Сторінка
3
- метод проектів – курс майбутньої професії учня;
- учень привчається шанувати долар, час і працю;
- метод розвиває ініціативу за активної роботи і привчає розв’язувати нові проблеми;
- він навчає добрих ділових принципів у фінансових справах;
- метод дає змогу виховати вдачу учнів, а також чесність у стосунках з діловим світом;
- батьки обговорюють разом з учнями варіанти розроблення окремих проектів;
- учитель стає місцевим громадським радником.
Як бачимо, всі позитивні риси методу проектів, що їх підкреслює Дедисмен, мають суто практичний характер. У цьому й треба вбачати те нове, що вносить із собою в педагогічну практику метод проектів, а саме: прагнення зв’язати навчання з інтересами дітей, забезпечити його особистісно орієнтовану спрямованість, поєднати з практичною діяльністю та життям. Усе це є важливими принципами сучасної педагогіки.
Закони композиції та їх наочне демонстрування у навчанні
У дизайнерській діяльності уміння застосовувати закони композиції у творчих проектах дуже важливе. Незалежно від того, яку із сфер дизайну студент вивчає (модельєр, графік, фотовідеодизайн і т.д.), він повинен не тільки знати закони композиції, але і вміти застосовувати їх на практиці. Не можна створювати предмети дизайну спираючись тільки на конструктивні, колірні закони.
Композиція виробів культурно-побутового призначення повинна задовольняти умови внутрішнього і зовнішнього ринку, естетичні смаки суспільства, відображати його зростаючу культуру і запити.
Для дизайнерів необхідне системне вивчення основ теорії композиції. При роботі над будь-яким дизайнерським проектом необхідна мобілізація всіх знань, отриманих у період навчання. Одним з них є використання композиції у всіх її аспектах, тому що без цих навичок не можна стати професійним дизайнером. Саме слово «дизайн» у перекладі з англійської мови означає: креслення, проект, ескіз, рисунок, задум. Це сфера мистецтва, що займається конструюванням світу предметів. Розробка власних ідей та реалізація їх у дизайнерському задумі вимагає кваліфікованого підходу, якому навчають викладачі спеціалізованих кафедр. «З давніх-давен існує поняття гармонії. Для стародавніх греків гармонія як стан ідеального співзвуччя, породжуваного частинами одного цілого, була поняттям організуючим. Латинське слово «композиція» – складання, з’єднання частин, систематизування – з самого початку мало більш широкий зміст. Воно висловлювало уявлення про різні боки та частини, з яких створюється єдине ціле».
Доцільно при навчанні рисунка та живопису викладачам активізувати почуття композиції і включати невеликі за часом тренувальні вправи, які допоможуть розвитку розуміння аспектів творчої діяльності. Це треба робити на початку кожного заняття з рисунка та живопису.
Такі вправи повинні допомагати студентам не тільки розвивати композиційні аспекти рисунка та живопису, а також розвитку специфічних композиційних елементів, необхідних на заняттях зі спеціальних дисциплін. Це вкрай важливо, тому що допомагає студентам у шліфуванні своєї майстерності.
Професійний дизайнер повинен постійно аналізувати те, що він робить і яким чином досягається кращий результат. Такий аналіз можливий тільки в тому випадку, якщо дизайнер спирається на глибокі знання, отримані під час навчання, що у свою чергу досягається синхронізацією процесу навчання й узгодженістю програм навчання між кафедрами факультету.
Об'єкти і методи дослідження
Для того щоб виховати кваліфікованого дизайнера, необхідна копітка синхронізована робота викладачів усіх кафедр факультету дизайну. Розвиток у студентів творчої самосвідомості, виховання культури і смаку веде до виховання професійних і талановитих дизайнерів.
Чимале значення в рішенні цього завдання має розвиток почуття композиції. З цією метою автором запропоновані практичні вправи по композиції, що наведені в методичному посібнику «Схема сприйняття основ композиції для самостійної роботи». У цьому посібнику також запропоновані практичні завдання, які можуть використовуватися викладачами на заняттях з рисунка та живопису, студентами для самостійної роботи. Ці завдання повинні допомогти краще засвоїти матеріал і розвинути почуття композиції, бажано з урахуванням історичного аспекту.
«Кожна історична епоха характеризується своїми улюбленими прийомами композиції і її основними принципами. Для класицизму, наприклад, типові урівноваженість, симетрія, регулярність .». У нашому столітті підхід до композиційних рішень трохи змінився, хоча визначені правила актуальні дотепер. Підхід став більш диференційованим, тому що з'явилося багато галузей життєдіяльності людей, для яких стали актуальними дизайнерські рішення. У сучасному суспільстві затребувані більш вузькі спеціалізації в сфері дизайну, наприклад, фахівці з моделювання корпоративного одягу, розробки інтер'єрів, створення реклами, пакування тощо.
Викладачам кафедри рисунка та живопису необхідно враховувати особливості спеціалізації студентів і планувати свої заняття з урахуванням розвитку професійних навичок, необхідних для конкретної спеціалізації. Диференційований підхід украй необхідний для подолання труднощів у процесі навчання і більш ефективному вивченню основних дисциплін. Це значить, що дизайнеру-модельєру необхідно давати знання, що допоможуть розумінню законів композиції костюма, дизайнерові по рекламі (друкованій), необхідні знання законів компонування і розміщення тексту і зображення на аркуші, а дизайнерові по інтер'єрах – закони об'ємно-площинної композиції і розвинення почуття масштабності.
При цьому важливість одержання навичок і умінь рисунка і живопису не може нівелюватися, тому що дизайнер зобов'язаний добре рисувати і художньо подавати свій проект.
Якщо викладач не враховує особливості композиційних основ, необхідних студентам конкретної спеціалізації, і не активізує ці знання, уміння і навички на своїх заняттях, а тільки дає знання по академічному рисунку і естетичні нюанси завдань за фахом або розробкою, наприклад, проектної роботи. Проект може бути виконаний технічно правильно і детально грамотно, але помилки і порушення композиційної гармонії й урівноваженості робить його несмачним і нецікавим.
«У композиції важливо усе – маси предметів і їхні силуети, їх зорова «вага», ритм, з яким вони розміщені ., колір і колорит ., розподіл світлотіні, інтенсивність кольору . і т.д.».
У нижче наведеній схемі можна простежити за тим, як кінцеве композиційне рішення залежить від ряду об'єктивних факторів.
Постановка завдання. Метою є не тільки необхідність показати, наскільки важливим є вивчення такої дисципліни як спецкомпозиція на факультеті дизайну, але й аргументація необхідності уведення вправ для одержання знань основ композиції на заняттях з рисунка та живопису, з обов'язковим урахуванням спеціалізації тих, кого навчають. Звичайно, є студенти, у яких вроджене почуття розуміння композиції, але навіть їм вивчення законів спецкомпозиції допоможе систематизувати свої здібності і краще застосовувати їх на практиці. Студенти, яким важко дається розуміння композиції, при старанному підході у вивченні цієї дисципліни і виконання завдань для самостійної роботи допоможуть набути необхідні уміння і навички і стати дизайнерами-професіоналами. Тому вивчення законів композиції необхідно не тільки на заняттях зі спецкомпозиції. Також потрібна розробка високоструктурованих методик навчання основам композиції на заняттях з рисунка та живопису з урахуванням кінцевих завдань спеціалізації студента. Програми з рисунка та живопису бажано переробити з урахуванням когнітивного методу навчання (Collins, Brown & Newman, 1989 р.), тобто послідовність вивчення матеріалу повинна визначатися трьома принципами: