Сторінка
1
На сучасному етапі розвитку торговельних відносин підприємства роздрібної торгівлі стикнулися з досить жорсткою конкуренцією на ринку. Безліч торговельних точок пропонують майже однаковий асортимент товарів продовольчої групи і не всі торговельні підприємства можуть відзначитися ексклюзивністю непродовольчої групи. У цих умовах для залучення покупця підприємствами роздрібної торгівлі застосовуються оригінальний дизайн приміщень торговельних залів, вітрин та іншого торговельного обладнання – основних фондів. Однією із складових успішної торгівлі є сучасні основні фонди, а для підтримання їх у належному стані, ремонту, реконструкції та оновлення підприємство використовує амортизацію. Але фінансове законодавство нашої країни розділяє економічний і податковий зміст і призначення амортизаційних відрахувань, різноманітність методів їх нарахування, що вносить незрозумілість при практичному використанні амортизації.
Цій проблемі приділяли в своїх працях увагу Ю. Воробйов, Л. Городянська, О. Габрук, Т. Кононенко, Д. Костюк, В. Пархоменко.
Завданням нашого дослідження є розгляд доцільності застосування кожного з запропонованих методів розрахунку амортизаційних відрахувань та аналіз їх ефективності щодо створення фондів грошових ресурсів на підприємствах торгівлі.
Основним нормативним документом, що з погляду бухгалтерського обліку регламентує систематичний розподіл вартості необоротних активів, яка амортизується, протягом строку їх використання, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 7 „Основні засоби”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92 зі змінами та доповненнями.
Не відходячи від П(С)БО № 7, основними засобами підприємств роздрібної торгівлі вважаються матеріальні активи, які підприємство отримує з метою використання їх у процесі реалізації товарів і здійснення інших функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року. Аналізуючи склад основних засобів підприємств роздрібної торгівлі, можна зробити висновок, що найбільшу питому вагу займають друга та четверта групи основних фондів, тобто автотранспорт, меблі, побутові прилади, електронно-обчислювальні машини, їх програмне забезпечення, пов’язані з ними засоби зчитування та друку.
Для нарахування амортизації основних засобів згідно з бухгалтерським обліком підприємства можуть застосовувати такі методи:
1) прямолінійний;
2) зменшення залишкової вартості;
3) прискореного зменшення залишкової вартості;
4) кумулятивний;
5) виробничий.
При цьому П(С)БО № 7 також звертає увагу, що визначення місячної суми амортизаційних відрахувань при застосуванні прямолінійного методу проводиться шляхом ділення річної суми амортизаційних відрахувань на 12 (тобто перенесення вартості основних фондів на собівартість виробленої продукції (реалізованої продукції) проводиться в рівних частках протягом року).
Нарахування місячної суми амортизаційних відрахувань за всіма іншими методами, крім виробничого, проводиться діленням суми амортизації за повний рік корисного використання на 12.
Нормативним документом, який забезпечує виконання амортизаційними відрахуваннями податкової ролі, є Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 27.05.1997 № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями, який на відміну від П(С)БО № 7, основні фонди та оборотні активи у будь-якому виді, що відрізняються від коштів, цінних паперів, деривативів і нематеріальних активів, називає матеріальними активами. Також Закон України від 27.05.1997 № 283/97-ВР розглядає ще одну дефініцію, важливу для торговельної галузі – товари, під якими припускають матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи.
Згідно з п.п. 8.1.1. п. 8.1. ст. 8 Закону України від 27.05.1997 № 283/97-ВР під терміном „амортизація основних фондів і нематеріальних активів” слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, на відміну від П(С)БО № 7, яке трактує амортизацію як систематичний розподіл вартості необоротних активів протягом строку їх корисного використання, тобто бухгалтерське визначення терміна „амортизація” передбачає лише перенесення вартості необоротних активів на новостворену продукцію, підвищуючи її собівартість на відміну від податкової амортизації.
Згідно з Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 27.05.1997 № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями на сьогоднішню дату норми амортизації порівняно з 2003 роком збільшено на 60 % і зараз становлять 2, 10, 6, 15 % на квартал для 1, 2, 3 та 4 груп основних фондів відповідно. Також не заборонено використовувати менші норми амортизаційних відрахувань.
Розглянемо на прикладі розрахунки амортизаційних відрахувань за можливими методами на предмет їх придатності для використання торговельними підприємствами. Для проведення аналізу застосуємо приклад, наведений Р.Л. Хом’яком [3, с. 96].
Прямолінійний метод нарахування амортизаційних відрахувань відзначається рівномірним розподілом вартості основних засобів упродовж всього терміну їх використання [3, с. 96], що, з одного боку, не завищує на початку використання об’єктів основних засобів собівартість продукції, що реалізується, тим самим дозволяючи суб’єкту на початку господарської діяльності привабити покупців відносно незначними торговельними надбавками і забезпечити завоювання відповідного сегменту ринку, у разі модернізації чи заміни застарілих основних фондів – не відштовхнути постійного покупця різким підвищенням цін, втрачаючи тим самим обсяг товарообороту. Як стверджує Д. Костюк, цей спосіб найбільш придатний до пасивної частини основних засобів: будівель, споруд, меблів та інших [4, с. 1].
Завантажити реферат