Сторінка
12
Семінарське заняття – це вид навчального заняття, на якому викладач організовує обговорення студентами питань з попередньо визначених тем робочою навчальною програмою. Семінарські заняття проводяться у формі бесіди (просемінар), рецензування та обговорення рефератів і доповідей, дискусій. На семінарському занятті, обговорюючи з викладачем теоретичні питання методики викладання англійської мови в початковій школі, студенти демонструють рівень декларативних знань, набутих на лекціях та під час самостійної та індивідуальної робіт.
Індивідуальні заняття є новою формою організації навчального процесу у вищих закладах освіти. Вони передбачають створення умов для якнайповнішої реалізації творчих можливостей студентів, які виявили особливі здібності в навчанні та нахил до науково-дослідної роботи і творчої діяльності. Індивідуальні заняття проводяться, як правило, у позанавчальний час за окремим графіком, складеним кафедрою (предметною або цикловою комісією) з урахуванням потреб і можливостей студента. Протягом індивідуальної роботи студент набуває методичних декларативних та процедурних знань. Так, проводячи певне дослідження, студенти набувають декларативних знань; працюючи з комп´ютерними засобами навчання англійської мови,– процедурних знань щодо їх використання в процесах навчання, освіти, виховання й розвитку молодших школярів.
Консультація — це один із видів навчальних занять. Вона проводиться з метою отримання студентом відповіді на окремі теоретичні чи практичні питання та для пояснення певних теоретичних положень чи аспектів їх практичного застосування. Консультації протягом семестру (поточні консультації, семестрові) та перед контрольним заходом (екзаменаційні) проводяться за графіком деканату факультету (відділення).
Індивідуальні завдання є однією із форм організації навчання у вищій школі, яка має на меті поглиблення, узагальнення та закріплення знань, які студенти одержують в процесі навчання, а також застосування цих знань на практиці. До індивідуальних завдань відносяться реферати, розрахункові, графічні, курсові та дипломні проекти (роботи) тощо.
Самостійна робота є основним засобом засвоєння студентом навчального матеріалу в час, вільний від обов'язкових навчальних занять.
В організації навчального процесу вищих закладів освіти застосовується поточний та підсумковий контроль. Поточний контроль здійснюється під час проведення практичних, лабораторних та семінарських занять і має на меті перевірку рівня підготовленості студентів з певних розділів (тем) навчальної програми, й також до виконання конкретних завдань. Форми проведення поточного контролю під час навчальних занять і система оцінювання знань студентів визначаються відповідною кафедрою (предметною або цикловою комісією). Підсумковий контроль проводиться з метою оцінювання результатів навчання студентів на певному освітньо-кваліфікаційному рівні або на окремих його етапах. Підсумковий контроль включає семестровий контроль і державну атестацію студента.
Таким чином, кожен студент, що навчається за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістр, повинен володіти системою знань про особливості організації навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах. На даному етапі розвитку вищої освіти Україна приймає активну участь у реалізації Болонського процесу. Після підписання Болонської декларації у 1998 році європейські вищі навчальні заклади взяли на себе завдання та головну роль у створенні Європейського простору вищої освіти, що є ключовим шляхом сприяння мобільності та працевлаштування громадян, а також розвитку контингенту в цілому. В основі сучасного навчального процесу лежить кредитно-модульна система. Згідно з неї студенти опрацьовують навчальний матеріал окремими блоками (модулями), отримуючи оцінку з кожного модуля. Протягом навчання студенти повинні відпрацювати певну кількість кредитів. Основними формами організації навчального процесу у вищих закладах освіти є лекція, лабораторне, практичне, семінарське, індивідуальне заняття, консультації, індивідуальні завдання, самостійна робота, поточний та підсумковий контроль контрольні заходи.
Дослідження досягнень зарубіжних науковців у галузі формування методичної компетентності майбутнього вчителя англійської мови з лексики
Питання дослідження та запровадження досягнень закордонних методистів, психологів, педагогів, практиків було актуальним завжди. Проте зараз в умовах участі України у Болонському процесі це питання набуло особливої важливості.
Аналіз літератури з проблем навчання іноземної мови на Заході показує, що методи навчання складають дві великі групи.
До першої належать методи, орієнтовані на групову роботу, які переважно прийшли до Європи із США, наприклад: "Natural Approach", "Community Language Learning", "Counseling Learning", "Total Physical Response", "Silent Way", нейролінгвістичне програмування NLP (Neurolinguistic Programming).
До другої групи належать європейські методи, такі як сугестопедія, драма-педагогіка, TANDEM-метод, навчання через навчання LDL (Lernen-durch-Lehren Methode), тематико-орієнтоване навчання TZL (Themenzentrierte Interaktion), Freire-педагогіка.
За кордоном неабиякою популярністю зараз користуються сугестопедичні методи. У західній, зокрема, німецькій методиці сугестопедія довгий час не сприймалася серйозно. "Superlearning" — так охарактеризували її методисти S. Ostrander i L. Schroeder (1979). Інші звинуватили її в тому, що вона сприяє деградації особистості і нав'язує кероване вчителем, централізоване навчання (E.J. Mann 1981, А. Vielau 1966). Лише в останні роки сугестопедія зайняла, нарешті, належне місце. На Заході розвиваються різні варіанти сугестопедичної системи, в межах якої можна умовно виділити три основні напрями.
Психолого-технологічний напрям. Він характеризується тим, що в навчанні ІМ застосовуються касети з програмами, які не потребують обов'язкової присутності вчителя (порівняємо з сугесто-кібернетичним методом В. В. Петрусинського). Процес навчання за цим методом поєднується з релаксацією, яка частково досягається за допомогою спеціальних приладів (Bioffeedback — прилади).
Психотерапевтичне-езотеричний напрям, який знаходиться під впливом близькосхідної медитації та американської психотерапії. Використовуються також елементи різних психотерапевтичних шкіл для досягнення стану розслаблення. Важливого значення набуває при цьому і нейролінгвістичне програмування. На жаль, домінуючими в цьому напрямі є психологічні та психотерапевтичні прийоми, а безпосередня іншомовна діяльність знаходиться на задньому плані.
Мовнодидактичний напрям, де простежуються спроби пристосувати сугестопедію до мовленнєвої теорії та комунікативної методики. Цей напрям підтримують на Заході як науковці, так і вчителі-практики.
Навчання за цією методикою в умовах середньої школи дало вражаючі результати. Експериментальні сугестопедичні групи в порівнянні з контрольними досягли набагато кращих успіхів, особливо в усній комунікації. Тут співпали оцінки канадських (1975) і російських вчених (1977), які передбачили такий результат. Дослідження Н. Holtwisch також підтвердило ефективність сугестопедичного методу навчання в умовах звичайної школи. Результати оцінювались на основі обов'язкових письмових робіт з граматичним ухилом. Навички та вміння усного мовлення не перевірялись, хоча і в цьому випадку сугестопедичні групи виявили відчутну перевагу над іншими. Експеримент, який проводився із студентами вузів, здивував тим, що перевагу у володінні усним мовленням виявила лише одна група з чотирьох експериментальних. Справа в тому, що в цій групі дослідник використовував класичну музику і отримав дуже високі результати. В інших же групах заняття відрізнялися за своїми структурними елементами, музика не використовувалась зовсім.