Сторінка
2

Екскурсія як вид заняття з дітьми дошкільного віку

У процесі екскурсій закладається фундамент конкретних уявлень про рідну природу. Діти ознайомлюються з усім багатством її фарб, звуків, запахів, форм у розвитку і зміні. Пізнання природного оточення починається чуттєвим шляхом, за допомогою зору, слуху, дотику, нюху. Так, у лісі, парку діти учаться розрізняти забарвлення осіннього листя: у берези вона лимонного кольору, у дуба — коричневого, у верби — зеленувато-жовтого, в осики — червоного або лілового. Картина осіннього лісу, парку сприймається ними яскравіше, повніше, якщо вихователь пропонує послухати голоси птахів, шум вітру, шерехи опадаючого листя, учить визначати запах грибів, прілої зелені. Чим більше органів чуттів беруть участь у такому пізнанні, тим більше ознак і властивостей виділяє дитина, в досліджуваному об'єкті, явищі, а отже, багатшими стають її уявлення. На екскурсіях дошкільники одержують можливість безпосередньо ознайомлюватися з властивостями і якостями предметів, явищ шляхом спостережень, у ході виконання завдань ігрового або практичного характеру. У такий спосіб здійснюється сенсорний розвиток, на основі якого виникають розумові процеси, уява, формуються естетичні почуття.

Багатогранний світ природи будить у дошкільників інтерес, викликає подив. «Щире здивування перед таємницею природи, що відкрилася, — зазначає В. О. Сухомлинський, — могутній поштовх для стрімкого потоку думки». Цікавість дитини, її допитливість виявляються в пізнавальних запитаннях, що допомагають їй орієнтуватися в навколишньому світі, виявляти наявні зв'язки і залежності. Тому вихователі, спрямовуючи діяльність дітей, повинні стимулювати їхню пізнавальну активність, появу запитань, прагнення знаходити на них відповіді, намагатися усталити і поглибити інтерес до природи, її пізнання. Одночасно вони вчать дітей правильно називати предмети, явища природи, їхні властивості, якості, розвивають уміння виражати свої враження в слові. І в результаті дитяче мовлення стає багатшим, змістовнішим, зв'язним; діти вчаться описувати те, що спостерігали, міркувати.

Відомо, що К.Д. Ушинський вважав логіку природи найдоступнішою для дитини. Організовуючи спостереження, практичну діяльність вихованців на екскурсіях, педагог допомагає їм установлювати причинні і часові зв'язки, залежності між фактами і явищами навколишньої природи, порівнювати, робити висновки й узагальнення.

Спостереження природи, за образним висловом В.О. Сухомлинського, є «подорожжю до джерел мислення і мовлення», оскільки в цьому процесі активно взаємодіють почуття, пізнання, творчість. Дослідження радянських педагогів і психологів виявили, що цілеспрямовані спостереження сприяють розвиткові пізнавальних здібностей (спостережливості, допитливості, самостійності), нагромадженню чуттєвого досвіду і його осмисленню, виключають можливість утворення формальних знань, що не спираються на достатню чуттєву основу. Використання порівнянь підвищує інтерес і спостережливість, забезпечує більш активне, міцне і свідоме засвоєння знань. У процесі екскурсій у дошкільників складаються яскраві реалістичні уявлення про природу, про зв'язки і деякі закономірності, що існують у ній.

Природознавчі знання важливі для формування матеріалістичного світорозуміння. Надалі вони складуть основу відповідних наукових понять, полегшать вивчення предметів природничого циклу в школі. Відсутність або нестача достовірних знань про природу служить грунтом для виникнення марновірств,забобонів. Перекручені уявлення можуть викликати неправильне,а іноді і жорстоке ставлення до рослин, тварин.

На екскурсіях дітей ознайомлюють не тільки з незайманою природою, але і з результатами творчої діяльності людини, що перетворює навколишній світ. А це сприяє розвиткові поваги до творчої діяльності і бажання взяти в ній посильну участь, зміцнює почуття гордості за свою Батьківщину.

Екскурсії в природу сприяють формуванню моральних якостей. Можливість ознайомитися з чимось новим, цікава пізнавальна і практична діяльність — усе це викликає в дітей радісні переживання, об'єднує їх, благотворно позначається на розвитку колективних взаємин. Як і на інших заняттях, на екскурсії діють правила поведінки, підпорядкування яким дисциплінує її учасників. Виконання різних завдань (наприклад, зібрати насіння бур'янів для підгодівлі птахів) розвиває почуття відповідальності за доручену роботу, вимагає погоджених з товаришами дій, акуратності, точності, обережності. Педагог використовує як природні, так і спеціально створені ситуації для виховання у дошкільників справедливості, доброзичливості, поваги один до одного. Він залучає дітей до оцінки відповідей товаришів, учить помічати успіхи, радуватися ними, співпереживати через невдачі. Якщо група різновікова, то педагог спонукує старших вихованців піклуватися про тих, хто молодший (допомогти виконати завдання, пропустити вперед при спостереженні об'єктів). При поверненні в групу можна запропонувати старшим дітям, особливо хлопчикам, нести устаткування, а також зібраний матеріал.

Розумове і моральне виховання здійснюється в нерозривній єдності з естетичним розвитком. Достаток і розмаїтість у природі квітів і відтінків, звуків, форм, ліній, їхнє сполучення, динамічність, мінливість, ритмічність викликають відповідні естетичні почуття і переживання. У комплексі виховно-освітніх завдань, що ставляться і реалізуються при підготовці і проведенні екскурсій, одна з центральних — навчити дітей бачити і розуміти красу природи, насолоджуватися нею, передавати свої враження в різних видах художньої діяльності (малюнок, слово, пісня й ін.). Однак якість естетичних сприйнять багато в чому залежить від керівництва цим процесом. Тому вихователь, обмірковуючи хід майбутньої екскурсії, визначає, що саме в тому чи іншому об'єкті, явищі може викликати в дітей естетичні переживання. Наприклад, на зимовій екскурсії він привертає їхню увагу до вигадливих форм заметів, струнких, як свічки, ялин з ошатними шишками на верхівках, тонких і темних гілок беріз, що виділяються на тлі блискучого снігу, блакитного неба. Вихователь використовує різні виразні засоби, щоб викликати естетичне сприйняття того, що спостерігається: образне емоційне мовлення, запитання, жест. Загальновідома також ефективність впливу на почуття дітей художнього слова. Звертання до поетичних образів, у яких якості і властивості предметів і явищ позначені порівняннями, метафорами, епітетами, впливає на почуття і думки дітей, допомагає глибше зрозуміти красу природи. У масовій практиці з цією метою використовується читання віршів або їхніх фрагментів. Так, на екскурсії в бір вихователь, спрямовуючи спостереження дітей, декламує уривок з вірша І. Буніна «Дитинство».

А стовбур - гігант, важкий, величавий.

Кора груба, зморшкувата, червона,

І здається, що пахне не сосна,

А спека і сухість сонячного світла.

Вплив поетичних образів на естетичні почуття підсилюється, якщо дитина сама прочитає вірш, який вчила раніше. Це можуть бути програмні поетичні твори О. Пушкіна, І. Нікітіна, С. Єсеніна, С. Маршака, О. Благініної. Іноді доцільно спеціально підготувати одного-двох дітей для декламації поетичних рядків. Наприклад, на весняній екскурсії може пролунати уривок з вірша С. Єсеніна «Черемшина»: