Сторінка
6
Перша форма запропонована К.Г. Марквардтом. Суть її полягає в тому, що навчальна інформація розбивається на окремі значеннєві частини, що викладаються викладачем. У процесі викладу цієї частини інформації студенту рекомендується тільки уважно слухати. Після закінчення викладу студентам пропонується самостійно сформулювати зрозумілий ними матеріал і записати в конспект. При цьому можна звертатися за консультацією до викладача, що зобов'язаний дати необхідні роз'яснення. Суть другої форми реалізації самостійної діяльності полягає в рішенні пізнавальних задач.
Відомо, що процес засвоєння нових знань може проходити в результаті самостійного пошуку шляхом рішення пізнавальної задачі. При використанні даної форми в процесі лекції пропонується самостійно "порівняти між собою явища, факти", "пояснити причини". Якщо про ці явища і причини викладач повідомляє сам, у свідомості можуть утворюватися лише хитливі моделі на перших поверхах кори головного мозку. При організації самостійної роботи відбувається проникнення в більш високі поверхи утворювання зв'язків між нейронами.
Самостійна робота з частково чи цілком розроблених учбово-методичних текстів проводиться на лекції, де повідомляються головна частина наукової інформації і керуюча інформація, обходжена для організації роботи з зазначеними текстами. Вона видається відразу в одній чи двох-трьох порціях. У проміжках між повідомленням інформації викладачем студенти самостійно працюють по методичних текстах.
Дуже важливо при організації такої форми самостійних дій не забувати стимулювати ці дії. Тут значимими стимулами можуть бути час, пріоритет, оцінка.
Самостійність може досягатися і створенням такої обстановки, коли в процесі лекції студентам надається можливість "йти на крок-два" вперед викладача. Самостійність дій студентів насамперед створюється довірою.
До числа інших методів, що іноді зустрічаються в практичній діяльності викладачів вузів можна віднести:
самостійне вивчення студентами деякої порції навчальної інформації;
слухання лекції по заздалегідь підготовлених конспектах, у які студент вносить додаткові замітки на основі інформації, що повідомляється лектором При цьому студент повинний вивчити зміст лекції самостійно, а в процесі лекції тільки коректувати свої знання;
самостійне вивчення навчальної інформації (без прослуховування лекцій);
вільний вибір завдання.
Таким чином, студенти шляхом самостійного отримання знань формують ціннісне ставлення до вітчизняних культурно-освітніх традицій.
Науково-дослідницька робота студентів як шлях у формуванні ціннісного ставлення до культурно-освітніх традицій
Науково-дослідницька робота студентів є однією з найважливіших форм навчального процесу. Наукові лабораторії і гуртки, студентські наукові товариства і конференції, - усе це дозволяє студенту почати повноцінну наукову працю, знайти однодумців по ній, з якими можна порадитися і поділитися результатами своїх досліджень. Так чи інакше, дослідницькою роботою займаються всі студенти вузів. Написання рефератів, курсових, дипломних робіт неможливо без проведення якихось, нехай найпростіших досліджень.
Існує і застосовується два основних види науково-дослідної роботи студентів (НДРС).
Навчальна науково-дослідна робота студентів, передбачена діючими навчальними планами. До цього виду НДРС можна віднести курсові роботи, що виконуються протягом усього терміну навчання у вузі, а також дипломну роботу, що виконується на п'ятому курсі.
Під час виконання курсових робіт студент робить перші кроки до самостійної наукової творчості. Він учиться працювати з науковою літературою, здобуває навички критичного добору й аналізу необхідної інформації. Так, підвищуючи з кожним роком вимоги до курсової роботи, ВУЗ сприяє розвитку студента, як дослідника, роблячи це практично непомітно і ненав'язливо для нього самого.
Виконання дипломної роботи має своєю метою подальший розвиток творчої і пізнавальної здатності студента, і як заключний етап навчання студента у вузі спрямовано на закріплення і розширення теоретичних знань і поглиблене вивчання обраної теми. На старших курсах багато студентів уже працюють за спеціальністю, і, вибираючи тему для курсової роботи це найчастіше враховується. У даному випадку, крім аналізу літератури, у дипломну роботу може бути включений власний практичний досвід по даному питанню, що тільки збільшує наукову цінність роботи.
Звичайно, під час науково-дослідницької роботи студент опановує, вивчає та аналізує безліч джерел, наукових праць, знайомиться із досвідом видатних вчених як вітчизняних, так і зарубіжних. Безперечно, що дослідницька робота допомагає формуванню ціннісного ставлення до вітчизняних культурно-освітніх традицій.
Інженерно-педагогічна освіта - складова частина професійно-педагогічної - стає однією з ключових ланок, що визначають якість і перспективи розвитку всієї системи освіти. Проблемі розвитку професійної освіти в цілому, а також професійно-педагогічної зокрема, присвячені багато досліджень, які визначають суть і характеристики даного процесу.
Кардинальні зміни, які відбуваються в суспільстві, висувають високі вимоги до особистісних та професійно значущих якостей національних кадрів з вищою освітою.
Актуальними стають активність, ініціативність, самостійність, висока відповідальність фахівця, що неможливо без професійної компетентності на основі фундаментальних знань, які забезпечують мобільність і адаптивність до динамічних умов ринку праці.
У вищій професійній школі з| цілого ряду напрямів утворився розрив між глобальними потребами суспільства і результатами освіти, між об’єктивними вимогами часу і загальним недостатнім рівнем освіченості, між професійною орієнтацією і потребами особистості в гармонійному задоволенні різноманітних пізнавальних інтересів, між сучасними методологічними підходами до розвинутих наук і архаїчними формами їх вивчення.
Концепція навчання інженерів-педагогів припускає глибоку інтеграцію інженерної, виробничої і психолого-педагогічної підготовки. Майбутній інженер-педагог повинен бути готовий до виконання професійно-педагогічних видів діяльності: професійне навчання, методична робота, виробничо-технологічна, організаційно-управлінська, науково-дослідна, культурно-просвітницька діяльність. Все це припускає інтеграцію в особистість викладача професійно-технічної освіти загальної і професійно-педагогічної культури, розвиток як загальнокультурної, управлінської, спеціальної, так і психолого-педагогічної компетентності, професійної мобільності.
Зв’язок проблеми з найважливішими науковими і практичними завданнями полягає в тому, що інженерно-педагогічна освіта є синтезом і рівноцінністю двох основних компонентів: гуманітарно-соціального і професійно-технічного. Змістом гуманітарно-соціальної, тобто педагогічної діяльності інженера-педагога, підготовленого в системі професійної освіти, є професія як відносно постійний вид трудової діяльності. Він характеризується спеціальними знаннями і уміннями, а також способами і характером взаємодії людини з тими або іншими технологіями, тобто це діяльність, направлена на реалізацію педагогічної спеціально організованої взаємодії, сукупність усвідомлених дій викладача і тих, хто навчається. Якісною оцінкою цієї діяльності буде уміння організувати цей процес відповідно до педагогічної і виробничої технології і якомога точніше її реалізувати.