Сторінка
4

Типи мовленнєвих помилок в учнівських переказах і творах та їх причини

Цікаво, що у сучасній лінгводидактиці термін «помилка» вживається тоді, коли йдеться про порушення вимог правильності мовлення, норм літератури мови. Про помилку говорять: «Так сказати (написати) не можна, це неправильно». В свою чергу, термін «недолік» частіше застосовується до змістових порушень, пов’язаних з поняттям гарне мовлення, тобто виразне, точне, багате. Про мовленнєвий недолік говорять: "Так сказати (написати) краще або гірше". Самая подробная информация блок-контейнер бк-02 на сайте.

Так, наприклад, В.Капінос не відносить до мовленнєвих помилок змістові порушення, які деформують комунікативні якості мовлення (неточність, бідність, порушення виразності тощо). Науковець розглядає їх як мовленнєві недоліки.

Отже, незважаючи на різноманітні типології і підходи до такого багатопланового і різноманітного явища як «мовленнєва помилка», описана вище класифікація мовленнєвих помилок характеризується науковою обґрунтованістю і дає можливість вчителям і методистам аналізувати причини виникнення мовленнєвих помилок в письмових роботах учнів і вирішувати питання щодо їх усунення в писемному мовленні школярів на уроках української мови та літератури.

Класифікація помилок при перевірці учнівських творів і переказів і виявлення їх причин

Навчання української мови передбачає розвиток навичок письма, написання робіт творчого характеру, серед яких усні й письмові перекази й твори різних типів, стилів і жанрів мовлення. Основними видами робіт із розвитку мовлення є перекази і твори.

Переказ – це вид роботи з розвитку зв'язного мовлення, який передбачає передачу в усній чи письмовій формі прочитаного або прослуханого тексту. Умовно до переказів відносять також конспектування прочитаної статті, запис прослуханих виступів тощо. Велике значення переказу перш за все у тому, що він навчає глибоко розуміти і правильно передавати чужі слова, виробляє навички самостійного викладу думок в усній і письмовій формі. Отже, переказ – це підготовча ланка до самостійного письма, написання творів, виступів з різної тематики, відгуків тощо.

Написання переказів сприяє розвитку логічного мислення, виробляє вміння й навички аналізувати текст, виділяти в ньому головне й другорядне, родові й видові поняття, розкривати внутрішні зв'язки й закономірності, що лежать в основі змісту тексту, а потім у чіткій послідовності переказувати його. У процесі проведення переказів актуалізується і збагачується лексика учнів, розвивається вміння правильно вживати слова, а також користуватися засобами виразності мови.

На уроках української мови використовуються різні види переказів (докладний, стислий, вибірковий, творчий переказ). Найскладнішими для учнів є перекази-роздуми і творчі перекази, які навчають школярів міркувати, висловлювати свої судження, чітко їх аргументувати. Такий вид переказів є важливою ланкою до написання творів.

Твір – це оригінальний зв'язний текст, самостійно складений в усній чи письмовій формі на певну тему. Твір повинен бути яскравим, оригінальним висловлюванням, в якому має бути аналіз різних поглядів на той самий предмет, дібрані переконливі аргументи на користь певної позиції, вдало використана та чи інша інформація і докази для обґрунтування власної думки. Написання твору передбачає самостійний, логічний, у зв'язній формі, і послідовний виклад власної думки на певну тему.

У методичній літературі традиційно виділяють два основні різновиди творів за їх змістом, що проводяться в 5–11-х класах: твори на літературні теми, які пов'язані з вивченням літератури, а також твори на вільні теми.

Аналізуючи перекази і твори, вчитель повинен правильно кваліфікувати кожне порушення мовної норми. Це необхідно для подальшої правильної організації роботи над попередженням помилок з метою вдосконалення мовлення учнів. Правильна класифікація помилок, яку повинен осмислити вчитель, є запорукою професійної перевірки кожної учнівської творчої роботи. Робота над підвищенням рівня мовленнєвої культури учнів повинна забезпечувати правильність і комунікативну доцільність мовлення; остання досягається за умови таких властивостей мовлення, як багатство,точність і виразність, змістовність і логічність.

Щоб правильно оцінити твір учня, вчитель аналізує їх у двох напрямках:

а) з погляду змісту (змістові порушення);

б) з погляду мовного оформлення.

Зміст творів свідчить про те, наскільки учень оволодів інформативно-змістовими та структурно-композиційними вміннями, зокрема, такими, як: орієнтуватися в ситуації спілкування, усвідомлювати тему і основну думку висловлювання та добирати для нього необхідний матеріал; добирати основний матеріал для розкриття задуму (розмежовувати основне і другорядне), зв’язувати між собою факти, думки в окремі частини (мікротеми) висловлювання, визначати, у якій послідовності розташувати ці логічно завершені частини, продумувати смислові зв’язки між частинами тексту і сусідніми реченнями, виділяти слова, важливі для висловлення думки, використовувати мовні засоби відповідно до комунікативної мети.

Найчастішими змістовими помилками у творах і переказах учнів є:

І. Інформаційно-тематичні помилки:

1. невідповідність твору вибраній чи заданій темі; невідповідність змісту переказу первинного тексту;

2. перекручення первинного тексту;

3. неправильно описані події, вчинки персонажів, явища, виклад фактів, які не відповідають дійсності;

4. невідповідність стилю і типу мовлення;

5. наявність зайвої (другорядної) інформації, не пов’язаної з темою чи основною думкою переказу або твору,

6. відсутність важливої інформації (або її частини), необхідної для розкриття теми та основної думки;

7. невдалі узагальнення, висновки;

8. відсутність доказовості думки, самостійних суджень, виразної особистісної позиції (врахування при цьому виду роботи та жанру висловлювання).

II. Помилки, що порушують структуру тексту (конструктивно-комунікативні порушення):

1. непропорційність частин тексту (вступу, основної частини, висновку) або відсутність якоїсь з частин;

2. невідповідність тексту плану висловлювання (не розкрито мікротеми, порушено порядок їх викладу);

ІІІ. Логічні помилки, пов’язані із непослідовністю викладу думок: відсутність смислового зв'язку між частинами тексту та всередині мікротем тощо.

Усі вищеперераховані порушення в учнівських переказах і творах відносять до змістових помилок або змістових недоліків і позначають літерою «З» абопідкреслюють хвилястою лінією.

Основною причиною змістових помилок, найчастіше, виступає несформованість в учнів мовленнєво-комунікативних вмінь, а саме:

1. невміння формувати задум майбутнього твору;

2. недоцільне або недостатнє використання фактичного матеріалу, доказів, недостатність аргументів;

3. невміння планувати висловлювання;

4. стилістична невідповідність викладу матеріалу задуму;

5. невміння добирати мовні засоби з урахуванням усіх компонентів мовленнєвої ситуації.

Найбільш поширеними помилками в письмових роботах учнів є помилки лексичні. Їх позначають літерою «Л». Основною причиною лексичних помилок, на погляд більшості науковців, методистів і вчителів, є бідний словниковий запас школярів, який призводить до порушень лексичних та фразеологічних норм.