Сторінка
3
Актуальним завданням мовного розвитку в старшому дошкільному віці є і вироблення дикції. Відомо, що у дітей ще не достатньо координовано і чітко працюють органи мовленнєвого апарату. Деяким дітям притаманні надмірна квапливість, нечітке вимовляння слів, „Попадання усередину” закінчень. Спостерігається й інша крайність: зайве уповільнена, розтягнута манера вимови слів. спеціальні вправи допомагають долати дітям такі труднощі, вдосконалюють їх дикцію. С.С. Бухвостова вважає незамінним матеріалом для дикційна вправ прислів’я, приказки, пісеньки, загадки, скоромовки.
Малі форми фольклору лаконічні і чіткі формою, глибокі і ритмічні . З їх допомогою діти вчаться чіткому і дзвінкому вимову, проходять школу художньої фонетики. За влучним визначенням К.Д. Ушинського, прислів’я та приказки допомагають „виламати мову дитини на рідиний лад“. [15, с.26] Цільове призначення дикційна вправ різноманітне. Вони можуть бути використані для розвитку гнучкості і рухливості мовного апарату дитини, для формування правильної вимови звуків мови, для засвоєння вимови важко поєднуваних звуків і слів, для освоєння дитиною інтонаційних багатств і різного темпу мови.
Все це можна знайти в народній педагогіці. Наприклад, то з допомогою малих форм фольклору діти вчаться висловлювати ту чи іншу інтонацію: засмучення, ніжність і ласку, здивування , попередження. Важливо, щоб при виконанні дикційна вправ кожним вимовним словом стояла реальна дійсність. Тільки в цьому випадку мова дитини звучатиме природно і виразно. А.П. Усова, О. C Ушакова підтримують цю ж точку зору і вважають, що потеши, скоромовки, прислів’я, приказки є багатющим матеріалом для розвитку звукової культури мовлення. Розвиваючи почуття ритму і рими, ми готуємо дитину до подальшого сприйняття поетичної мови і формуємо інтонаційну виразність його мови ( Н.С. Карпінська, М.К. Боголюбська, В.В Шевченка). Що міститься в них фольклорний матеріал сприяє оволодінню рідною мовою. Наприклад, гра-забава „Добре – хлопавки”, де дорослий ставить запитання, а дитина відповідає, супроводжуючи свої відповіді імітаційними рухами, якими допомагають дитині. У процесі ігор – забав, вважає Т. Тарасова, як розвивається мова, а й дрібна моторика, що готує руку дитини до листа.
Як вважає Ю.Г. Ілларіонова, що використання загадок в роботі з дітьми сприяє розвитку у них навичок промови – докази й мови – опису. Вміти доводити – це не тільки вміти правильно, логічно мислити, а й правильно висловлювати свою думку, втілюючи їх у точну словесну форму. Йдеться – доказ вимагає особливих, відмінних від опису та розповіді мовних зворотів, граматичних структур, особливої композиції. Зазвичай дошкільнята у своїй промові не користуються, але треба створювати умови для їх розуміння та освоєння.
Щоб викликати у дітей інтерес і потреба в доказі, Ю.Г. Ілларіонова рекомендує при відгадуванні загадок ставити перед дитиною конкретну мету: непросто відгадати загадку, а довести, що відгадка правильна. Необхідно вчити дітей сприймати предмети і явища навколишнього світу у всій повноті і глибині зв’язків і відносин. Заздалегідь знайомити з тими предметами і явищами, про які пропонуватимуться загадки. Тоді докази будуть більш обгрунтованими і повними. Систематична робота з розвитку у дітей навичок мова – докази при поясненні загадок розвиває вміння оперувати різноманітними і цікавими доказами для кращого обґрунтування відгадки. Щоб діти швидше опановували описової формою мови, треба звертати їх увагу на мовні особливості загадки, вчити помічати красу і своєрідність художнього образу, розуміти, якими мовними засобами він створений, виробляти смак до точного і образного слова . враховуючи матеріал загадки, необхідно навчити дітей бачити композиційні особливості загадки, відчувати своєрідність її ритмів і синтаксичних конструкцій. У цих цілях проводиться аналіз мови загадки, звертається увага на її побудова.
Автор рекомендує мати в запасі кілька загадок про один предметі, явищі, щоб показати дітям, що знайдені ними образи, висловлювання непоодинокі, що багато можливостей сказати по-різному і дуже ємко і барвисто про одне й те ж. Оволодіння навичками описової мови йде успішніше, якщо поруч із загадками як зразки беруться літературні твори, ілюстрації, картини. Отже, у вигляді загадки в дітей розвивається чуйність до мови, вони вчаться користуватися різними засобами, відбирати потрібні слова, поступово опановуючи образною системою мови. За словами А.П. Усовой ,,Народна творчість містить в собі поетичні цінності”.
Його вплив на розвиток мови дітей незаперечно. За допомогою малих форм фольклору можна вирішувати практично всі завдання методики розвитку мови і поруч із основними методами і прийомами мовного розвитку старших дошкільнят можна й потрібно використовувати цей багатющий матеріал словесної творчості народу. Всі перелічені вище форми роботи свідчить про це, залишається розробити комплексну методику їх застосування.
Методика використання усної народної творчості на заняттях з дітьми дошкільного віку
Мовленнєвий розвиток у дітей цього віку характеризується швидким ростом мовленнєвої активності, інтенсивним накопичуванням понятійного та лексичного матеріалу, засвоєнням структури рідної мови, основ її звукової культури та елементів граматичної діяльності. Активізується сприйняття художнього слова. З’являються навички та вміння слухати та розуміти твір дитячої літератури, з’являється зацікавленість і на підставі цього – емоційне сприйняття та бажання запам’ятовувати та виконувати неодноразово віршики, які слухали, маленькі казочки, розглядати малюночки, розмовляти про її зміст. Використання усної народної творчості на заняттях з дітьми на заняттях з дітьми дошкільного віку має свою методику, яка враховує специфіку та особливості віку.
Кожен педагог, який працює з дітьми повинен проводити велику роботи по формуванню сприйняття художнього слова. Найважливішою складовою частиною роботи з розвитку зв’язного мовлення є навчання розповіданню. ,,Програма виховання в дитячому саду” передбачає навчання дітей розповідям по сприйняттю (опису іграшки, рослини, картини й ін.) і переказу. Наші дані свідчать про те, що переказують діти легше й краще, чим складають описові розповіді по сприйняттю, причому при правильному підборі добутків вони однаково легко й охоче переказують як казки, так і розповіді. Однак виникає таке питання. Якщо діти легше переказують, чим складають описові розповіді, чи не варто спочатку навчати їх тільки переказу? У результаті досліджень, перевірених на практиці, встановлено, що найбільші успіхи досягаються при рівнобіжному навчанні дітей тому й іншому виду розповіданню.
Дослідницька діяльність визначення особливостей використання усної народної творчості в роботі з розвитку зв’язного мовлення дошкільник
Фольклор посідає значне місце у повсякденному житті дитини-дошкільника. Дітям доступні для розуміння приказки, прислів’я, мирилки, дражнили, казки, легенди. Якщо прозивалки (дражнилки) — це відповідь дитини на образу, недоброзичливе ставлення, недооцінку чеснот, бажання встановити справедливість через дошкульне слово, покарати кривдника, то мирилки використовуються з метою відновлення товариських взаємин.