Сторінка
3

Панас Мирний: нарис життя і творчості

Головна тема - розкриття всієї складності соціальних причин, що породили стихійного протестанта, визначили характер гнівного бунтаря і месника за кривди, які терпить народ від зграї гнобителів.

Звучить ідея гибелі людей (кращих), які гинуть як жертви соціальної несправедливості - стають "пропащою силою" (друга назва роману). В романі викрито залишки кріпацтва, показано цілковиту безправність селянства та тяжке життя бідноти в місті.

4. Композиція. Сюжет:

Сюжет роману розгортається у двох напрямках. Перший - зображення картин життя і боротьби головного героя - Чіпки. Другий - змалювання життя Максима, солдатчини, морального занепаду героя.

Центральна проблема - проблема "пропащої сили".

Роман має 4 частини та підрозділи.

План І частини "Польова царівна":

Зустріч Чіпки з Галею

Батьки Чіпки

Дитячі роки у наймах

Грицько - хазяїн

Це експозиція. Тут ще немає боротьби, загострення конфліктів. Письменник лише знайомить нас з енергійним юнаком, не називаючи його імені. Юнак зустрічає "польову царівну". Потім виявляється, що юнак - Чіпка, а "польова царівна" - Галя. Тут чудові пейзажі. У наступних розділах - розповідь про батьків та дитячі роки героя. Розділ "Двужон" - про кріпака Івана Вареника, який під чужим прізвищем (Хрущ) з'явився у селі Піски, одружився з бідною дівчиною Мотрею і знову кудись помандрував, залишивши "байстрюка" Чіпку на тяжке бідування. Також змальовані дитячі та юнацькі роки Чіпки та його однолітка Грицька.

У ІІ частині розповідається про історію с. Пісок за півтораста років: як було засноване село, як попало в кріпацьку неволю; знущання панів Польських з народу (Уляна - кошеня на шиї). Згодом Уляна народила сина Івана Вареника ("Двужон"). Зображено дитинство, юнацтво Максима Гудзя - батька Галі.

План ІІІ частини:

1. Нема землі!

2. Зміни у житті Чіпки

3. Бунт кріпаків

4. Чіпка мириться з матір'ю.

У ІІІ частині зображено складні конфлікти в житті Чіпки, причини його трагедії. Тут розповідь про реформу 1861р., показано настрій селяе, їхнє ставлення до реформи (розділ "На волі"). Виявилося, що поміщики їх обдурюють. Розповідається про одруження Чіпки з Галею, про обрання його земським "гласним" та про ту боротьбу, яка розгорнулась навколо цоього.

ІУ розділ. Арешт і заслання Чіпки в Сибір - розв'язка твору.

Отже, композиція відзначається багатоплановістю, тривалістю часу зображуваних подій, багатством матеріалу.

Студенти переказують коротко зміст роману.

Хочеться згадати одну українську мудрість: "Життя прожити - не поле перейти". Справді, прокласти рівну стежку через поле - і то нелегко, хоч межі його можна осягнути зором. А життя - річ складніша: не знаєш, де натрапиш на камінь, а де - на вибоїну, зустрінеш в дорозі добро чи зло. Тільки сильна і добра людина може пройти свій життєвий шлях гідно, не розгубившись, не розтративши духовних скарбів, доброти й любові, гідності й честі. У прислів'ях та приказках наш народ відтворив свій моральний кодекс: "Все добре переймай, а зла уникай", "З ким поведешся, в того й наберешся", "Добро довго пам'ятається, а лихо ще довше", "Шануй батька і неньку, буде тобі скрізь гладенько", "Добре ім'я - найкраще багатство".

Чи сповідував у своєму житті ці святі моральні принципи головний герой роману Чіпка Варениченко? Ні, не сповідував. Можливо, те, що він час від часу був надто свавільним, робив переступи прадідівських законів, і призвело його до морального падіння. Правда, на те були й інші причини, зовнішнього характеру, що ускладнювали шлях Чіпки. Тому його доля викликає у нас неоднозначні думки. Які саме?

