Сторінка
7
Освіта у галузі здоров'я на основі навичок є підходом, що передбачає використання різноманітного досвіду методик навчання та ставить за мету розвиток знань, формування ставлення та спеціальних навичок, необхідних для діяльності, спрямованої на створення та дотримання здорового способу життя. Програми формування життєвих навичок передбачають широке використання інтерактивних методів навчання: моделювання ситуацій, рольові ігри, дискусії, дебати, вікторини, ситуаційний аналіз, використання аудіовізуальних видів робіт (театр, музика та інші засоби мистецтва) тощо.
Отже, освіта у галузі здоров'я на основі навичок має поєднувати набуття необхідних знань та умінь, вироблення певного ставлення та на цій базі формування конкретних навичок позитивної поведінки, збереження та зміцнення здоров'я.
Процес набуття знань та умінь передбачає опанування учнями певною інформацією та розуміння життєвих ситуацій. Передача знань у процесі навчання може включати як виклад та засвоєння простої інформації, так і розуміння того, як вона взаємопов'язана між собою. Наприклад, знання шляхів передачі ВІЛ-інфекції є результатом засвоєння простої інформації, а усвідомлення зв'язку між різними шляхами передачі ВІЛ-інфекції дає розуміння того, що статеві зв'язки із споживачем ін'єкційних наркотиків підвищує ризик інфікування.
Знання та уміння є необхідною, але недостатньою умовою формування навичок. Наступним необхідним кроком у реалізації освіти на основі життєвих навичок є вироблення ставлення до набутих знань, розуміння їх життєвої необхідності.
Ставлення - це особистісні погляди, стереотипи, уявлення, переконання, забобони, суб'єктивні оцінки суперечностей: що подобається, що не подобається, добре чи погане, важливе чи неважливе, потребує уваги чи не потребує тощо. Ставлення включає також ціннісні настанови, переконання, соціальні та субкультурні норми, права, очікування та мотивації. Ставлення на передбачувальному рівні зумовлює певні дії або реакції людей. Наприклад, повага до свого тіла та висока оцінка важливості догляду за ним є суттєвим фактором збереження особистого здоров'я, активного функціонування організму та високого рівня працездатності.
На основі знань, умінь та ставлень можуть бути сформовані необхідні для збереження здоров'я життєві навички як здатність практикувати конкретні моделі поведінки. Вони включають життєві та специфічні практичні навички, які мають відношення до здоров'я, наприклад: надання першої медичної допомоги, дотримання гігієни, правильне користування протизаплідними засобами тощо. За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров'я, життєві навички - це здатність до адаптивної та позитивної поведінки, яка дає можливість індивідуумам ефективно вирішувати проблеми та долати повсякденні труднощі. Вони допомагають людям приймати обґрунтоване рішення, розв'язувати проблеми, критично та творчо мислити, ефективно будувати соціальні контакти та здорові стосунки, співчувати, продуктивно організовувати своє життя, вести здоровий спосіб життя.
Життєві навички можуть бути застосовані людиною у власній поведінці, або спрямовані на інших, так само як і на зміну оточення задля того, щоб зробити його позитивним та безпечним для здоров'я.
Школа має відігравати провідну роль у формуванні у дітей життєво важливих компетенцій, необхідних для збереження власного здоров'я. Освіта, що базується на навичках, використовує методику навчання, спрямовану на формування позитивних навичок для здорового розвитку, а також на уникнення та запобігання ризикам для здоров'я, наприклад, пов'язаним із вживанням наркотиків. Така освіта допомагає підліткам та молоді ідентифікувати фактори, які впливають на їх вибір стосовно ризикованої поведінки, і далі - на стан здоров'я.
