Сторінка
7

Психологія ігрової діяльності

Таким чином, хапання є складний руховий акт, що виникає у відповідь на дифузне зорове роздратування, падаюче на око дитини з певної відстані і під певною точкою зору і частина цього акту полягає у напрямі ручок до об'єкту і в приведенні в певне положення кисті пальців рук.

В кінці формування акту хапання зв'язок між зоровим роздратуванням і рухом встановлюється миттєво. Р.Я. Лехтман спостерігала, що в період з 4 до 7 місяців, побачивши предмет на досяжному відстаней, дитина відразу ж протягує, до «нього руки і намагається його дістати. При цьому хапальні рухи рук проробляють відносно швидку еволюція від недиференційованого захоплення предмету всіма пальцями і притиснення його до долоні до захоплення за допомогою зіставлення великого пальця іншим.

Питання про те, на якій основі відбувається формування акту хапання, в даний час достатньо не досліджено. Можна лише припускати, що в основі формування акту хапання лежить орієнтовна діяльність, що виражається в зоровій зосередженості на об'єкті.

Після утворення акту хапання розвиток рухів переходить в нову фазу. По даним Н.Л. Фигурина і М.П. Денісової, тут з'являються і інтенісивно розвиваються різноманітні повторні рухи. У міру засвоєння дитиною рухів і дій з предметами повторні рухи стають все більш і більш, різноманітними. Дитина не тільки поплескує по предмету, але і розмахує ним, перекладає з однієї руки в іншу, штовхає предмет, що висить над ним, ударяє одним предметом об інший і т.д. Н.Л. Фигурин і М.П. Денисова вказують, що одночасно з повторними рухами, з'являються ланцюгові рухи, які є рядом окремих диференційованих рухів, що йдуть одне за іншим. Ці автори особливо підкреслюють, що повторні і ланцюгові рухи нічим не відрізняються, і в тих і в інших випадках має місце ряд рухів в послідовному порядку під контролем, сприймаючих органів. У ланцюг рухів включаються всі ті окремі рухи, які освоює дитина під керівництвом дорослих.

Ступінь розвитку ігрового маніпулювання, у дітей першого року життя залежить від педагогічного підходу за дітьми, за відсутності педаготічної роботи з дітьми, розвиток цих рухів затримується - діти не уміють грати, проводячи, цілий години в стані бездіяльності, задовольняючись смоктанням пальців, і монотонним розгойдуванням тулуба. Явища так званого госпіталізма, які можна спостерігати в поганих дитячих установах, є яскравим доказом того, що уміння грати не просто інстинктивне, мимоволі виникаюче явище, що з'являється унаслідок потреби у відчутті задоволення, а що грі треба учити.

Н.Л. Фигурин і М.П. Денисова спеціально досліджували вплив новизни на стимулювання дій дитини. Пропонуючи дитині одночасно «старий» предмет, з яким дитина маніпулювала протягом 15-20 хвилин і «новий» предмет, з яким дитина ще не зустрічалася, вони виявили, що дитина переважно зосереджується на «новому», тоді як на «старий» об'єкт вона майже не дивиться і не хапає. Якщо ж в досвіді демонструвався тільки один «старий» предмет, то і в цьому випадку дитина, не зосереджувалася на ньому і не хапала його. Ці автори вказують, що переважний інтерес до нового є характерним для людини і може бути виявлений вже на п'ятому місяці життя.

Спонукаючий характер «новизни» для діяльності дитини цього періоду розвитку, дозволяє глибше зрозуміти механізм повторних і ланцюгових дій, включаючи сюди і активний розгляд предмету, пов'язаний з маніпулюванням. Такий розгляд полягає в тому, що дитина (звичайно, крім всякого бажання з свого боку) ставить предмет у все нові і нові положення і продовжує залишатися зосередженим на нім до тих пір, поки не вичерпані можливості «новизни». Як тільки можливості новизни виявляються вичерпаними, згасає інтерес . Те ж саме має місце і в повторних рухах, будь це поплескування по предмету або постукування брязкальцем. Відмінність тут полягає лише в тому, що «новим» в цих випадках є не тільки нове положення предмету, але і звучання. Кожного разу то сильніший, то слабкіший звук є тим «новим», що спонукає дитину до дії і підтримує відносно тривале маніпулювання.

