Сторінка
1

Податкова дисципліна як фактор фінансової стабілізації держави

Державні фінанси – це мистецтво передавати гроші з рук у руки до того часу, поки вони не зникнуть. Але витрачати кошти – це лише півсправи. Країна тільки тоді існує і розвивається стабільно, коли державні гроші витрачаються строго за призначенням, коли за цим процесом налагоджено контроль. Для стабілізації фінансової системи держави велике значення має податкова дисципліна, тобто своєчасне і в належних розмірах внесення фізичними та юридичними особами встановлених обов’язкових платежів і зборів у державний і місцеві бюджети. На жаль, за весь період існування незалежної України жодного разу не було виконано планові показники бюд­жету в його дохідній частині. Фактичні доходи бюджету у 1992–2000 рр. коливалися в межах 54–83 % від затвердженої парламентом величини. Лише у 2000 р. був профіцит Зведеного бюджету, він становив 969,3 млн. грн.(0,6 % до ВВП).

Україна проходить складний етап реформування економіки, наслідком якого повинно стати створення соціально орієнтованої ринкової моделі госпо­дарювання. Внутрішній ринок є її складовою частиною, тож повинен забез­печувати потреби суб’єктів госпо­дарювання всередині країни. Разом із зовнішнім ринком вони створюють національний ринок, який потребує по­стійного та системного дослідження і регулювання на користь національних інтересів. А внутрішній ринок повинен відігравати провідну роль у фор­муванні економічного потенціалу країни. Тому однією з важливих умов подальшого економічного зростання в Україні є стабільність законодавства, помірковане податкове навантаження та надійний захист прав платників податків. Питання реформування податкової політики для сучасної України є надзвичайно актуальним. І це зрозуміло, оскільки податки виконують фіскальну, регулюючу і соціальну функції в економічному розвитку держави та суспільства. У визначенні функцій податків єдиного загального підходу немає. Найважливіша функція податків – фіскальна. Вона спрямована на розв’я­зання такого завдання, як забезпечення стійкої дохідної бази бюджетів усіх рівнів. Основна ідея, яку необхідно реалізувати, – це відповідність обсягів бюджетних видатків податковим надходженням. Доходи Зведеного бюджету за 2000 р. становили 49,1 млрд. грн. (28,4 % до ВВП), а видатки Зведеного бюджету – 48,1 млрд. грн. (27,8 % до ВВП). Бюджет за 2000 р. був бездефіцитним –0,6.

Доходи Зведеного бюджету за 2001р. (за даними Державного каз­начейства) становили 53 993,0 млн. грн. Видатки Зведеного бюджету – 55 256,6 млн. грн.

На практиці виникає своєрідне замкнене коло. З одного боку, бюджет не поповнюється належним чином через неспроможність суб’єктів оподат­кування своєчасно і в повному обсязі сплачувати податки. З іншого – неплатоспроможність суб’єктів оподаткування, у свою чергу, виникає через надзвичайно великі розміри оподаткування, заборгованості з боку держави з соціальних виплат, тобто державного бюджету.

Ефективним шляхом поповнення державного бюджету повинен бути не всезростаючий рівень оподаткування, а налагодження і стабілізація в Україні сфери виробництва та послуг, дотримання податкової та бюджетної дисциплін.

За експертними оцінками фаза економічної стабілізації та зростання, в яку вступила економіка, почала формуватися у першій половині 1997 року. Її розвиток було частково припинено насамперед під впливом світової фінан­сової кризи (1997–1998 рр.) У другій половині 1999 року економічна стабі­лізація та зростання відновилися. Практично за всіма основними параметрами економічної динаміки статистикою зафіксовані позитивні результати. Відчутний вплив на ці процеси справило запровадження на основі указів Президента України системи економічних, у т. ч. податкових, стимулів, спрямованих на виведення з кризового стану металургійної, суднобудівної, переробної та легкої промис­ловості, виробництва сільгосптехніки, приско­рення житлового будівництва, реформуван­ня аграрних відносин. Синтезую­чим результатом стало помітне пожвавлення інвестицій­ного процесу. З 1998 року темпи зростання інвестицій в основний капітал почали випе­реджати динаміку ВВП та промислового виробництва. Так, у третьому кварталі 1999 р. порівняно з відповідним періодом 1998 р. інвестиції зросли на 11,1, а промислове виробництво – на 9,4 %, у четвертому кварталі 1999 р. – від­повідно на 11,4 і 9,8 %.

На цій основі і почало здійснюватися подолання спаду виробництва, а наприкінці 1999 р.практично у всіх галузях про­мисловості сформувалися так звані “точки зростання”. Було також здійснено реструктуризацію значної частини підприємств, відбулася їхня адаптація до ринкової кон’юнктури. Важливою ознакою позитивних зрушень у промис­ловості стало зростання продуктивності праці. За даними Держкомстату України, у 1997 році її індекс у промисловості становив 107,1%, у 1998 – 103,9 %, у 1999 – 109,6 %, у 2000 – 115,3 % (див. табл. 1).

Таблиця 1

Темпи приросту, зниження (-) обсягів промислової продукції та продуктивності праці у промисловості у 1997–2000 рр., % до попереднього року