Сторінка
3

Проблеми формування фінансових ресурсів у трансформаційний період

Із даних таблиці видно, що “Золотого” правила фінансування дотримуються тільки два досліджуваних підприємства – взуттєві фабрики “Київ” та “Кияни”, у яких довго­строкові активи становлять відповідно 0,98 та 0,91 власного капіталу та довгострокових пасивів, а співвідношення короткострокових активів – 1,5 та 1,08. На ВАТ взуттєва фабрика м. Коломия дотримується тільки одна умова – співвідноше­ння короткостро­кових оборотних активів і короткостро­кових пасивів (1,2). Інші підпри­ємства порушу­ють обидві умови.

Наступним етапом є вибір джерел фінансових ресурсів у розрізі окремих видів даних ресурсів. Цей етап дуже трудомісткий і включає в себе вибір джерел за рядом критеріїв і відповідність їх цілям підприємства, строкам, на які кошти заморожуються в активах, вар­тість та умови залучення. Важливе значення для формування оптимальної структури фінансових ресурсів має управління ризиками, що виникають у процесі формування капіталу. При формуванні капіталу важливо враховувати не тільки фінансовий, але виробничий і комерційний ризики. Виробничий ризик пов’язаний із можливістю збоїв у матеріально-технічному постачан­ні, ризиком росту цін на сировину, матеріали, невико­нан­ням виробничої програми тощо. Комерційний – обумовлений невизначеністю попиту, не­платоспроможністю контрагентів, фінансовою платоспроможністю підпри­ємства, ризиком зміни процентної ставки, ймовірністю зниження інвести­ційної привабливості. Управління ризиком полягає у наступному (рис. 2).

Таблиця 3

Вихідні дані для визначення оптимального співвідношення між активами і пасивами на досліджуваних підприємствах станом на 1.01.02 (тис. грн.)

* Джерело: звітні дані взуттєвих фабрик за 2001 рік

Рис. 2. Основні етапи процесу управління ризиками

З усіх етапів, зображених на рисунку, найскладніший і відпові­дальніший – оцінка ризику. Визначення певного виду ризику полягає у встановленні ймовірності настання несприятливих випадків і визначенні варіації результату – рівня його прогнозованості. За найбільш імовірними несприятливими випадками визначається рівень втрат і до якої зони підприємницького ризику вони належать (рис. 3).

Рис. 3. Зони підприємницького ризику

Із рисунка видно, що якщо втрати ризику знаходяться в межах прибутку, то ризик вва­жається допустимим. Якщо втрати складають у межах виручки від реалізації продукції – ризик критичний. Якщо ж втрати перевищують суму виручки від реалізації продукції – ризик є катастро­фічним і може призвести до ліквідації підприємства. Ризик настання пев­ної несприятливої ситуації визначається за формулою:

Ризик несприятливої Кількість втратних випадків

=

ситуації Кількість подій – всього

Отримане значення розшифровується за такою шкалою:

Крім того, потрібно провести порівняльну оцінку ризику за кри­терієм мінливості результату – чим вище мінливість, тим менше прогно­зованою є подія, а тому і більш ризи­кованою. Для аналізу ризику за критерієм мінливості можна використати показники математичної статис­тики, а саме: середньоквадратичне відхилення; дисперсія результатів від середнього; відносна оцінка відхилення, зокрема, показник варіації, бета-коефіцієнт.

Підсумовуючи основні аспекти формування фінансових ресурсів можна стверджувати наступне. Джерела формування фінансових ресурсів можуть бути внутрішні та зовнішні. Головною умовою формування фінан­сових ресурсів підприємств за рахунок позикових коштів є залучення капіталу за найменшою вартістю мінімально допустимого ризику з метою досягнення максимального прибутку. Для виконання цієї умови організову­ється взаємодія фінансових ресурсів, їх джерел і фінансових відносин за допомогою фінансово­го механізму. Така взаємодія відбувається в процесі управління формуванням фінансових ресурсів, що включає ряд етапів – від виявлення резервів підвищення формування фінан­со­вих ресурсів до прак­тичних дій із залучення грошових коштів. Серцевина цього процесу – оптимізація структури капіталу. Її проводять за багатьма критеріями з метою забезпечення фінансової рівноваги підприємства при високій рентабельності капіталу. Серед них – вартість капіталу, що впливає на норму прибутку; ефект фінансового леверид­жу, тобто ефективність залу­чення позикового капіталу з погляду впливу на рентабель­ність власного капіталу через податкову економію та перевищення економічною рента­бельністю активів плати за кредит; оптимальний рівень фінансового ризику; вплив збільшення позикового капіталу на рентабельність активі безпосередньо; вид галузі, де працює підприємство; правила фінансування; запас фінансової міцності; рівень кредитоспроможності тощо. Але ефек­тивність формування позикового капіталу, рівень фінансового ризику залежить ще й від ефективності політики його формування в розрізі окремих видів.