Сторінка
13

Методика застосування наочних засобів навчання у шкільному курсі фізичної географії

Карта як засіб наочності. При використанні карти в навчанні географії формуються просторові уявлення учнів. Вони запам'ятовують місцезнаходження об'єктів, їхні розміри, взаєморозміщення, оцінюють відстані між ними.

Більш високим ступенем картографічної наочності є сприйняття географічного образу території. Для цього школярі вчаться читати карту − усвідомлювати зміст картографічних позначень і з їхньою допомогою уявляти собі реальну місцевість, що зображена на карті. Цього можна досягти при виконанні вправ типу: „Як на карті зображуються умовні знаки, за допомогою яких можна охарактеризувати явища природи?“, „Використовуючи умовні знаки, опишіть природу екваторіального лісу Африки, а потім порівняйте отримані результати з картиною „Екваторіальний ліс“. Відзначимо, що вміння читати карту буде вироблятися більш ефективно в сполученні з аналізом ілюстративного матеріалу, оскільки в мисленні абстрактні картографічні символи ґрунтуються на яскравих образах, створених за допомогою картин, слайдів і т.п

Карта − джерело географічних знань. Коли карта розглядається як засіб наочності, її зміст доповнюється уявленнями й на основі цього створюється образ. Географічні образи є необхідною базою для формування географічних знань. Коли ж карта використовується як джерело знань, вона ретельно вивчається, і в результаті здобуваються точні кількісні і якісні показники. вони є основою для порівняння, узагальнення й висновків, а виходить, для формування нових знань. Учні починають розуміти карту, тобто за допомогою читання з'ясовують зв'язки, пояснюють відносини між об'єктами, процесами або явищами. Як аналогія розглянемо наступний приклад. Учень першого класу вивчає алфавіт. Він уже може користуватися буквами й складати з них слова. Однак процес читання поки не залучає його. Це відбувається тому, що він погано розуміє прочитане: слабка техніка читання змушує зосередитися на самому процесі читання. Точно так само − й у географії. Розуміти карту можна тільки за умови, що школярі її вільно й упевнено читають [28].

Знання карти, уміння нею користуватися потрібні кожній людині. В.Семенов Тянь-Шанський писав: „Карта є альфа й омега всіх географічних уявлень. Вона важ­ливіша не тільки від малюнків, а й навіть від самого тексту, тому що говорить набагато більше, яскра­віше, наочніше й лаконічніше найкращого тексту кожному, хто вміє в ній розбиратися“.

Не можна обійтися без карти й під час навчання географії в школі. На думку М. Баранського, карта − друга мова географії. Навчити учнів читати карту є одним із завдань шкільного кур­су географії. Якщо вчитель не на­вчив своїх вихованців бачити за її умовними значками, лініями, фарбами реальну дійсність, він не досяг поставленої перед ним мети [Додаток Б]. Про роль і значення карти в географії Микола Васильович Гоголь у „Думках про географію“ писав: „Треба, щоб маленька крапка на карті ніби розсунулась перед учнем і вмістила в собі картини, які він бачить у розповіді вчителя“.

У шкільних програмах з гео­графії передбачено вивчення уч­нями змісту географічної карти й плану за допомогою різних спо­собів навчальної діяльності.

Ознайомлення учнів з геогра­фічними картами розпочинається в початковій школі в курсі „Я і Україна“. В основній та старшій школі робота з картою стає систе­матичною й погребує формуван­ня знань, умінь та практичних на­вичок, які могли б забезпечити:

• закріплення здобутих у по­чатковій школі умінь і навичок користування картою;

• формування в учнів знань про карту як модель земної по­верхні:

• формування умінь і навичок її аналізу та відбору інформації, потрібної для поглиблення знань школярів;

• формування просторового уявлення, логічного та абстракт­ного мислення;

• загальнокультурний розви­ток школярів.

Відповідно вчитель може вико­ристовувати різні методи й прийо­ми роботи з географічною картою, які можна згрупувати в підготов­чий, математичний, графічний, логічний та виховний блоки.

Так, на перших уроках гео­графії в 6 класі вчитель розпові­дає учням про значення карти в житті людини. Дітям можна за­пропонувати завдання для самостійної роботи: проаналізувати й зіставити стародавні та сучасні карти, глобуси, космічні знімки й розповісти, як поглиб­лювалися знання людини про форму та розміри Землі, розміщення на картах материків і оке­анів. Вивчення історії пізнання Землі можна проводити у формі рольової гри, під час якої учні пра­цюють з підручником та картою атласу „Географічні відкриття“, наносять маршрути на контурну карту, виступаючи в ролі першо­відкривачів (першопроходців).

Розділ „Земля на плані та карті“ є базовим у курсі „Загаль­на географія“ з питань вивчення плану й карти. На першому уроці вчитель демонструє способи зоб­раження Землі на глобусі, карті, плані, малюнку та аерофотознімку. Учні розглядають картог­рафічні джерела, порівнюють і роблять висновок: глобус − це об'ємна модель Землі, зменшена в багато разів, а карти − площинне зображення земної поверхні.

Учням можна запропонувати виконати таке завдання: виміряти довжину екватора і обчислити, у скільки разів зображення поверхні на глобусі зменшено порівняно зі справжніми розмірами Землі.

Доцільно, щоб учні само­стійно розглянули в атласі або в підручнику малюнок, аерофотознімок, план місцевості, карту й зробили висновок про те, чим вони відрізняються один від од­ного, а також дали визначення, що таке план місцевості й географічна карта.

Важливо учнів навчити крес­лити умовні знаки й самостійно ними користуватися. Умовні зна­ки повинні асоціюватися в їх свідомості з конкретними предме­тами . Тому поряд з показом об'єкта на плані чи карті слід давати його зображення на малюнку, картині чи екрані. Дитина повинна образ­но уявляти, якою є зображена на карті чи плані місцевість, уявляти живу природу й господарську діяльність людини.

Далі учні опрацьовують текст підручника про поділ умовних знаків, Учитель демонструє й пояснює вимоги до накреслення умовних знаків. Окремі умовні знаки шестикласники креслять у своїх зошитах. За допомогою топографічного диктанту учні за­кріплюють знання та вміння чи­тати й креслити умовні знаки.

Зображення нерівностей зем­ної поверхні на плані та карті до­цільно почати з практичної робо­ти на місцевості − нівелювання горба, визначення відносної та абсолютної висоти. Після підбит­тя підсумків учні вивчають спо­соби зображення рельєфу на плані та карті. З цією метою виконуються окремі вправи і зав­дання, зокрема: через який про­міжок висоти підписано горизон­талі (залежно від масштабу кар­ти); чи одинакові відстані між го­ризонталями; в якому напрямі від озера цифрові позначення гори­зонталей зростають (зменшують­ся); як позначено вершини; що показують вільним кінцем ко­роткі лінії (бергштрихи); як ви­значати абсолютну висоту будь-якої точки на карті; яка від­мінність зображення рельєфу на географічній карті від плану.

Розгляд теми завершується роботою в групах з вивчення рель­єфу на топографічних і загально фізичних картах. За результата­ми роботи групи звітують.