Учні дають кожен свою оцінку вчинкам персонажа. В них і жаль, і співчуття, і багатозначне "якби не обставини." Усе переплелося в юному серці, і це добре. Отже, з одного боку, симпатія до скривдженого, обдарованого від природи і розумного Варениченка, з іншого - осуд його злодіянь і переступів. Головний герой роману - психологічно складна, вразлива натура. Добре і зле в ньому живе водночас. Тому глибокий аналіз цього образу викликає в нас так багато різних міркувань, спонукає замислитися над суттю людського буття.

Характеристика персонажа

Пригадаймо, чиїм сином був Чіпка. Мати - зневажена селянка, яка й хати власної не мала. Єдине багатство - це працьовиті руки й чесна душа. Батько - панський попихач, утікач і з панської волі москаль. Тобто, Чіпка походить з тих найбільш обділених, уярмлених українців, які народжувалися й виростали з тавром невільника. А тут ще й - "байстрюк", "виродок". Чіпка змалечку відчув себе нелюбим, відкинутим, другосортним. Так мало радості й добра зазнав і так багато болю.

Які особливості характеру проявляв Чіпка в дитинстві та юності? Чи щось насторожило вас?

Найкращі свої риси малий проявляв у спілкуванні зі своїми добрими наставниками - бабусею Оришкою та дідом Уласом: він виявляв свій природний розум, метикуватість, прагнення творити добро. Водночас рано усвідомлена соціальна кривда сприяла тому, що виростав хлопець надто нервовим, озлобленим, готовим до помсти. Пригадується, як у відповідь на покарання Чіпка хоче підпалити обійстя свого хазяїна Бородая. Насторожує нас і момент, коли разом з пустотливим та байдужим Грицьком Чіпка з насолодою відкручує голови горобцям. Можна простежити, як у нього з дитинства розвивається неконтрольоване психікою почуття помсти, яке часто за своєю силою перевершує саму кривду.

Чи траплялося вам у середовищі підлітків спостерігати невиправдану жорстокість?

Це питання може викликати коротку морально-етичну бесіду, підсумком якої нехай стане прислів'я: "Посієш вчинок - пожнеш звичку; посієш звичку - пожнеш характер; посієш характер - пожнеш долю".

Розкажіть про Чіпку-хлібороба, охарактеризуйте його почуття і настрої в той період життя.

Чому так тяжко сприйняв герой те, що в нього забирають землю?

Що є свідченням слабкої волі Чіпки?

Хто підказував йому вихід із становища?

Учні пригадають, яким запопадливим господарем був молодий Чіпка, проілюструють свою розповідь цитатами, які свідчать, що він любив землю, знав їй ціну

і не лише матеріальну. Недаремно саме тут, серед полів, до Чіпки прийшло кохання. Разом із землею Варениченко втрачає віру в справедливість, у людей:

Що тепер я?. Людський попихач, наймит?. Пропало. все пропало. І добро і душа пропала. бо немає правди між людьми.

Мотрі також було жаль землі, але найстрашніше було втрачати сина. Відчуваючи серцем недобре, вона каже:

Навіщо це ти, сину, сам собі лихо робиш? Це ж ти сам себе з світа зживаєш!. Плюнь ти на ту землю!. Що ж робити? Жили ж он без землі кілька літ, та хліб їли. й тепер не сидітимемо без нього. Ти тоді малий був, - сама пучками та ручками заробляла, - та не померли з голоду. А тепер

не те, що тоді!. Тепер і ти заробиш, і я допоможу.

Хіба це не було добрим напучуванням? Але Чіпка не послухався матері. Відтоді він то втрачає людську подобу, то знову приходить до тями і стає тим бажаним, добрим Чіпкою, що подобається й автору, й читачам.