Сторінка
4
Навчальна інформація програми не повинна містити наукових помилок, неточностей, нехай навіть як компенсації за доступність подання матеріалу. Спрощення допустиме лише в тій мірі, в якій воно не впливає на жодну з сутностей того, що описується. Система понять повинна даватися лише на логічній, науковій основі.
Систематичність викладу матеріалу передбачає його логічну послідовність, відсутність протиріч між різними підходами до того чи іншого питання та узгодженість усередині одного і того самого підходу.
Така вимога ставиться до викладу матеріалу з використанням будь-яких засобів чи методів навчання. Логічна послідовність передбачає слідування від простого до складного, від відомого до невідомого. Не можна, наприклад, вивчати прямокутник, не знаючи, що таке кут.
Систематичність передбачає також урахування логіки пізнавального процесу, методики організації пізнавальної діяльності учнів. Необхідно, щоб у роботі з комп’ютером проявлялася логіка пізнання, вироблялася певна методика пошуку відповіді на те чи інше запитання.
Характерним критерієм якості навчальних програм, таким, що суттєво відрізняє їх від інших навчальних засобів, є здатність активізації навчальної діяльності учнів. Серед найважливіших факторів, що складають таку здатність, є:
1) інтерактивність;
2) мультимедійність;
3) гіпертекстовість. Наскільки логічно, раціонально і методично вбудовані ці „характеристичні” складові програм, настільки результативно вони впливатимуть на всю навчальну діяльність учнів.
В оцінках інтерактивності мультимедійних програм потрібно виходити з того, що це своєрідний регулятор діяльності учнів, активний засіб керування нею. Система запитань повинна організовувати, стимулювати і спрямовувати навчальну діяльність у потрібне русло.
Мультимедійність програми - це розширення поняття наочності, це - мультинаочність. Без наочності немає самої мультимедійної програми, питання зводиться до того, що унаочнюється і як унаочнюється.
Стислість та зручність форми подання матеріалу з використанням гіпертексту, як і зручний інтерфейс, сприяє раціональній і ефективній методиці навчання. Гіпертекст повинен зацікавлювати учня тим, що розкривається перед ним у процесі його використання.
Програма не повинна обмежувати свободу учня в його пошуках, не спонукати його діяти тільки в одному якомусь напрямку, тому що шлях до істини може бути різний, а якщо він і один, то в цьому повинен переконатися сам учень.
Не просто комп’ютерна грамотність потрібна сьогодні. Комп’ютер повинен сприяти підвищенню продуктивності праці в навчальному процесі, розкриттю і розвитку творчого потенціалу дітей, підготовці їх до життя в інформатизованому суспільстві.
Впровадження в навчальний процес школи нових інформаційних технологій потребує переосмислення традиційної системи навчання, її змісту, методів і форм організації, залишаючи при цьому незмінними цілі навчання. Це пов’язано з тим, що будь-який засіб (у нашому випадку таким засобом є комп’ютер), включений в ту чи іншу діяльність, впливає на саму діяльність, а особливо тоді, коли йому властиві специфічні, характерні тільки для нього функції. Однак нові інформаційні технології можуть принципово вплинути на процес навчання тільки в тому випадку, коли ці технології будуть включені в нову модель навчання, а їх засоби повною мірою реалізують притаманні тільки їм функції. Основна мета такої моделі навчання - сприяти розвитку учня як особистості, формувати в нього потребу і здібності до дослідницької діяльності, самоосвіти, самовираження та ін. Модель такого навчального процесу повинна базуватися на формулі: діяльність - рефлексія - теоретичні знання і практичні навички. Учень у даній діяльності повинен виступати в ролі активного суб’єкта, а педагог - у ролі організатора комунікацій у тріаді учитель-учень-комп’ютер.
Якщо розглядати комп’ютер як результат технічного, технологічного досягнення людства в школі, то він виступає тут і як предмет вивчення, і як предмет, який формує навчальне середовище, і як засіб управління навчальною діяльністю, і як засіб зв’язку, і як засіб навчальної діяльності. Останній підхід до визначення місця комп’ютера в навчально-виховному процесі все більше поширюється в освітянській громадськості. Ці якості комп’ютера, його властивість виступати у різних іпостасях (залежно від педагогічного завдання та педагогічної ситуації) суттєво відрізняють його від традиційних технічних засобів навчання. Залучення комп’ютера до навчально-виховного процесу - це залучення не тільки техніки, а й того зовнішнього інтелекту, який презентовано через технологію та програмне забезпечення. Таким чином, застосування комп’ютера в навчально-виховному процесі за умови правильного визначення його місця дає підстави сподіватися на певні зрушення, поворот дидактичного простору обличчям до майбутнього, яке проектується сьогодні.