Сторінка
10

Значення методу моделювання в процесі слухання музики

Потім учням запропонували повторно прослухати п'єсу і, дивлячись на малюнки, розповісти про неї. У бесіді було з'ясовано, що вибір кольорів обумовлений не стільки проникненням у характер музики, скільки уявленням про сонце, хмари, небо. Діти добирали вже більше епітетів для визначення музики: «добра, світла, кольорова, радісна, танцювальна».

На наступному уроці школярі передавали за допомогою кольору свої враження від п'єси О.Рєзцової «Сонечко сумує». Прослухавши її, учні визначили, що вона сумна за характером, звучить у повільному темпі. Діти порівняли обидві п'єси, помітили їх відмінність. Ми спрямували їх на таку думку: якщо характер другого твору інший, то має змінитися і колір у малюнках.

Зазначимо, що кольорова палітра різнилася помітніше в малюнках першокласників. Деякі учні зобразили сонце жовто-брунатним, сірим; небо й хмари – темно-синіми, сірими, чорними. У малюнках третьокласників ляше колір неба став темніший.

У визначенні характеру музики також з'явилися нові слова: «похмура, жалібна, захмарена».

Контрольні уроки показали, що школярам подобається передавати музику в малюнках, для більшості з них це завдання доступне. Першокласники нерідко доповнювали бесіду про музику і виразними рухами, мімікою, жестами, – так їм легше передати свої враження. Проте були й цікаві емоційно-образні характеристики: «сумне сонечко – значить, сіре»; «сонечко темне, бо холодне»; «сонце потемніло і хворіє»; «небо чорне, бо сонце невеселе» тощо.

Уже на початковому етапі експерименту можна зазначити, що за допомогою кольорових малюнків діти краще запам'ятовують назви і звучання музичних творів, довше зберігають у пам'яті, легше знаходять слова для характеристики музики.

Оскільки музиці властива абстрактність, вважаємо за доцільне поступово перевести мислення дітей від образно-кольорових асоціативних уявлень до безобразно-кольорових.

Спочатку учням було запропоновано передати в кольоровому малюнку емоційний настрій фортепіанної п'єси Г. Шеченкова «Страхітлива казка» (назву їм не повідомляли). Більшість першокласників охарактеризувала музику як «чарівну, але погану»; третьокласники – як «страхітливу, злу, жахливу».

У дитячих малюнках переважали темні тони. Учні виявили творчість, зображуючи бурхливе море, великі хмари, фантастичних Істот. Тут були й окремі елементи графіки: рисочки, кола, мазки, дуги, перехрещені лінії тощо.

Коли діти виконали завдання, ми допомогли їм узагальнити характеристику музики: «страхітлива, зла, чарівна, фантастична, космічна, казкова, чаклунська».

Наприкінці уроку вони знову прослухали п’єси «Сонечко танцює» і «Сонечко сумує» і згадали їх назви. Це завдання виконали так: назвали твір точно 5 (1-ий кл.) і 9 учнів (3-ій кл.); назвали неточно 4 учні (1-ий кл.) і 5 учнів (3-ій кл.); не назвали 10 і 9 учнів.

Коли дітям роздали їхні малюнки, – результати значно поліпшилися: назвали твір точно 7 й 11 учнів, неточно – 9 і 7 учнів, не назвали З учні й 5 учнів.

На наступному уроці школярам запропонували інше завдання: дивлячись на кольорові малюнки, спрогнозувати відповідну музику й розповісти про неї. На трьох малюнках було зображено бабу-ягу в різних кольорах: жовто-брунатних, чорно-сірих, червоно-оранжевих.

Музику, яка відповідає першому малюнку, діти визначили як «просту», «звичайну», «спокійну». До другого малюнка підібрали слова «зла», «сердита», до третього – «небезпечна», поранена». З цього видно, що дітям важко охарактеризувати музику, легше – персонаж.

