Сторінка
3

Формування методичної компетенції майбутнього вчителя англійської мови початкової школи з лексики

Комунікативна компетентність педагога – професійно значима, інтегративна якість, основними компонентами якої є: емоційна сталість (пов'язана з адаптивністью); екстраверсія (корелює зі статусом й ефективним лідерством); здатність конструювати прямий та зворотній зв'язок; мовленнєві уміння; уміння слухати; уміння нагороджувати; делікатність, уміння робити комунікацію "рівною". Комунікативна компетентність – це, по-перше, особистісна якість вчителя, яка формується в процесі розвитку та саморозвитку особистості; по-друге, показник інформованості педагога про мету, сутність, засоби, особливості педагогічного спілкування; рівня володіння відповідною технологією; індивідуально-психологічні якості спеціаліста; прагнення до постійного вдосконалення комунікативної діяльності; орієнтації на особистість людини як на головну цінність, а також здатність до нестандартного, творчого вирішення задач, які виникають в процесі педагогічного спілкування.

Інформаційна компетентність включає обсяг інформації (знань) про себе, про учнів та батьків, про досвід роботи інших педагогів. Регулятивна компетентність педагога припускає наявність у нього умінь управляти власною поведінкою. Вона включає: цілеполягання, планування, мобілізацію та сталу активність, оцінку результатів діяльності, рефлексію.

Обізнаність майбутнього вчителя у педагогічній галузі забезпечує психолого-педагогічна, фахова та практична підготовка. Зміст кожної з цих складових підготовки передбачає набуття студентами теоретичних знань з основ наукового психолого-педагогічного циклу та відповідної спеціальності, вироблення практичних умінь та навичок і відображається в навчальних планах вищого навчального закладу.

Інтелектуально-педагогічну компетентність можна розглядати як комплекс умінь з аналізу, синтезу, порівняння, абстрагування, узагальнення, конкретизації, як властивості інтелекту: аналогію, фантазію, гнучкість та критичність мислення. Обізнаність майбутнього вчителя розглядається як широке коло знань у галузі педагогіки. Якщо проаналізувати зміст цього поняття, то можна встановити його ідентичність системі знань та досвіду діяльності в педагогічній галузі. Операційна компетентність визначається набором навиків, які необхідні педагогу для виконання професійної діяльності: прогностичні, проективні, предметно-методичні, організаторські, педагогічної імпровізації, експертні.

Системою методичної освіти майбутніх учителів іноземних мов початкової школи передбачено:

теоретичну підготовку студента;

його теоретико-практичну підготовку до здійснення іншомовної освіти молодших школярів на уроках і позакласних заходах з іноземної мови;

теоретико-практичну підготовку до проведення наукового дослідження системи і процесу іншомовної освіти в початковій школі;

практичну підготовку до здійснення іншомовної освіти молодших школярів та її наукового дослідження в природних умовах у початковій школі.

Таким чином, поняття методичної компетентності майбутнього вчителя є складним комплексним поняттям. У загальному розумінні професійна компетентність може бути визначена як здатність діяти у відповідній галузі, готовність виконувати службові обов′язки. Проаналізувавши різні підходи, можна виділити наступні основні компоненти компетентності. По-перше, психолого-педагогічну компетентність, що включає професійно значимі особистісні якості, наявність яких не може бути відокремленою від самого процесу педагогічної діяльності; уміння як здатність вчителя використовувати наявні у нього знання в педагогічній діяльності, в організації взаємодії; загально професійні знання. По-друге, інтелектуально-педагогічну компетентність, яка виражається в умінні застосовувати наявні знання для встановлення педагогічно цілевідповідних взаємовідносин, здатності переосмислення інформації та вироблення способів інноваційної діяльності. По-третє, комунікативну компетентність, що являє собою особистісні якості вчителя, сформовані на основі набутих знань, умінь та навичок з питань організації та проведення педагогічного спілкування. По-четверте, інформаційну компетентність, яка включає обсяг інформації про себе, про учнів та батьків, про досвід роботи інших педагогів. Кожен з цих компонентів пронизують не лише когнітивна та операційно-технологічна складові, а й мотиваційна, етична, соціальна й поведінкова. Щодо формування методичної компетентності майбутнього вчителя іноземної мови початкової школи, то найвагомішими складниками його особистості є професійно-педагогічна спрямованість, критичне мислення й особистісні якості Формування компетентності відбувається за двома підходами: змістовим та діяльнісним.

Психолого-педагогічна компетентність майбутнього вчителя

Під психолого-педагогічною компетентністю вчителя розуміється поєднання певних якостей (властивостей) особистості з високим рівнем професійної підготовки до педагогічної діяльності й ефективної взаємодії з учнями в освітньому процесі.

Фундаментом психолого-педагогічної компетентності викладача є саме активне (тобто діюче) знання закономірностей особистісного розвитку людини на різних вікових етапах. Зрозуміло, коли ми говоримо про структуру психолого-педагогічної компетентності, то акцентуємо увагу саме на психологічних компонентах системи. На думку Н.В. Кузьміної, до них належать:

диференціально-психологічний (знання про особливості засвоєння навчального матеріалу конкретними учнями у відповідності з індивідуальними та віковими характеристиками);

соціально-психологічний (знання про особливості навчально-пізнавальної та комунікативної діяльності групи учнів та конкретного учня у ній, про закономірності спілкування);

аутопсихологічний (знання про переваги та недоліки власної діяльності, особливостях своєї особистості та її характерних якостей).

Основним критерієм сформованості професійно-діяльністного компонента психолого-педагогічної компетентності є уміння викладача самостійно вирішувати педагогічні ситуації, сприяючи особистісному розвитку учня.

Тобто, майбутній вчитель повинен уміти діагностувати і аналізувати не лише учнівську діяльність, але й власну, знаходити недоліки та шляхи їх подолання, вирішення певних проблем, підбирати доцільні форми та методи спілкування, впливу на дитячий колектив та на кожного учня окремо. Ефективна робота педагога у зазначених аспектах професійної діяльності можлива лише за умови його ґрунтовних знань у галузі психології, володіння методикою діагностування та корекції.

Характеризуючи психолого-педагогічну компетентність майбутнього вчителя, слід звернути особливу увагу на такі аспекти як формування компетенції студента з питань загальної характеристики розвитку молодшого школяра та характеристики розвитку основних пізнавальних психічних процесів. На нашу думку, саме ці галузі психологічного знання стануть у нагоді при вирішенні питань добору дидактичного та методичного матеріалу, методів та прийомів, форми організації навчально-виховного процесу.

Загальна характеристика психолого-фізіологічного розвитку молодшого школяра як компонент психолого-педагогічної компетентності майбутнього вчителя