Набуття життєвих навичок є поступовим, поетапним процесом, що супроводжує, а в деяких випадках визначає, період особистісного зростання. Для підвищення ефективності формування навичок цей процес має бути неперервним та несуперечливим. На формування навичок впливає багато чинників, що взаємодоповнюють один одного (родина, школа, позашкільні установи), а також чинників, що протидіють або конкурують (територіальні компанії, асоціальні та дисфункційні родини). Тому до аспектів формування життєвих навичок включається також необхідність вироблення навичок нейтралізації чи мінімізації можливого негативного впливу на підлітка. Позитивну роль у цьому процесі має відігравати робота з батьками учнів. Роз'яснення батькам необхідності та шляхів формування життєвих здоров'я зберігаючих навичок у дітей значно полегшить роботу вчителя з учнями.
Ефективним є також навчання здоровому способу життя не лише на уроках, а й в позаурочний час. Прикладом такої роботи є навчання підлітків за методом “рівний - рівному”, що сприяє ефективній соціалізації підлітків, розвиває комунікативні навички, розширює світогляд. Це, у свою чергу, впливає на вирішення широкого кола питань формування здорового способу життя.
Навички формуються в діяльності; набуті знання та інформація створюють лише передумови набуття вмінь та навичок. Не менш важливим є набуття практичного досвіду через реальне виконання відповідних вправ, дій, відпрацювання моделей поведінки. З цією метою до програми основ здоров'я введено низку практичних занять, що є обов'язковими для виконання. В учнівських зошитах після виконання цих робіт повинен бути зафіксований певний алгоритм дій та зроблені висновки. Оформлення цих практичних робіт у звичній формі (тема, мета, обладнання тощо) є недоцільним. Те, чи оцінювати практичні роботи, вирішує вчитель.
Методи навчання, що базуються на принципі активної участі самих учнів:
- обговорення у класі актуальних проблем;
- “мозкова атака”;
- рольова гра;
- робота та виконання вправ у малих групах;
- аудіовізуальна діяльність;
- дебати, дискусії;
- проведення тренінгів;
- конкурси, вікторини;
- змагання кмітливих та винахідливих;
- спільне виготовлення плакатів;
- розгляд та аналіз конкретних життєвих ситуацій;
- навчання однолітків та молодших школярів за методом “рівний - рівному”;
- складання планів дій у проблемних ситуаціях тощо.
Добираючи додаткові матеріали до уроків, учителю слід особливу увагу звернути на відповідність їх змісту віковим особливостям, реальним потребам учнів та їх навчальним можливостям.
Лише за цих умов реалізація освітньої траєкторії учнями за схемою: „знання” - “уміння” - „ставлення” - „життєві навички” сприятиме формуванню мотивації учнів щодо здорового способу життя.
Також при навчанні основам здоров'я особливого значення набуває оцінювання навчальних досягнень учнів. Важливо оцінювати поступові досягнення учнів щодо дотримання правил і настанов здорового способу життя, кожний крок учня, його практичні дії, спрямовані на опанування навичками здорового способу життя, позитивну спрямованість на ведення такого способу життя.
Навчальні досягнення оцінюються на основі видів навчальної діяльності, що вказані у програмі (права колонка): учень називає, тобто дає точне визначення слова або виразу у найбільш стислій формі, стисло описує (включаючи лише суттєву, необхідну інформацію) вивчені об'єкти або поняття; наводить приклади, називає об'єкти для ілюстрування відповіді; розпізнає, зазначає відмінності між двома або більшою кількістю різних речей, процесів; характеризує, називає характерну назву, значення об'єкта або явища з аргументацією його особливостей; описує, дає детальний опис, включаючи всю інформацію, що стосується даного предмета або явища; пояснює, дає чітке тлумачення явища або об'єкта обговорення, враховуючи причини або механізми його виникнення; розуміє, аргументує необхідність виконання певних дій для досягнення мети; порівнює, враховує подібності та відмінності між двома (або більшою кількістю) речами, посилаючись на обидві (або всі) по всіх пунктах (порівняння можна робити за допомогою таблиці, схеми тощо); аналізує, тлумачить дані для того, щоб дійти певного висновку; спостерігає, дає чіткий звіт, стисло описує план та результати спостереження; використовує, застосовує поняття, принципи, теорію або закон у новій ситуації; виконує, застосовує отримані знання на практиці; дотримується правил, правильно виконує певні дії.