Сторінка
4
а) Групи низького рівня (байдужість, апатія, дезорганізація).
б) Групи середнього рівня (адаптуються, терпимість).
в) Групи високого рівня найбільш стресостійкі.
Особистість в суспільстві, групі і колективі
В.О. Сухомлинський у роботі "Методика виховання колективу" писав: "Найважливіший період становлення особистості майбутнього громадянина - шкільні роки. Тому виняткову роль у формуванні підростаючої людини відіграє шкільний колектив. Саме він є основним соціальним середовищем, в якому виховуються потреби, розкриваються задатки, формуються здібності особистості. У шкільному колективі, з його багатогранними відносинами, завдяки спільній діяльності його членів забезпечується всебічний розвиток особистості, належна підготовка дітей і молоді до виробничої практики, до активної участі в суспільному житті".
Поява тенденцій нехтування принципом виховання особистості в колективі є виявом нігілізму щодо закономірностей і досвіду українського народу в царині психологічного і соціального розвитку.
Поведінка окремої людини істотно залежить від соціального середовища. Вона являє собою складно організоване суспільство, в якому люди об'єднані один з одним у численні, різноманітні, більш-менш стійкі сполуки, названі "групами". Серед груп можна виділити великі і малі. Великі представлені державами, народностями, націями, соціальними спільнотами, які виділяються за професійними, економічним, віковим, статевим та іншими ознаками.
Мала група - це нечисленне по складу об'єднання людей, члени якого мають спільну мету і знаходяться один з одним у безпосередніх особистих контактах. Мала група являє собою елементарний осередок суспільства.
Малі групи можуть бути різними за кількісним складом: від 2 - 3 осіб. Загальні правила поведінки, яких дотримуються члени групи, називають груповими нормами.
Виділяють такі малі групи:
а) Природні - такі групи, які складаються самі по собі, незалежно від бажання експериментатора.
б) Лабораторні - створюються експериментатором з метою проведення будь-якого наукового дослідження, перевірки висунутої гіпотези.
Вони настільки ж дійсні, як і інші малі групи, але існують тимчасово - тільки в лабораторії. Всі природні групи поділяються на формальні і неформальні (інші назви - офіційні і неофіційні). Перші відрізняє те, що вони створюються і існують лише в рамках офіційно визнаних організацій, другі виникають і діють як би поза цих організацій.
Всі природні групи можна розділити на високорозвинені і слаборозвинені. Слаборозвинені малі групи характеризуються тим, що в них немає достатньої психологічної спільності (згуртованості), налагоджених ділових і особистих взаємин. Серед високорозвинених малих груп, у свою чергу, існують два основних типи: корпорації і колективи. Корпорації властива така діяльність, яка мало корисна чи навіть шкідлива для суспільства (наприклад, цілі, переслідувані злочинними малими групами).
Малі групи можуть бути референтними і нереферентними.
Референтна - це будь-яка реальна або умовна мала група, до якої людина добровільно себе зараховує або членом якої він хотів би стати.
Нереферентна вважається така мала група, психологія і поведінка якої чужа для індивіда чи байдужа для нього.
Для того щоб назвати малу групу колективом, вона повинна відповідати ряду досить високих вимог: успішно справлятися з покладеними на неї завданнями, мати високу мораль, гарні людські відносини, створювати для кожного свого члена можливість розвитку як особистості, бути здатною до творчості, тобто як група давати людям більше, ніж може дати сума тієї ж кількості індивідів, які працюють окремо.
Розвиток міжособистісних відносин
Міжособистісні стосунки - це взаємозв'язки між окремими людьми (групами людей), які об'єктивно виявляються в характері і способах взаємних впливів людей один на одного в процесі різних видів спільної діяльності, зокрема спілкування, та суб'єктивно переживаються і оцінюються ними.
Міжособистісні взаємини школярів формуються і розвиваються у спілкуванні, у безпосередніх контактах один з одним під час навчання, в громадській роботі. На формування відносин учнів у класі впливають багато чинників: зміст виконуваної діяльності, умови, в яких вона здійснюється, способи організації спілкування та взаємодії людей, їх індивідуальні особливості і багато іншого. Будь-який школяр - старшокласник має достатній життєвий досвід для встановлення і підтримки нормальних взаємин з оточуючими людьми. Він зазвичай інтуїтивно користується цим досвідом, набутими вміннями та навичками спілкування. Цих умінь і навичок зазвичай вистачає для того, щоб створити в класі атмосферу якщо не дружелюбності, то хоча б розуміння. Однак не рідко виникають непорозуміння і конфліктні ситуації, подолати які тільки на підставі життєвого досвіду школярів не вдається. Тоді повинен допомогти розібратися в ситуації вчитель. У кожному колективі протягом його життя, але головним чином на початку його формування утворюються свої норми і правила взаємин. У ході спільної діяльності, активного спілкування ці норми і правила проявляються у формі згод або розбіжностей учасників з різноманітних питань. Одностайність у розумінні норм і дотримання ним досягається в результаті подолання наявних у школярів розбіжностей. Необхідною умовою єдності стає вироблення способів оптимального та ефективного вирішення різних непорозумінь і конфліктів. У справжньому колективі між людьми складаються особливі довірливі відносини, які у шкільному житті зазвичай формуються непросто. Навіть в учнівських колективах, що досягли високого рівня розвитку, важко буває домогтися цілком довірливих відносин між учнями. Насамперед, тому, що немає однакових людей, кожен неповторний. У кожного свій характер. Сформованій особистості, яка вступає в колектив, часто доводиться суттєво змінювати свої звички і схильності відповідно до вимог колективу, виявляючи при цьому вміння увійти в колектив, прагнення до співпраці, здатність позбутися тих звичок, які можуть стати перешкодою на шляху успішної спільної діяльності.
Точність сприйняття і розуміння людьми один одного - одне з соціально-психологічних явищ, що характеризують міжособистісні стосунки в сформованому колективі. Для того щоб школярі правильно розуміли один одного, треба вчити їх спостережливості, вмінню розмірковувати над виникаючими проблемами людських взаємин, самостійно і разом з товаришами по колективу знаходити відповіді на важкі питання взаєморозуміння. Чимале значення має навчання школярів вмінню ставити себе на місце іншої людини, сприймати і розуміти його внутрішній стан і переживання. Велику користь у даній справі надають школярам рольові ігри. Якщо у випадково сформованих обставинах один учень допоміг іншому, то надалі їх відносини неодмінно покращаться. На підставі цього вчителям, вихователям можна рекомендувати створення в колективі таких ситуацій, за яких його члени в силу обставин більше і частіше будуть надавати допомогу один одному.
Лідерство в колективі