Прослухавши фортепіанну п'єсу П. Чайковського «Баба-Яга», більшість учнів вибрала до неї малюнок у чорно-сірих тонах і на прохання вчителя намагалася обґрунтувати свій вибір.

Поступово ми підійшли до уроків, де відбувався перехід від образних до безобразно-кольорових асоціативних уявлень під час сприймання музики.

Наприклад, було запропоновано для прослухування фортепіанну п'єсу Л. Ревковської «Карнавал», у якій перша й третя частини звучать весело, святково, а середня частина – загадково, таємниче.

До сприймання твору школярі були підготовлені вступною бесідою з використанням ігрових прийомів.

Наведемо фрагменти уроків:

– Діти, сьогодні нас чекає подорож у незвичайну країну. Там немає тварин і рослин, зате є кольори й звуки. Яку б назву ви дали цій країні?

– Я назву її «Королевство кольорової музики».

– Там живуть нотки й кольорові плямки, їм весело.

– Увага! Діти, у цій незвичайній країні з'явилася нова музика, котру треба намалювати (учитель грає мелодію). Але, на жаль, король і королева забули, як це зробити. Давайте допоможемо казковим героям.

Учні обох класів зацікавлено слухали вчителя, і першокласники відразу ж із задоволенням погодилися допомогти мешканцям казкової країни. Третьокласники попросили часу для обміркування, як виконати завдання.

Перед слуханням твору його назва не повідомлялася. Школярі правильно визначили характер музики: «веселий, радісний, святковий». Чимало з них, особливо третьокласники, помітили, що в середині п'єси «щось відбувається, бо музика змінилася».

На дитячих малюнках не було темних тонів, більшість із них мала абстрактну кольорову композицію, хоча в деяких були конкретні образи. Учні намагалися пояснити вибір кольорів (краще це вдалося третьокласникам). Майже всі діти обох класів виконали завдання самостійно.

Наведемо висловлювання учнів:

– На моєму малюнку багато кольорів, бо музика швидка, весела, «різнокольорова» (Олена К.).

– Я намалював червоні, жовті, зелені кола, бо це різнобарвний танок (Дмитро П.).

Діти погодилися з авторським найменуванням твору. Деякі з них запропонували свої назви, наприклад: «Танок барв», «Карнавал кольорів», «Свято кольорів і музики».

Під час уроків збагачувалася емоційна палітра дитячих малюнків, вибір кольорів ставав оригінальніший і свідоміший.

Отже, експериментальна робота засвідчує, що поступовий перехід від конкретно-образних до абстрактно-безобразних асоціативних уявлень можна вважати доцільним на уроках музики з молодшими школярами. Нам вдалося спрямувати асоціативні уявлення дітей, допомогти їм уважніше слухати музику, обґрунтовуючи вибір кольорів. Використання аналогій з кольором сприяло розвитку емоційності, підвищенню інтересу учнів до музики.

Курсова робота досліджувала одну з актуальних проблем сучасної педагогічної науки – значення методу моделювання у процесі слухання музики. Вивчення та аналіз низки літературних джерел, спостереження за практикою в школі дали змогу зробити такі висновки і узагальнення:

1. Акустичним супроводом повсякденного життя учнівської молоді є музика. Незлічені стилі й жанри музичного мистецтва знаходять своє втілення в сучасному світі, динамічно вплітаються у найрізноманітніші види соціальної практики. Серед школярів постійно спостерігається підвищення інтересу до музичних творів (як правило, масових популярних жанрів), інтенсивності спілкування з ними. Така ситуація підтверджує необхідність удосконалення педагогічних процесів викладання музики, спрямованих на духовний розвиток особистості, ефективну реалізацію виховного потенціалу мистецтва. Музична освіта сприяє розвитку світосприйняття, поглибленню емоційного пізнання і переживання, активізації образно-асоціативної сфери діяльності, збагаченню морально-естетичних принципів людини.