Сторінка
1
Кардинальні зміни у суспільстві, розвиток науки, техніки й виробництва, зростання інформатизації об’єктивно потребують змін у всіх сферах життя, у тому числі й в освіті. Основним протиріччям сучасної освіти є протиріччя між значними темпами збільшення кількості інформації та обмеженими можливостями людини до їх засвоєння. Тому сьогодні необхідна серйозна, науково обґрунтована робота, спрямована на переоцінку існуючих підходів і до визначення мети й змісту освіти, і до форм і методів навчання та виховання. Сьогодення потребує від людини не тільки певної суми знань, умінь та навичок, а, що важливіше, вміння самостійно здобувати й використовувати на практиці нові знання, вміння співпрацювати, спілкуватися, адаптуватися до нових обставин, знаходити шляхи вирішення життєвих проблем. Тобто основною метою стає максимальний розвиток компетентності особистості щодо саморегуляції, самоосвіти та самовдосконалення й виховання відчуття постійної потреби до цього.
Звичайно, досягти цієї мети шляхом використання лише традиційних форм та методів організації навчальної діяльності неможливо. Вирішенню цієї проблеми значною мірою сприяє впровадження у навчально-виховний процес активних методів навчання, серед яких провідну роль відіграють навчальні ігри, які дають змогу учням формувати знання шляхом інтенсивної самостійної пізнавальної діяльності й, разом з тим, сприяють розвитку індивідуальних творчих здібностей.
У наш час, коли особлива увага приділяється особистісно орієнтованому навчанню, однією з важливих умов формування пізнавального інтересу до предмета є стосунки вчителя і учнів: взаємний інтерес один до одного, уміння і бажання вчителя бачити в кожному учневі неповторну особистість. Вчитель має постійно стимулювати в учнів прагнення піднятися вище того, що вже ним досягнуто; почуття власної гідності; добрий настрій, при якому працюватиметься швидше і результативніше.
Гра супроводжує людину протягом усього життя, протягом усього існування людства. Адже, в якійсь мірі, усе наше життя - це гра. Навіть стаючи дорослими, опинянюючись у певних життєвих ситуаціях, ми приміряємо на себе ту чи іншу роль. А для маленької дитини гра - це основний вид діяльності, це засіб взаємодії з навколишнім світом, засіб його пізнання. Недаремно гру називають королевою дитинства. Тому, звичайно, потенціал гри повинен бути використаний і у навчальному процесі. Адже за вмілого використання гра може стати незамінним помічником вчителя. Гра приваблює педагогів тим, що в ній всі рівні. Вона під силу навіть слабим учням, більш того, слабкий учень може стати першим у грі: винахідливість і кмітливість, атмосфера захоплення і радості, відчуття посильних завдань - все це дає змогу дітям перебороти сором′язливість і добре відбивається на результатах навчання. У дітей переважають позитивні емоції, ніколи не принижується гідність учня. Гра у навчальному процесі створює мотивацію, близьку до природної, збуджує інтерес, підвищує рівень навчальної праці, розвиває комунікативні навички. Вона ні в якому разі не терпить примусу і є процесом суто добровільним. Характерною рисою гри є те, що вона одночасно ставить людину в декілька позицій. Ця особливість випливає з двоплановості гри. Особистість у грі знаходиться одночасно у двох планах: реальному і умовному. І особливо на цю рису повинен звертати увагу вчитель. В процесі гри він може по-новому відкрити дитину для себе.
Роль гри у сприйнятті інформації значна, бо в процесі її спрацьовують асоціативна, механічна, зорова та інші види пам’яті за запитами ігрової ситуації, а не з вимоги вчителя. Щоб перемогти у змаганні-грі необхідно багато згадати, осмислити за короткий проміжок часу. Іншими словами, гра на уроці є комплексним носієм інформації. Також гра є досить давно відомою формою передачі досвіду старшим поколінням молодшим
Географія - єдина навчальна дисципліна, що вивчає природу Землі як цілісну систему: будь-який об′єкт, явище, процес у географічній оболонці неможливо *розглядати поза нею, поза взаємозв’язками між її природними компонентами і комплексами. Саме тому дослідждення цих зв’язків - головна мета географії. Але без зацікавленості учнів, без їх безпосередньої участі цієї мети важко досягти. А що як не гра зможе зацікавити дітей?
Гра як філософсько-культурологічний феномен, засіб взаємодії людини зі світом розглядалася у працях Арістотеля, Платона, Ж.-Ж. Руссо, Я.А. Коменського, Ф. Шиллера, Г. Гегеля, Г. Сковороди. Велике значення грі приділяли А.Макаренко, В. Сухомлинський. Серед сучасних вчених слід відзначити дослідження І. Іванова, С. Шмакова, П. Щербаня, Д. Ельконіна, П. Підкасистого, Г. Селевка, Ю. Бабанського, з вітчизняних педагогів - В. Ягупова, В. Оконя.
Однак, визначення поняття гри у педагогічній літературі ще досить аморфне й трактується по-різному. Педагогічна енциклопедія трактує гру як „засіб фізичного, розумового й морального виховання дітей” [14, 138]; за Г. Селевком, „гра - це вид діяльності в умовах ситуацій, спрямованих на відтворення та засвоєння суспільного досвіду, в якому складається та вдосконалюється самоуправління поведінкою” .
Метою даної роботи є:
розкрити значення ігрових технологій для створення творчої атмосфери на уроках, стимулювання самоосвіти учнів, оптимізації навчального процесу при вивченні географії;
звернути увагу на те, що ігри сприяють кращому засвоєнню знань;
показати, що граючи на уроці, дитина „втягується” у навчальну працю, пізнає її радість.
Для реалізації поставленої мети необхідно виробити такі завдання:
проаналізувати наукову літературу з даної теми;
розглянути використання ігрових технологій для певних типів уроків.
Сутність і значення використання ігрових технологій в процесі вивчення географії
За характером педагогічного процесу виділяють такі групи ігрових технологій (Селевко Г.К., Мінокін Є.М., Нікітін Б.П. та ін.):
навчальні, тренувальні, контролюючі та узагальнюючі;
пізнавальні, виховні та розвиваючі;
репродуктивні, продуктивні, творчі;
комунікативні, діагностичні.
За формою діяльності учнів ігри поділяються на індивідуальні, парні, групові,загальнокласні. За типами - рольові, ділові, комплексні ігри на місцевості та в класі.
Головною метою технологій географічних (дидактичних) ігор є розширення географічного кругозору; формування й розвиток пізнавальних інтересів до географії; спонукання до навчальної діяльності; прагнення за допомогою ігрових ситуацій досягти успіхів у поглибленні географічних знань.
Гра ні в якому разі не терпить примусу і є процесом суто добровільним. Гравці не ставлять перед собою ніякої дидактичної мети, їх цікавить тільки ігровий результат. Тому на ігровому уроці в навчальному кабінеті присутня тільки одна людина, що чітко уявляє, для чого все це почато - вчитель. Ця обставина й визначає педагогічні принципи впровадження ігрової діяльності у навчальний процес.
1.1. Принципи організації ігрової діяльності на уроці
За всієї привабливості ідеї використання ігрової діяльності у навчальному процесі, необхідно зазначити, що ігри доречні й ефективні не на всіх уроках. Неприродною буде, приміром, ігрова контрольна робота чи гра на весь урок під час вивчення зовсім нового матеріалу (хоча й на таких уроках можливі ігропаузи для актуалізації знань, наприклад, або зняття стресових проявів). .