Сторінка
1

Статеве виховання молодших школярів

Статеве виховання стало предметом виняткової уваги сучасних батьків, оскільки тепер уже ніхто не вважає, що настільки природною і фундаментальною функцією, як статева, можна управляти, тримаючи дітей у невідомості. Але статева врівноваженість людини лише почасти залежить від того, що їй відомо про сексуальні відносини чоловіка й жінки. В основі врівноваженості лежить як уявлення, знання про них, так і відношення до них.

Виховання як процес прилучення людини до історичного досвіду в змістовній основі завжди визначається провідними потребами суспільства. Зміна базових соціальних орієнтирів неминуче приведе до перегляду й переоцінки завдань, напрямків, форм організації виховної роботи. Кожен історичний етап вносить свої корективи в розуміння окремих ланок педагогічної системи на всіх рівнях системи освіти в цілому. У сучасних умовах суспільного розвитку особливо гостро встають проблеми соціалізації людини, прилучення її до загальнолюдських цінностей, значимих в усі століття й закріплених у культурно-історичному досвіді поколінь.

У ракурсі цих проблем важливим напрямком роботи, що задає орієнтири на подальше вивчення нових аспектів входження дитини у світ людських відносин, є статеве виховання. Традиційне розуміння суті виховної роботи, обумовлене тезою "Яка різниця: хлопчик або дівчинка, аби тільки людина була хороша", що наочно демонструє ідею "безстатевої" педагогіки, невблаганно йде в минуле. Питання статевої ідентифікації й диференціації, які залучають останнім часом все більше коло психологів, знаходять висвітлення в педагогічних дослідженнях, збагачуючи арсенал напрямків і зміст сучасної вітчизняної педагогіки.

Проблема виховання дитини з урахуванням статевих розходжень, що дозволяє по-іншому побачити специфіку педагогічної роботи c дітьми молодшого шкільного віку, по значимості й актуальності на сьогоднішній день не має аналогів. Пошук джерел духовності людини, що представляє сьогодні найбільший дефіцит, неминуче приводить до культурно-історичного минулого, закріпленого в традиціях різних народів, орієнтованого на диференційований підхід до дітей різної статі. Проблема диференційованого виховання, залежно від статі дитини, тісно пов'язана з гуманізацією педагогічного процесу, тому що задає перспективи подальшої участі людини в суспільному житті, готовить до виконання соціальних ролей у суспільстві й родині.

Для сучасної постановки питання про розробку систем статевого виховання існує безліч причин. Перша, як уже було відзначено, пов'язана з відсутністю диференційованого підходу до дитини відповідно до її статевої приналежності. Друга - загальнодержавне неуцтво педагогів, батьків у питаннях сексуальної освіти дітей, що приводить до стрімкого зростання числа позашлюбного народження, абортів, карних злочинів на сексуальному ґрунті, до відсутності ранньої орієнтації на виконання соціальної ролі в житті (батька, матері).

Значення процесу статевої соціалізації правомірно підкреслює І.С. Кон. Він відзначає, що не тільки сім’я, але й суспільство однолітків впливають на статеву соціалізацію дитини, будучи "винятково важливим агентом статевої соціалізації".

Важливість виховання якостей мужності й жіночності, починаючи з дошкільного віку підкреслював видатний педагог В.А. Сухомлинський, відзначаючи, що, уже в дитині-першокласника й дошкільника чоловічої статі потрібно виховувати справжнього чоловіка".

Психолог С. Никологорський говорить про те, що з "раннього дитинства на уроках фізкультури дівчаткам пропонують азартні ігри й змагання, які не тільки створюють зайву нервово-психологічну напругу, але й формують культ сили, честолюбство, егоїзм, прагнення постійно змагатися, а не доглядати, подобатися, допомагати, співчувати". Ціле покоління виховала "безстатева педагогіка". Школа й вуз практично ігнорують специфіку ролей чоловіка й жінки й, виховуючи дівчат у чоловічому стилі сприяють, таким чином, росту типово чоловічих рис.

Незважаючи на істотну психологічну аргументацію положення про необхідність цілеспрямованої роботи зі статево-рольової соціалізації дитини молодшого шкільного віку, у педагогіці традиційно ці проблеми піднімаються й вирішуються вкрай рідко. Аналіз програм, концепцій і нормативних документів показує наполегливе обходження цих питань, незважаючи на наявні науково обґрунтовані системи статевого виховання.

Проблеми статевого виховання, пов'язані з методичною оснащеністю цього процесу, з неадаптованістю науково-дослідного матеріалу, сьогодні вже, не одиничні. Чималу тривогу й заклопотаність педагогів і батьків викликає масовий випуск і некомпетентне використання літератури про процеси зачаття й дітородіння. Випуск і допуск цієї літератури до поширення не контролюється компетентними людьми або організаціями. Багато з цих книг, не відповідають вимогам, які висуваються до дитячої літератури, а також не враховують рівень розвитку сприйняття при використанні малюнків. Та й при адаптації тексту для сприйняття його школярами варто дотримуватися певних етичних норм. Все це відбувається через те, що в підготовці таких книг до випуску не беруть участь педагоги й психологи, а лише медики, сексопатологи й художники. Некомпетентне використання такої літератури може привести до неправильного тлумачення дітьми ряду фактів і до вироблення в дитини неправильного, нездорового відношення до такої інтимної інформації.

Соціально-педагогічна значущість і актуальність проблеми, відсутність чітко накреслених шляхів її вирішення в загальноосвітніх закладах на сучасному етапі розвитку суспільства, а також її важливе значення для теорії й практики виховання зумовили вибір теми курсової роботи: «Статеве виховання молодших школярів».

Об’єктом дослідження є навчально-виховний процес середньої загальноосвітньої школи та статеве виховання учнів молодшого шкільного віку у ході навчальної та позакласної діяльності.

Предмет дослідження – методика статевого виховання дітей молодшого шкільного віку

Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні змісту, форм та методів статевого виховання молодших школярів в процесі навчання у середній загальноосвітній школі.

Виходячи з предмета і загальної мети дослідження, необхідно було розв’язати ряд конкретних завдань, зокрема:

З’ясувати стан проблеми в педагогічній теорії та в освітній практиці;

Вивчити науково-теоретичні передумови статевого виховання особистості;

Визначити сутність і структуру статевого виховання молодших школярів.

Розробити елементи виховного заходу, що має на меті розвиток статевих уявлень та знань молодших школярів.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що результати дослідження можуть бути використані студентами педагогічних факультетів для подальших досліджень даної проблематики.

Теоретичний аналіз змісту статевого виховання школярів

Входження України до Європейського освітнього простору ставить нові вимоги до навчання та виховання підростаючого покоління, яке має ввібрати кращі досягнення національної та світової культури як в інтелектуальній сфері, так і у формуванні моральності, збереженні фізичного, психічного, соціального та духовного здоров’я нації. У державних документах – Концепції національної системи виховання, Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті (2002 р.), Законі України “Про освіту” (1996 р.), Національній програмі виховання дітей та молоді в Україні (2004 р.) приділяється значна увага фізичному вдосконаленню та загартовуванню юнаків і дівчат, формуванню в них навичок здорового способу життя, підготовці молоді до шлюбу, прищепленню морально чистих, гуманних та доброзичливих стосунків між юнаками і дівчатами, побудованих на взаємоповазі та взаємовідповідальності. Саме вирішенню цих аспектів призначено статеве виховання школярів.