Сторінка
1
Нагальною потребою сьогодення є подолання екологічної безграмотності людства, що спричинила кризову екологічну ситуацію в цілому світі і в нашій країні, зокрема. Для того щоб покращити становище, необхідно проводити екологічне й природоохоронне навчання і виховання, починаючи з перших днів перебування дитини в школі. Таке свідоме й цілеспрямоване виховання має бути неперервним не лише впродовж шкільного навчання, а й усього життя кожної людини. У зв’язку з цим чимраз більше дослідників (А. Волкова, Г. Карола, О. Листопад, Г. Пустовіт, В. Скутіна) доходять висновку, що екологічна криза є проявом світоглядної руйнівної духовності людини. Зрозуміло, що екологічне виховання сьогодні не повинно обмежуватися виключно розширенням поінформованості школярів. Реальним постає той факт, що уроки природознавства повинні будуватися на реалізації психоемоційних властивостей людини, а саме: співпереживання, співчуття, радості, любові, відчутті гармонії. За умови врахування специфіки виховного процесу екологічна освіта буде здійснюватися через екологічне виховання, зорієнтоване на формування екологічної культури учнів.
Свідоме й бережливе ставлення до природи, має формуватися з дитинства, у сім’ї, в школі, і можливе воно лише за умови підвищення екологічної культури та знань особистості у даній галузі. У цій роботі необхідно проводити лінію на викорінення психології невичерпності природних ресурсів і споживацького ставлення до природи.
Формування екологічної культури підростаючого покоління – одне з найважливіших завдань сьогодення, у зв’язку з тим, що погіршилась екологічна ситуація у світі, мало приділяється уваги охороні й збереженню довкілля. Виховувати у дітей відповідальне ставлення до природи – це складний і довготривалий процес. Його результатом повинно бути не лише оволодіння відповідними знаннями і уміннями, а й розвиток уміння та бажання активно захищати, покращувати природне середовище.
У методичній літературі вказано на ще існуючі недоліки в справі формування екологічної культури учнів, а також визначено окремі заходи і шляхи підвищення ефективності даного процесу. Зокрема, робиться акцент на необхідність розкриття системи екологічних знань під час вивчення всіх навчальних предметів; вказується, що всі види суспільно корисної і продуктивної праці повинні мати екологічну спрямованість, а природоохоронна робота має відповідати завданням гуманістичного виховання, сприяти засвоєнню молодшими школярами екологічних правил та норм поведінки у природному середовищі.
Створення нового ставлення людини до природи – завдання не тільки соціально-економічне, але й споживацьке. Воно випливає із необхідності формувати екологічну культуру, в основі якої лежить нерозривний зв’язок людини з природою. Одним із засобів вирішення даного завдання стає екологічне виховання, де під вихованням в широкому значенні цього слова розуміється освіта, розвиток і виховання у вузькому значенні слова.
Мета екологічного виховання молодших школярів – формування відповідного ставлення до навколишнього середовища, яке будується на базі екологічної свідомості. Це допускає дотримання споглядацьких і правових принципів природокористування та пропаганду ідей його організації, активну діяльність по вивченню й охороні природи своєї місцевості.
Сама природа розуміється не тільки як зовнішнє відносно людини середовище – вона включає людину. Ставлення до людини, до природи не лише тісно пов’язане з сімейними, суспільними, міжособистісними, виробничими відносинами, але й охоплює всі сфери свідомості людини: наукову, політичну, ідеологічну, художню, етичну, естетичну, правову.
Відповідальне ставлення до природи означає розуміння законів природи, проявляється в дотриманні етичних і правових принципів природокористування, в активній діяльності із вивчення та охорони навколишнього середовища, у правильному природокористуванні, у боротьбі зі всім, що згубно впливає на довкілля. Умовою такого навчання і виховання виступає організація взаємозв’язаної наукової, етичної, правової, естетичної і практичної діяльності вчителя, спрямованої на вивчення та покращення відносин між природою і людиною. Критерієм сформованості відповідального відношення до навколишнього середовища є етична турбота про майбутні покоління.
Процес формування екологічної культури повинен бути безперервним і здійснюватися в дошкільний, шкільний та післяшкільний періоди.
Актуальність проблеми, теоретичне значення і потреба педагогічної практики обумовили вибір теми дипломної роботи – «Формування екологічної культури молодших школярів під час вивчення курсу «Я і Україна».
Об’єктом нашого дослідження є процес формування екологічної культури учнів початкової школи.
Предмет дослідження – шляхи удосконалення процесу формування екологічної культури молодших школярів під час вивчення курсу «Я і Україна».
Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні шляхів удосконалення процесу формування екологічної культури учнів початкової школи та експериментальній перевірці їх ефективності.
Гіпотеза дослідження. Процес формування екологічної культури молодших школярів під час вивчення курсу «Я і Україна» буде ефективним за умов:
використання додаткового матеріалу екологічного спрямування на уроках «Я і Україна»;
проведення екологічних спостережень та екскурсій у природу;
організації безпосередньої діяльності учнів із питань охорони природи своєї місцевості під час навчально-пізнавальної та суспільно корисної праці;
проведення позакласних заходів на екологічну тематику;
залучення батьків до процесу формування екологічної культури дітей.
Відповідно до визначеної мети та гіпотези упродовж дослідження передбачалося вирішення таких завдань:
Проаналізувати стан проблеми формування екологічної культури молодших школярів під час вивчення курсу «Я і Україна» у педагогічній теорії та практиці.
Обґрунтувати зміст, форми та методи формування екологічної культури учнів початкової школи.
Визначити шляхи удосконалення методики формування екологічної культури молодших школярів.
Експериментально перевірити ефективність шляхів удосконалення процесу формування екологічної культури молодших школярів.
У процесі дослідження використовувались такі теоретичні і практичні методи: аналіз психолого-педагогічної і методичної літератури, анкетування вчителів, бесіда, педагогічне спостереження за навчально-виховним процесом, опитування учнів, педагогічний експеримент, кількісний та якісний аналіз отриманих результатів.
Наше дослідження проводилось у три етапи.
На І етапі – констатувальному – вивчалась психолого-педагогічна та методична література з досліджуваної проблеми, проводилось анкетування вчителів, визначалась мета і гіпотеза дослідження, формувались завдання для реалізації поставленої мети.
На ІІ етапі – формувальному – визначались шляхи удосконалення процесу формування екологічної культури молодших школярів, проводилось експериментальне дослідження як особисто нами, так і вчителями початкової школи.