Сторінка
6
Зміст нашого дослідження базується на припущенні, що особистісний розвиток майбутнього соціального педагога набуває ефективності, якщо: він базується на педагогічних концепціях особистісного та особистісно-орієнтованого підходів до розвитку майбутнього соціального педагога в процесі його професійного становлення; педагогічні засади особистісного розвитку майбутнього соціального педагога будуються з урахуванням вітчизнняного та зарубіжного досвіду професійної підготовки майбутнього фахівця; процесу особистісного розвитку майбутнього соціального педагога надані якості технологічної моделі; зміст, форми та методи професійної підготовки майбутнього соціального педагога спрямовані на створення сприятливих для його особистісного розвитку умов.
Самовдосконалення студентів у процесі оволодіння професійно-педагогічними вміннями
Завдяки професійно-педагогічним умінням соціальний педагог реалізує свої професійні функції: передає молодому поколінню соціальний досвід, формує у нього потрібні соціально-особистісні якості, підготовлює до життя.
До основних професійно-педагогічних умінь належать:
- пізнавальна;
- конструктивні;
- комунікативні,;
- інформаційні;
- організаторські.
Будучи відображенням загально інтелектуальних здібностей педагога, пізнавальні вміння включають:
- вміння спостерігати і розуміти людей, їх внутрішній світ;
- вміння орієнтуватися в отриманій інформації, відбирати з неї необхідне для своєї діяльності;
- вміння усвідомлювати і контролювати свій фізичний і психічний стан, регулювати свою поведінку.
Ці вміння і здібності можуть розвиватися і стихійно, проте ефективним є їх свідомий саморозвиток, де значна роль належить спостережливості. Спостережливість ґрунтується на увазі, сприйнятті, мисленні та пам’яті. Педагогічна спостережливість – не частковий психічний процес, а властивість особистості соціального педагога. Спостережливість – це вміння “вбирати в себе” то, що бачиш, чуєш і обдумати це. Це зацікавлене сприйняття, що супроводжується інтенсивною роботою розуму.
Становлення педагогічної спостережливості можна пояснити з точки зору теорії поетапного формування розумових дій. Процес цей проходить через наступні основні перехідні етапи. Спочатку накопичуються знання про ті зовнішні ознаки, в яких проявляються емоційні, інтелектуальні та вольові процеси і стани особистості, а саме: міміка, жести, інтонація. Спостерігаючи, необхідно потім проаналізувати.
Конструктивні вміння – це здатність планувати, передбачати хід і результати соціально-педагогічної роботи Для цього необхідно володіти розвинутим психолого-педагогічним мисленням та уявою.
Комунікативні уміння, як і пізнавальні є загальнолюдськими вміннями. Проте для соціального педагога вони є професійною якістю його особистості.
Майбутньому спеціалісту необхідно знати і володіти формами і культурою спілкування. У різних соціальних, професійних і побутових умовах спілкування набуває самі різні форми. Найбільш типовими формами між особистісного спілкування вважаються наступні: анонімне, функціонально-рольове (ділове), неформальне й інтимно-сімейне спілкування.
Самовиховання як свідома і цілеспрямована діяльність людини спрямована на вдосконалення своєї особистості розглядається перш за все з точки зору змісту того, що необхідно вдосконалювати. Майбутній соціал ний педагог ставить перед собою ціль – якнайкраще підготуватись до майбутньої професійної діяльності. Відповідно, змістом. Завданнями професійного самовиховання студента є професійно значимі якості його особистості.
Становлення педагогічної спостережливості можна пояснити з точки зору теорії поетапного формування розумових дій. Процес цей проходить через наступні основні перехідні етапи. Спочатку накопичуються знання про ті зовнішні ознаки, в яких проявляються емоційні, інтелектуальні та вольові процеси і стани особистості, а саме: міміка, жести, інтонація. Спостерігаючи, необхідно потім проаналізувати.
Майбутньому спеціалісту необхідно знати і володіти формами і культурою спілкування. У різних соціальних, професійних і побутових умовах спілкування набуває самі різні форми. Найбільш типовими формами між особистісного спілкування вважаються наступні: анонімне, функціонально-рольове (ділове), неформальне й інтимно-сімейне спілкування.