Сторінка
2

Теоретичні основи регіональної податкової політики

Сьогодні, коли Україна протягом усіх років незалежності не має загальновизначеної стратегії свого подальшого соціально-економічного розвитку, чіткої політики держав­ного регулювання, ефективного законодавчого забезпечення ринкових перетворень, стан як реальної, так і потенційної податкоспроможності у всіх регіонах є низьким. Причини цього в першому, і в другому випадках різні. На обмеження реальних податконадходжень впливає криза у вітчизняній економіці, перш за все, неплатежі, гігантська тіньова економіка, бартер.

Основними причинами низької потенційної податкоспроможності є фінансова неста­біль­ність, низька інвестиційна привабливість, нераціональне використання усіх ресурсів і головне – переважання не реформаційних, а деструктивних процесів в усіх аспектах суспільних трансформацій останнього десятиріччя.

Очевидно, що для стабілізаційного розвитку країни та соціально-економічно збалан­со­ваного розвитку будь-якого її регіону, виходячи із регіональної парадигми розвитку, дуже важливим є забезпечення такої системи оподаткування, при якій би з регіону вилучалася “лишка” грошей, а решта – йшла на зростання економічного потенціалу, нагро­мад­ження капіталу, тобто щоб планові податконадходження з регіону відповідали його податкоспроможності. Якщо стати на “регіоноцентричну” позицію, то саме така відпо­відність лежить в основі збалансованості центрального і місцевого бюджетів.

Таким чином, можливості наближення реальної податкоспроможності до потенційної криються у максимальному врахуванні всіх суспільно-територіальних властивостей та соціально-економічних характеристик, які дуже регіонально конкретизовані, тобто відмінні у кожному регіоні. Це пояснюється ще й тим, що за своєю сутністю категорія “податкоспроможність” відбиває стратегічно важливу характеристику економічного простору будь-якої країни чи регіону. У такому контексті вона є взаємозалежною від системи інших суспільно-територіальних властивостей та економічних характеристик. А її місце в цій складній системі багато в чому залежить від мети дослідження. Якщо ми роз­глядаємо регіон як більш-менш самодостатню соціально-економічну структуру з метою обґрунтування стратегії його економічного зростання, подальшого соціально-економічного розвитку (який би виходив із загальнодержавної Концепції), розширення бази оподаткування, то категорію “податкоспроможність” співвідносимо з іншими суспільно-територіальними його (регіону) властивостями та характеристиками. Зважаючи на багатоаспектність, багатогранність функціонування регіону як своєрідної суспільно-територіальної цілісності, представленої сукупністю населення, господарства, природи, зазначені властивості і характеристики дуже численні і різнорідні. Тому для з’ясування їх співвідношення із ключовою для даного дослідження категорією “податкоспроможність” доцільна певна їх систематизація. Критерії такої систематизації випливають із статусу регіону, що виступає в системі територіальної організації країни як певний носій зовнішніх функцій, які беруть участь у формуванні соціально-економічного простору країни і забез­пе­чують її життєдіяльність, та внутрішніх, які забезпечують життєдіяльність й інтереси регіону.

Зрозуміло, що податкоспроможність як одна з найбільш інтегративних соціально-економічних характеристик регіону має подвійне “підпорядкування” і фактично є осно­вою, входить до складу як зовнішньої функції, яка забезпечує фінансовими ресурсами державний розвиток, так і внутрішньої, яка фінансово забезпечує усі відтворювальні процеси у регіоні. Тобто податкоспроможність відбиває фінансово-економічні можли­вості регіону щодо напрацювання таких обсягів фінансових ресурсів та створення такого фонду нагромадження, які б дозволили: по-перше, забезпечувати власні потреби регіону щодо розширеного відтворення усіх складових його багатства та аспектів життєдіяльності населення та, по-друге (що особливо важливо), забезпечувати дохідну частину бюджетів та позабюджетних фондів для задоволення потреб держави.

Аналізуючи взаємовідносини категорії “податкоспроможність” з іншими категоріями понятійного апарату регіональної податкової політики можна виділити принаймні три їх типи:

1) податкоспроможність як результат дії інших суспільно-територіальних властиво­стей і соціально-економічних характеристик (рис. 1);

2) податкоспроможність як основа, що зумовлює характер інших категорій і понять;

3) паритетний тип відносин.

У першому випадку рівень податкоспроможності регіону залежить від багатьох суспільно-територіальних властивостей регіону – його інтегрального потенціалу, демо­гра­фічної ситуації, прогресивності структури виробництва тощо.

Другий тип відносин тісно пов’язує податкоспроможність з такими категоріями, як податкова база та податковий потенціал, обсяг яких залежить від можливостей регіонів сплачувати податки та інші платежі. Однак якщо податкоспроможність відбиває якісну характеристику участі регіону в процесі бюджетного наповнення грошовими ресурсами, то податковий потенціал – кількісний її вираз.

Третій тип відносин – паритетний, який здебільшого відображає співвідношення подат­коспроможності регіону з такими категоріями регіональної економіки, як фінансова стійкість регіону, інвестиційна привабливість, рівень соціально-економічного розвитку. Між ними існують прямі і зворотні зв’язки.