Сторінка
2

Шляхи формування пізнавальних інтересів учнів

В умовах глобального підвищення біологічної свідомості сучасного суспільства, склалася суперечність між потребою в розвитку пізнавального інтересу у школярів до біології і існуючим рівнем вивчення цієї складної і багатогранної дисципліни.

Актуальність і практична значущість даної проблеми полягає в теоретичному і практичному обґрунтовуванні педагогічних умов формування пізнавального інтересу учнів, до біології в процесі викладання шкільних предметів природничо-наукового циклу.

Формування пізнавального інтересу учнів до біології в процесі викладання природничо-наукових дисциплін протікатиме успішно, якщо сукупність педагогічних умов буде включати:

- забезпечення в процесі викладання, біологічної спрямованості змісту предметів природничо-наукового циклу;

- процес навчання, заснований на проблемному, дослідницькому підході носитиме поетапний характер, що включає діагностику рівня підготовленості школярів, мотивацію, цілеспрямовану організацію учбової діяльності, контроль за якістю знань;

- диференційований підхід до вибору методів навчання залежно від етапу і якості засвоєння біологічних знань, а також підбір різнорівневих завдань орієнтованих на формування пізнавального інтересу, відповідно до здібностей учнів;

- організація позакласної діяльності, що дає можливість учням включатися в творчий, дослідницький пошук, направлений на практичне застосування знань;

- цілеспрямований розвиток особових якостей учнів, сприяння формуванню біологічно грамотної особи, прагнучої до постійного, самостійного підвищення своєї біологічної освіти, яка свідомо включається в активну природоохоронну діяльність.

Критерії та показники пізнавального процесу

Формування пізнавального інтересу обумовлено змістом біологічної освіти, в якій мета навчання учнів направлена на формування екологічної культури особи; формування пізнавального інтересу здійснюється цілеспрямованою організацією учбової діяльності школярів, в процесі постановки і рішення творчих і проблемних задач; шляхом створення певних педагогічних умов, що включають цілісний, діяльний підходи; теоретичні підходи визначення критерій пізнавального інтересу і умови визначення їх рівня.

Одним з основних питань дослідження, пов'язаного з вивченням пізнавального інтересу, є питання про трактування понять «пізнання», «інтерес», «діяльність», «пізнавальна діяльність», «пізнавальний інтерес». У зв'язку з цим, доцільно розглянути дані поняття.

В діяльності людини завжди була присутня тяга до пізнання світу. Процес пізнання проходив через процес навчання, який завжди грав виключно важливу роль. З кожним витком розвитку суспільства відкривалися всі нові горизонти пізнання, що спричиняло за собою накопичення багатющого теоретичного матеріалу і досвіду, що робило саме життя і практику основами пізнання. Одна з головних особливостей людини, що виділила його з тваринного світу, – тяга до пізнання.

В західноєвропейській філософії проблема пізнання більш повно висвітлюється з 17 століття. Питанню пізнання надавали увагу Р. Декарт, Дж. Локк, До. Маркс, Ф. Енгельс: вся жива природа вміщується в теорію пізнання, даючи критерії істини – поки ми не знаємо закону природи, він, існуючи і діючи, окрім нас і зовні нашої свідомості, робить нас рабами «сліпої необхідності». Після пізнання закону наша діяльність носить цілеспрямований характер.

Розглядаючи пізнання з філософської точки зору, відзначимо, що пізнання є особливим видом людської діяльності, що полягає у формі активного відношення до навколишнього світу. Пізнання не може отримати остаточного завершення, тобто пізнання нескінченне і безграничне.

Завдання вчителя полягає в активній дії на учня так, щоб учень був налаштований не на активне «приймання» знань, а на активне їх засвоєння. Засобом здатним активізувати діяльність школяра є спонука інтересу.

Складність поняття «інтерес» доводить наявність різних думок про його природу.

К.А. Гельвецій: «На землі інтерес є великий чарівник, що змінює в очах всіх істот вид всякого предмету».

С.Л. Рубінштейн: «Інтерес завжди приймає характер двосторонніх відносин. Якщо мене цікавить який-небудь предмет, це значить, що цей предмет для мене цікавий».

С.Т. Шацький: «Інтерес – такий спосіб роботи, який надалі дає йому можливість розділити круг своїх інтересів».

Л.С. Виготський: «Інтерес – це розташований і готовність організму до відомої діяльності, супроводжувана підвищенням життєдіяльності і відчуття задоволення».

В різних підходах його розуміння, з яких виділяється приналежність до властивостей особи: відношення, потреба, спрямованість, діяльність:

– прояв розумової і емоційної активності людини;

– активне пізнавальне відношення до світу;

– специфічне відношення до об'єкту, викликане свідомістю його життєвого значення і емоційною привабливістю;

Не вивчивши природи інтересу, неможливо розглядати процес розвитку і взаємовідношення особи і суспільства, спільність соціальних груп. Інтерес – не продукт волі і свідомості, він обумовлений суспільними взаємостосунками. Цей прояв внутрішнього єства суб'єкта і віддзеркалення об'єктивного світу. Ця особова якість людини, породжена суспільством. Таким чином, інтерес, будучи властивістю особи, є стимулом діяльності людини.

Особливе положення інтерес займає в шкільному віці. Тому в даній роботі ми розглядаємо одну з головних сторін поняття «інтерес» – пізнавальний інтерес.

В той же час пізнавальний інтерес, будучи включеним в комплекс пізнавальної діяльності, найтіснішим чином зв'язаний з формуванням багатоманітних особових відносин: виборче відношення до тієї або іншої науки, пізнавальної діяльності, спілкування із співучасниками пізнання. Саме на цій основі – пізнання і відношення до навколишнього світу – формуються світобачення, світогляд, світовідчування.

Якщо філософія розглядає сутність пізнавального інтересу, то психологія розглядає це явище як психологічний процес. Особлива роль в психології додається відчуттю, відчуттям і сприйняттю.

Зміст перцептивних дій характеризується переходом від сприйманих властивостей об'єкту до усвідомленого відношення, тому сенсорно-перцептивна система характеризується залежністю від емоційного стану особи школяра, певних цільових установок. У зв'язку з цим виникає питання: які функціональні особливості органів зору, слуху, дотику, нюх в процесі формування пізнавального інтересу?

Органом механічної безпосередньо-контактної взаємодії організму з навколишнім середовищем є шкіра. Тому шкірний покрив, будучи органом механічної взаємодії з середовищем, служить свого роду бар'єром, який першим приймає на себе будь-які зовнішні дії.

Зір стає своєрідною «точкою відліку» в початковому процесі формування пізнавального інтересу, з того моменту, коли учень задається питанням «Що за предмет?».

Так по перцептивному каналу формується первинний потяг до природних об’єктів.

Повідомлення школярам біологічної інформації (про поведінку і організацію живих істот) набуває емоційне забарвлення. Тому пропонований дітям матеріал припускає задану орієнтацію на формування відношення до тих або інших живих істот. Тобто відбуваються формування і розвиток інтересу до світу природи по так званому когнітивному каналу.