Гра на першому році життя виникає, тоді, коли сформувалися необхідні для цього передумови: з'явилися коордіновані рухи, регульовані оком.

Гра виникає на основі того, що розвивається протягом першого півріччя життя зосередження, стеження, обмацування, і т.п.

Реакція на «нове» не тільки викликає активність дитини по відношенню до предмету, але і підтримує його діяльність на першому році життя дитини - спонукає до гри особливості предметів, їх «новизна», дії нових якостей, що з'являються в ході маніпулювання підтримують таку гру.

Гра є діяльність, що викликається прагненням до задоволення і що самопідтримується задоволенням, що отримується від самого руху.

Вірно тут відмічений тільки той факт, що гра дитини на цьому рівні розвитку містить механізм, що підтримує її усередині самої себе. Проте, джерело цієї сили вказується невірно. Насправді він лежить не в самій дитині, а в зовнішніх діях, що викликають своєрідну орієнтовну діяльність дослідженням предметів особливості яких спонукають і підтримують гру.

Передумови виникнення ролевої гри в ранньому дитинстві

Виникнення ролевої гри в ранньому дитинстві, пов'язано з формуванням у дитини під керівництвом дорослих наочних дій, тобто суспільних способів вживання предметів, що історично склалися, закріплених. Носіями таких дій є дорослі люди.

Докладне дослідження формування наочних дій в ранньому віці і виникнення передумов ролевої гри проведено Ф.И. Фрадкіною. Систематичні спостереження і спеціальні досліди, проведені Ф. И. Фрадкиной з дітьми у віці від одного до трьох років, дозволили намітити основні стадії в розвитку наочних, дій і прослідкувати виникнення елементів ролевої гри (ігрових умов, ролі зміни будови дії).

Перші специфічні дії з предметами з'являються близько року. Автор відзначає, що ще в 8 -8,5 місяців дія, що показується дорослим не засвоюється і дитина не відтворює її, а маніпулює з предметом неспецифічним образом. Пізніше, в 10-11 місяців у дітей з'являється відтворення дій з предметами, але тільки в ситуації прямої пропозиції і спільно з дорослим. Нарешті, з'являються і самостійні дії з предметами як тільки вони пропонуються дитині або він сам натрапляє на них.

Передумови, до виникнення ролі з'являються з того моменту, коли дитина відтворює дії навколишніх його дорослих. Такі дії дитини подвійні по самій природі: з одного боку, вони є діями, вироблюваними самою дитиною, - це його дії, з іншого боку, вони одночасно є діями іншої людини. Першим підготовчим етапом до виникнення ролі є віднесення дії до самого собе дитина помічає, що вироблювана дія є його дія, разом з тим, фактично відтворюючи дії дорослих, дитина ще не входить в роль. Часто в цих випадках дитина називає свої дії в третій особі.

Цей підготовчий етап називається «роллю в дії». Він характеризується тим, що дитина, фактично відтворюючи дії дорослих, ще не бере на себе ролі. Услід за вихователем і при його допомозі дитина може назвати себе ім'ям того дорослого, дії якого він відтворює. При цьому часто діти ставлять поряд своє ім'я і ім'я того дорослого, дії якого відтворюються: «Оля-няня», - говорять вони. Назва себе ім'ям дорослого є початком порівняння своїх дій з діями дорослих, знаходження в них схожості і пізнавання в своїх діях дорослих. Як тільки дитина починає помічати, що його дії - це дії, які виконує хтось з дорослих, він починає і самостійно називати себе ім'ям дорослого.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10 


Інші реферати на тему «Педагогіка, виховання»: