Сторінка
4

Психолого-педагогічні основи роботи з обдарованими дітьми

По-перше, міняється зміст ряду комунікативних цілей, і виключаються або модифікуються деякі складні комунікативні дії, що вимагають високого рівня розвитку соціально-перцептивних, емоційних процесів (емпатії) і в цілому соціальної компетенції. По-друге, перетворюються способи практичної реалізації комунікативних цілей.

Інший розповсюджений вид диссінхронії викликаний нерівномірністю розвитку інтелектуальних і психомоторних процесів - останні відповідають за рухову активність людини. Наявність обдарованості в психомоторній сфері активно діагностується: викладачі й тренери здійснюють на постійній основі відбір перспективних дітей і підлітків для занять спортом, балетом, цирковою майстерністю й т.д. Досить добре відомо, навіть із побутових спостережень, що обдарованість у психомоторній сфері нерідко сполучається з недорозвиненням інтелектуальної сфери дитини, підлітка або дорослого. Багатогодинні заняття й тренування, дефіцит вільного часу, сильне фізичне стомлення талановитих спортсменів не сприяють розвитку їх інтелектуальних здібностей Добре відомий й інший варіант: характеристикою інтелектуально обдарованих дітей занадто часто може служити затримка в розвитку психомоторних навичок, тобто м'язова зажатість, незграбність, незручність і недостатньо швидка рухова реакція. Нерідкі випадки, коли кращий "математик" класу або обдарований юний поет на уроках фізичної культури виявляються серед відстаючих учнів. Це викликає глузування, а то й переслідування з боку однокласників. Ранній досвід подібних конфліктів з однолітками негативним чином позначається на становленні й розвитку характеру обдарованих дітей і підлітків. Більше того, часто вони не вміють затвердитися в групі однолітків, недостатньо фізично розвинені для того, щоб постояти за себе в сутичках, їм не властива агресивність, так що вони уникають зіткнень - у результаті порівняно багато обдарованих дітей і підлітки здобувають репутацію боягузливих "маміїв або дочок", що також не сприяє гармонічному розвитку їх характеру.

Досить розповсюдженим різновидом інтелектуально-психомоторної дисінхронії є погане володіння навичками письма дітьми, що проявляють обдарованість в інтелектуальній сфері. На думку ряду дослідників, це пов'язане з розходженнями у швидкості протікання інтелектуальних і психомоторних процесів у таких дітей. Будучи недостатньо сформованою, письмова мова входить у суперечність зі швидким темпом пізнавальної діяльності. Зусилля дитини, спрямовані на рятування від даного виду дисгармонії, можуть обернутися, з одного боку, різким зниженням темпу інтелектуальних дій, а з іншого боку, помітним погіршенням якості письма - нерозбірливістю, неакуратністю, численними описками й пропусками значимих елементів повідомлення.

Обдаровані діти перебувають у стані великого ризику соціальної ізоляції й відкидання з боку ровесників. Реальний рівень здібностей обдарованих дітей не розуміється навколишніми й нормальний для такої дитини процес розвитку розглядається як аномальна непристосованість до життя в суспільстві. У таких дітей виникають труднощі в знаходженні близьких за духом друзів, з'являються проблеми участі в іграх однолітків, які їм не цікаві. Діти підстроюються під інші, хочуть здаватися такими, як усі. Вчителі дуже часто не розпізнають обдарованих учнів і негативно оцінюють їх здібності й досягнення. Складність положення збільшується тим, що самі діти усвідомлюють свою несхожість.[

Соціальна ізоляція - це не наслідок емоційних порушень, а результат умов, в яких опиняється дитина при відсутності групи, з якої він міг би спілкуватися.

Проблеми психодіагностики й розвитку високо обдарованих і талановитих дітей

Серед багатьох психолого-педагогічних проблем обдарованості дитини в якості пріоритетної можна визначити проблему реалізації творчих потенціалів особистості.

Актуальність позначеної проблеми спричиняються три феномени. По-перше, феномен "зняття" обдарованості в міру дорослішання, коли яскраві здібності виявляються лише віковою особливістю й слабшають із віком. По-друге, феномен особистісної деградації, переродження творчої долі (акцентуація, наркоманія, алкоголізм і т.п.). по-третє, феномен неповної реалізації творчого потенціалу в силу зовнішніх несприятливих обставин.

Дуже важлива проблема - виявлення обдарованих дітей. По-перше, тому, що в родині на ранніх етапах розвитку такі діти в більшості випадків залишаються щонайменше, незрозумілими, а нерідко реакція батьків на активні пізнавальні здібності дитини буває негативною. По-друге, активні творчі здібності сполучаються у дітей з підвищеною нервово-психічною збудливістю, що проявляється в непосидючості, порушеннях апетиту, сну, легко виникаючих головних болях і т.п. Несвоєчасна медико-психологічна корекція цих проявів приводить до розвитку неврозів і ряду психосоматичних захворювань. По трете, обдаровані діти, потрапляючи в шкільні колективи, де в більшості їх однолітків середні здібності, почувають явну або сховану недоброзичливість і недовіру з боку навколишніх. У результаті в обдарованих дітей формується прагнення не виділятися, не виглядати ""білою вороною" і їх творчі можливості згодом згасають. "Усереднення" обдарованої дитини, зниження загального інтелектуального й творчого потенціалу супроводжується наявністю виражених невротичних явищ, так званих "синдромом колишнього вундеркінда". Відчуття творчої неспроможності, "зацикленність" на минулому й часто хворобливі амбіції входять у цей синдром, що, у свою чергу, є причиною невротичного й навіть психопатичного розвитку особистості.

Тому очевидна необхідність у підходах до проблеми прогнозу розвитку обдарованості. Одна з методик, що дозволяє до деякої міри судити про характер пізнавальної активності дитини й можливій динаміці її розвитку - методика СОНА (спонтанний опис нерегламентованої активності)

Дослідження П.Торренса показали, що обдаровані діти швидко проходять початкові рівні розвитку інтелекту й чинять опір всім видам нетворчих робіт. Це створює масу проблем, оцінюється вчителями як упертість, лінь або дурість. Невисокий психологічний рівень підготовки вчителя для робіт з дітьми, що проявляють нестандартність у поводженні й мисленні приводить до того, що, оцінюючи своїх підопічних, вчителі відзначають у них демонстративність, бажання все робити по-своєму, істеричність, невміння додержуватися прийнятих зразків. Серед вчителів існує думка, що обдарована дитина не має потреби в допомозі. Складність у низькому рівні підготовки вчителів, не здатних працювати з обдарованою дитиною, і в недоліках програм і психологічних знань у вчителів.

Крім того, оригінальність творчого мислення часто з навколишніми як відхилення. Обдарованим дітям доводиться близько 2/3 часу в школі проводити впусту, проявляючи "інтелектуальний саботаж". Обдаровані діти набагато швидше своїх однолітків проходять початкові рівні соціальної адаптації (слухняність і зразкове поводження, орієнтована на одержання позитивної оцінки дорослих); у підлітковому віці вони часто як би минуть фазу дитячого конформізму й чинять опір стандартним правилам, груповим нормам і внутрігруповим ориентациям на авторитарних лідерів.