Сторінка
15
Педагог також має знати, що процес навчання в умовах здоров'язбережувальної педагогіки складається з трьох етапів, які відрізняються один від одного як специфічними завданнями, так і особливостями методики.
Перший етап – етап початкового ознайомлення з основними поняттями та уявленнями. Його мета – сформувати в учнів елементарні уявлення про основні поняття здорового способу життя. Основними завданнями цього етапу є: сформувати уявлення про елементарні правила збереження здоров'я; досягти виконання елементарних правил здоров'язбереження (на рівні первісного вміння); створити мотивацію до ведення здорового способу життя.
Другий етап – етап поглибленого вивчення. Його мета – сформувати повноцінне розуміння основ здорового способу життя. Основними завданнями цього етапу є: уточнити уявлення про елементарні правила здоров'язбереження; досягти свідомого виконання елементарних правил збереження та зміцнення здоров'я; сформувати практичні знання, уміння, навички, необхідні у повсякденному житті.
Третій етап – етап закріплення знань, умінь і навичок збереження та зміцнення здоров'я та їх подальшого вдосконалення. Мета – вміння зберігати здоров'я та перевести це в навичку, що буде використовуватися в повсякденному житті. Основними завданнями цього етапу є: досягти стабільності та автоматизму при застосуванні правил збереження здоров'я; досягти виконання правил збереження здоров'я відповідно до вимог їх практичного виконання; забезпечити варіативне використання правил здорового способу життя в залежності від конкретних практичних умов.
Завдання кожного з означених етапів можуть вирішуватися як одночасно, так і послідовно, оскільки вони всі тісно взаємопов'язані. З погляду позитивного впливу на здоров'я учнів найбільш доцільними є наступні технології.
1. Здоров’язбережувальні технології для формування життєвих навичок, що сприяють фізичному здоров’ю. До них належать такі методи як футбол-гімнастика та степ-аеробіка.
Фітбол-гімнастика − включає виконання певних гімнастичних вправ. Вони допомагають створити позитивну емоційну атмосферу, викликати у дітей інтерес до виконання фізичних вправ і рухів. Спільна робота рухового, вестибулярного, зорового і тактильного аналізаторів, що включаються при виконанні вправ з м’ячем, підсилює якість виконання рухів. Рухові дії зміцнюють м’язи спини й черевного пресу, але головне, формують навички правильної постави та рухової активності. Крім того, така діяльність сприяє вдосконаленню функцій рівноваги і рухового контролю, а також зміцненню та розслабленню м’язів і можуть бути використані для тренування серцево-судинної та дихальної систем.
Степ-аеробіка – тренування, в основу якого покладено різні способи спуску та підйому на спеціальну степ-платформу. Під час цих занять покращується вентиляція легенів, поступово формуються навички правильного дихання під час рухів. Ці заняття підходять для дітей різних вікових груп і різного рівня підготовленості. При регулярному виконанні вправ фітбол-гімнастики та степ-аеробіки у учнів формуються навички рухової активності, вміння чергувати розумову та фізичну активність, позитивне ставлення до занять активними видами діяльності тощо.
2. Здоров’язбережувальні технології для формування життєвих навичок, що сприяють соціальному здоров’ю. При впровадженні цього виду технологій доцільно скористатися таким методом як казкотерапія. У казкових сюжетах відображаються особистісні та суспільні конфлікти людей, гармонійно поєднується реальне і фантастичне. Казкотерапія спонукає дітей проводити паралелі між казковими ситуаціями і реальним життям людей, аналізувати проблеми казкових героїв і шукати способи їх розв’язання. Сюжети пропонованих казок передбачають можливість зміни поведінки героїв у кращій бік, а також наявність ситуацій вибору, які потребують від них правильного рішення. Через казку дитина вчиться бачити та розуміти свої проблеми і, перевтілюючись у казкового героя, розповідати про власні почуття та переживання. Використання у роботі з учнями елементів казкотерапії сприяє формуванню у них уміння слухати, чітко висловлювати свої думки, співчувати, допомагати іншим, розв’язувати конфлікти, адекватно реагувати на життєві ситуації, налагоджувати соціальні контакти тощо. Це має величезний вплив на формування у дітей компетентності у сфері соціального здоров’я.
3. Здоров’язбережувальні технології для формування життєвих навичок, що сприяють духовному та психічному здоров’ю. Серед методів цієї технології виокремлюють кольоротерапію та сміхотерапію.
Кольоротерапія – ефективний метод впливу кольором на організм людини з метою відновлення і збереження його нормальної життєдіяльності. Яскраві кольори приваблюють учнів. Вони дають можливість почувати себе комфортно. Кожний колір випромінює свою енергію і впливає на розумовий, духовний і фізичний стан дітей. Під час проведення кольоротерапії у дітей формується уявлення про оздоровчий вплив кольорів на організм, створюються умови для використання на практиці отриманих знань.
Сміхотерапія − сприяє виникненню позитивних емоцій, зміцненню імунної системи, внутрішніх органів та системи кровообігу, покращенню кровопостачання мозку. Сміх є своєрідним механізмом захисту мозку учня від стресів. Він допомагає зняти напруження з 80 груп м’язів, підняти настрій, позитивно впливає на фізичний розвиток дітей. Сміх рівнозначний прогулянці лісом чи кисневому коктейлю. У процесі сміхотерапії, під час проведення «хвилинок-веселинок», веселих розваг, гуморин, свят сміху, які викликають позитивні емоції, діти усвідомлюють, що сміх − це здоров’я. Елементи сміхотерапії корисно застосовувати під час проведення фізкультхвилинок, фізкультпауз, на перервах між заняттями, на прогулянках тощо.
Використання в навчанні елементів кольоротерапії та сміхотерапії сприяє формуванню в дітей позитивного ставлення до себе, інших людей, до життєвих перспектив та ситуацій; умінню правильно виражати свої почуття, контролювати прояви гніву; зосереджуватися на досягненні мети.
Значна роль у цій діяльності належить педагогу, який має розуміти, що найважливішою метою впровадження здоров’язбережувальних освітніх технологій в освітній процес є формування, збереження і зміцнення здоров’я учнів. Саме на це повинні в значній мірі бути скеровані зусилля навчальних закладів, завданням яких перш за все має бути забезпечити кожному учню високий рівень здоров’я, сформувати в нього здоров’язбережувальні компетентності.
Педагогічне забезпечення формування здорового способу життя
Сучасні дослідники відзначають, що спроби реанімувати фізкультурно-оздоровчу і спортивно-масову діяльність у навчальному закладі старими організаційними формами, як правило, не дають бажаних результатів. Широке використання в навчальному процесі таких форм, як консультації, спецкурси, лекції, підвищення кваліфікації, додаткова освіта, що орієнтують студента на здоровий спосіб життя практично не здійснюється. Вчені пропонують створювати такі програми і технологічні моделі формування здорового способу життя, які б суттєво змінили проблемну ситуацію, ставлення учня до здорового способу життя. Коректувати існуючий спосіб життя, формувати здоровий спосіб життя учня можливо за допомогою спеціального педагогічного забезпечення.