Сторінка
1

Фінансова безпека держави в умовах глобалізації

Актуальність аналізу економічної безпеки держави взагалі та її фінансової складової зокрема пов’язані з рядом факторів економічного, політичного та соціального характеру, які несуть загрозу національним інтересам молодої української держави. Глобалізація як об’єктивно зумовлений загальноцивілізаційний процес дедалі більше впливає на долю кожної країни. За словами Секретаря РНБО України Євгена Марчука, „прискорена ін­те­гра­ція у світовий економічний простір без урахування як окремих певних її переваг, так і всіх об’єктивних небезпек може призвести Україну до… безнадійного відставання в економічній і соціальній сферах. Отже, ми повинні навчитися жити і діяти відповідно до нових умов. Фінансова безпека України сьогодні виходить на одне з перших місць в ієрархії цінностей, які ми маємо захищати” [1, c. 176].

У черговому посланні Президента України до Верховної Ради, у Проекті стратегії економічної та соціальної політики на 2000–2004 рр. у статті 6 – „Зміцнення економічної безпеки України”– зазначається, що серед ключових завдань забезпечення економічної безпеки має бути „суттєве посилення фінансової безпеки України, першочергове зміцнен­ня фінансового потенціалу реального сектора економіки, суб’єктів господарювання, домашніх господарств, забезпечення збалансованого розвитку бюджетної сфери, надійної внутрішньої та зовнішньої захищеності національної валюти, інтересів вкладни­ків, фінансового ринку, здійснення виваженої політики внутрішніх та зовнішніх запози­чень держави, максимальне поліпшення інвестиційного клімату”. Ставиться завдання реа­лі­зації такої зовнішньоекономічної політики, яка б дозволила Україні посісти гідне місце „у світовій торгівлі та фінансах”.

Геоекономічна ситуація вимагає розробки принципово нових стратегій для досягнення поставлених завдань. ХХІ століття характеризується початком формування єдиного гло­бального світового господарства, при цьому основним її результатом є формування гло­бальної фінансової системи. Економіка України вже використовується для створення інфраструктури з обслуговування грошово-кредитних і виробничо-інвестиційних комп­лексів глобальної економіки. Найбільш суттєвим є збільшення обсягів руху спекулятив­ного капіталу, який може відчутно впливати на стабільність як світової, так і національної фінансової системи. У цих умовах зростає актуальність забезпечення фінансової безпеки держави.

Вивчення питань фінансової безпеки в Україні фактично розпочалося наприкінці 90-х років ХХ сторіччя. Це пов’язано, на нашу думку, з тим, що українська економіка вперше відчула на собі негативні наслідки глобалізації під час фінансової кризи 1998 року. Отже, виникла необхідність розробити механізми запобігання та попередження таких потрясінь, вивчення можливостей прогнозування таких явищ.

Вагомий внесок у вивчення питання фінансової безпеки роблять публікації науковців Національного інституту стратегічних досліджень: М.М. Єрмоленка, Я.А. Жаліла, В.Т. Шлемка, І.Ф. Бінька; та дві книги, які побачили світ у 1999 році – грунтовні наукові монографії В.І. Мунтіяна [3] та О.І. Барановського [2], в яких проведено системне наукове дослідження проблеми економічної безпеки, а також запропоновано систему індикаторів, що мають характеризувати рівень фінансової безпеки, міститься характеристика меха­нізмів забезпечення належного рівня окремих складових фінансової безпеки. Визначено конкретні пропозиції щодо структурного реформування господарської системи України на макро- та мікрорівнях. Окремі аспекти фінансової безпеки держави досліджували також З.С. Варналій, Пастернак-Таранущенко Г.А. та інші.

Категорія фінансової безпеки є досить новою як для науки, так і для практики. В Україні питання безпеки розглядалися переважно з погляду національної або економічної безпеки держави. Але сьогодні вже йдеться про право на існування такої категорії, як фінансова безпека, яка містить у собі безліч аспектів. Це і бюджетна, і валютна, і грошова, і інфля­ційна, і інвестиційна, і боргова, а також безпека суб’єктів кредитно-фінансової сфери.

Процес формування глобальної фінансової системи, якій притаманні нестабільність та циклічність, вимагає узгодження та уніфікації категоріального апарату, виявлення сутнісних характеристик поняття „фінансова безпека”, визначення факторів, що ство­рюють загрози фінансовій безпеці держави, уточнення та моніторингу індикаторів, що характеризують рівень фінансової безпеки і розробки ефективної системи заходів для захисту національних фінансових інтересів.

Мета:

– уточнити сутність та структуру поняття „фінансова безпека держави”;

– дослідити основні інтереси і загрози фінансової безпеки держави.

Практично всі науковці поділяють думку, що фінансову безпеку держави необхідно розглядати як підсистему економічної безпеки держави, яка, в свою чергу, є складовою частиною національної безпеки. При цьому, „предметна область національної безпеки охоплює всі сфери життєдіяльності людини, суспільства, держави. Серед них виділяють: політичну, економічну, соціальну, науково-технологічну, інформаційну, екологічну та воєнну” [4, c. 43]. Щодо визначення категорії „економічна безпека держави”, то більшість авторів характеризують її як стан економічної системи, „який характе­ри­зу­ється стосовно впливу внутрішніх та зовнішніх дій, що загрожують суспільству” [5, с. 80], або як „стан економіки та інститутів влади, при якому забезпечується гарантований захист національ­них інтересів, соціальна спрямованість політики, достатній оборонний по­тенціал навіть за несприятливих умов розвитку внутрішніх та зовнішніх процесів” [6, с. 12].

У наукових джерелах немає єдиного підходу до визначення складових економічної безпеки дер­жави, деякі автори широко трактують поняття економічної безпеки і включа­ють до цієї категорії сировинно-ресурсну, енергетичну, фінансову, воєнно-економічну, тех­но­ло­гічну, продовольчу, соціальну, демографічну, екологічну, зовнішньоекономічну [8]. На нашу думку, більш обґрунтованим є підхід М.М. Єрмоленка, який пропонує до економічної безпеки відносити тільки ті складові, які містять лише економічні відносини. Ми пропонуємо до категорії „економічна безпека держави” відносити промислову, фінансову, зовнішньоекономічну і соціальну складові.

Я.А. Жаліло визначає економічну безпеку країни як „складну багатофакторну кате­горію, що характеризує спроможність національної економіки до розширеного самовід­творення з метою збалансованого задоволення потреб населення країни, протистояння дестабілізуючому впливу внутрішніх і зовнішніх чинників, забезпечення конкуренто­спро­можності національної економіки у світовій системі господарювання” [10].

У монографії В.Т. Шлемка та І.Ф. Бінька наведено таке визначення фінансової безпе­ки: „Під фінансовою безпекою слід розуміти такий стан фінансової, грошово-кредитної, валютної, банківської, бюджетної, податкової систем, який характеризується збалансо­ва­ністю, стійкістю до внутрішніх і зовнішніх негативних впливів, здатністю забезпечити ефективне функціонування національної економічної системи та економічне зростання” [8].