Сторінка
4

Принципи формування екологічних понять на уроках біології

Надалі в курсі ботаніки серед екологічних понять перше місце займає розвиток понять про біотичні фактори і рослинні угруповання. Поняття про біотичні фактори є комплексним, охоплює в своєму змісті знання трьох груп факторів - фітогенних, зоогенних і антропогенних. Цілісне і абстрактне поняття "біотичні фактори" утворюються у курсі загальної біології. В курсі ж ботаніки (пізніше і в зоології) утворюються окремі елементи цього складового екологічного поняття, зокрема й ті, а саме "вплив рослин на природу", охоплюючи знання про вплив рослин на середовище, вплив рослин на рослин, значення рослин в житті тварин, "взаємовідношення між організмами", "вплив тварин на життя рослин", "вплив людини на життя рослин, на рослинні у групування, на природу".

У системі екологічних понять курсу зоології находять відображення всі чотири ряду понять. До простих належать "образ життя", "комахоїдні", "травоїдні" і т.д. Більш узагальнені є такі поняття, як "середовище", "середовища існування організмів", "абіотичні фактори", "біотичні фактори", "тварини як фактор в природі", "місцепроживання", "біоценоз". У зоології, як і в ботаніці, широко представлені поняття про риси пристосування організмів і проявлення властивостей живих організмів. При цьому в характеристиці рис пристосування організмів, крім анатомо-морфологічних і фізіологічних, відображаються і поведінкові властивості.

В системі екологічних понять курсу анатомії, фізіології і гігієни людини представляли головним чином екологічні поняття двох перших рядів про середовище і фактори середовища і про екологію організмів. Поняття популяційно-екологічні в даному навчальному курсі відсутні, а з біогеоценотичних можуть лише застосовуватися екологічні поняття: "ланцюги харчування", "кругообіг речовин у природі", "біогеоценоз", "культурний біогеоценоз", "біосфера", "ноосфера".

Розвиток екологічних понять у курсі анатомії, фізіології і гігієни людини дозволяє посилити в його змісті матеріал про біологічну сутність людини і разом з тим підкреслити соціальну обумовленість життєдіяльності людини і її середовища існування, відмітити неможливість біологічної концепції про людину. І, що особливо важливо, за допомогою вивчення екологічних понять у процесі розкриття змісту з анатомії, фізіології і гігієни людини увага учнів може бути сильніше звернена на проблеми охорони здоров'я людини в столітті науково-технологічного прогресу, на проблеми охорони навколишнього середовища. Цим набагато збільшується виховний потенціал даного навчального курсу в процесі навчання учнів.

У системі понять курсу загальної біології численні поняття з екології організмів і популяційно-екологічні.

Розвинуті в попередніх навчальних курсах поняття з екології організмів стають тут ще більш узагальненими і складними. В їх зміст входять знання про закономірності взаємовідносин організму і середовища, та історичності предметів і явищ. З окремих конкретних понять вони формують і широкі екологічні поняття з явно вираженим загально-біологічним змістом. Характерним стає тісний взаємозв'язок екологічних понять з еволюційними. Наприклад, формування екологічних понять "риси пристосування організмів", "виявлення властивостей організму", "екологічні групи", "життєві форми" в курсі загальної біології протікає в тісному зв'язку з розвитком еволюційних понять "пристосування", "модифікація", "конвергенція", "природній відбір" та ін.; екологічних понять "біотичні зв'язки" - з еволюційним поняттям "боротьба за існування". Розвиток і узагальнення одних обумовлює формування знань інших.

Система екологічних понять загальної біології характеризується:

1) узагальненістю більшості екологічних понять, переходом з спеціальних у загальнобіологічні;

2) тісним взаємозв'язком більшості екологічних понять з основними еволюційними поняттями;

3) наявність понять, які володіють високим світоглядним потенціалом у навчанні учнів.

У наступному етапі курсу загальної біології у системі екологічних понять чітко виражена перевага понять у четвертому ряду, які охоплюють знання основ біогеоценології. Формування понять цього ряду виконується як шляхом завершення відповідних понять, розвинутих у попередніх навчальних курсів біології, так і шляхом узагальнення і злиття складних екологічних понять з попередніх рядів. Останнє обумовлено тим, що фактичний зміст знань про середовище, організми, популяції, види як залежне, входячи в зміст надорганізменні системи, визначає властивість і існування останніх.

Для системи екологічних понять цього курсу характерно:

- збільшення складу екологічних понять, обумовлюючи глибину оволодіння основами екологічних знань;

- завершення і узагальнення понять за окремими лініями у всіх рядах системи екологічних понять;

- злиття (перехід) багатьох понять в інше, завдяки чому утворюються основи розуміння закономірностей життя організмів у природі екосистем і всієї природи в цілому на Землі.

Система екологічних понять курсу загальної біології є завершальним рівнем у загальній системі екологічних понять предмету біології, який визначає ступінь екологічної грамотності випускників загальноосвітньої школи.

Для реалізації цієї мети і завдань екологічної освіти потрібно переглянути зміст освіти, а також надавати перевагу таким методам, формам і методичним прийомам навчання, як будуть:

стимулювати учнів до постійного поповнення знань про навколишнє середовище (уроки - ділові або сюжетно-рольові ігри, уроки-конференції, семінари, бесіди, доповіді учнів, диспути, дискусії, вікторини);

сприяти розвитку творчого мислення, уміння передбачати можливі наслідки природостворюючої діяльності людини (це методи, які забезпечують формування інтелектуальних навичок: аналіз, синтез, порівняння, встановлення причинно-наслідкових зв’язків; це також традиційні методи: бесіда, спостереження, досвід, лабораторна робота з евристичним характером пізнавальної діяльності учнів);

забезпечувати розвиток дослідних навичок, умінь, навчати приймати екологічно цілеспрямовані рішенні і самостійно накопичувати нові знання (використання проблемного підходу в процесі навчання);

заволікати учнів у практичну діяльність з рішення проблем навколишнього середовища місцевого значення (виявлення рідкісних і зникаючих видів, організація екологічної стежки, захист природи від руйнування - відновлення лісів, пропаганда екологічних знань: лекції, бесіди, листівки, плакати).

Екологізація освіти неможлива без розвитку в учнів біологічного мислення, навичок самостійного освоєння і критичного аналізу нових повідомлень, без уміння будувати наукові гіпотези. У зв'язку з цим необхідно ширше планувати і здійснювати проблемний підхід при навчанні.

Зміст цього підходу добре розкриває вислів педагога А. Дистерверга: "Поганий вчитель дає істину, а хороший вчить її знаходити". Проблемний підхід передбачає організацію активного пізнання учнів, тоді як роль вчителя зводиться до управління пізнавальною діяльністю дітей.