Сторінка
11
а) поділіть пластилін на дві непропорційні частини;
б) з першої зробіть тулуб; для цього розкачайте пластилін прямими
рухами рук і утворіть товстий валик; кінці валика зігніть дугою, стекою зробіть розріз; пальцями рук сформуйте передні та задні ноги;
в) від загальної форми відтягніть пластилін для шиї та голови, потім зробіть мордочку, а на ній — маленький носик;
г) із протилежного кінця форми зробіть хвіст;
ґ) з другої частини пластиліну зліпіть ріжки і з'єднайте їх з толовою; стекою виділіть очі, ніс; зарівняйте нерівності та надайте фігурі характерних ознак; готову фігуру розфарбуйте.
У такий спосіб можна виліпити і коника.
5. Практична діяльність учнів.
III. Підсумок уроку.
1. Бесіда.
— Що таке декор? (Прикраса.)
— Які вироби належать до декоративно-прикладного мистецтва? (Посуд, меблі, килими, ювелірні вироби тощо.)
— Що таке кераміка? (Вироби з різних видів глини, випалені при високих температурах у спеціальних печах.)
2. Перегляд та оцінювання виробів.
3. Виставка дитячих робіт.
Бесіда "Писанкарство на Україні".
Створення композиції "Великодні свята"
(аплікація, живопис)
Мета. Розповісти учням про звичаї та обряди святкування Великодня, про писанкарство на Україні; вчити дітей створювати святкову композицію до Великодніх свят; поглиблювати уявлення про виражальні засоби малюнка; розвивати зорову пам'ять, фантазію; відроджувати звичаї та обряди нашого народу, примножувати його традиції.
Обладнання. Таблиці, малюнки, ілюстрації, зразки дитячих робіт, присвячених великоднім святам, писанки, крашанки, мальованки, дря-пан'ки, писанки-мотанки.
Хід уроку
I. Організаційна частина. Повідомлення теми і завдань уроку.
II. Робота над темою уроку.
1. Літературна композиція.
(Клас прикрашено вишиванками. На стіні висить ікона. На лавці сидять дітки і спостерігають за роботою матері, яка розписує за допомогою писачка яєчка. На столі горить свічка, у мисці лежать писанки, дряпанки, крапанки, мальованки, писанки-мотанки).
Мама: - Передвеликодні турботи наповнюють нашу хату. Пахучий дух святкового тіста несеться з кухні. Це моя донечка чаклує біля пасок. Я її минулого року навчила. От і хоче, щоб наші пасочки були різні: маленькі, середні, великі. Тож бере різні форми — від полив'яного горнятка до каструлі.
Хлопчик: - А я, матусю, із формочки спік ось такого гарненького баранця! Очки у нього зробив із родзинок, а на шию повісив стрічку з дзвіночком — симпатично виглядатиме зі святкового кошичка. (Демонструє спеченого баранчика.)
Дівчинка: - Сергійку, говори, тихіше, бо коли паска росте, не можна кричати, рипати дверима, відкривати вікна, — дріжджове тісто може не вирости і паска не вдасться. (Дівчинка "кладе" у піч і через декілька секунд витягає готову паску. Підбігає хлопчик.)
Сергійко: - Ах, як вони притягують до себе ароматом і красою!
Мама: - Але треба мати терпіння і дочекатися свята.
Дівчинка: - Та це ще не всі приготування до Великодня, бо ж у святковому кошичку мають бути і писанки. Зараз ми з матусею займемося ними.
Хлопчик: - А-ну, покажіть, як це у вас виходить.
Дівчинка: - Писанка виходить не зразу. Спочатку виникає задум, потім по білому яйцю писачком наноситься малюнок. Тоді яйце опускається у фарбу певного кольору. Його виймають і розмальовують далі. І так кілька разів. Наприкінці — найголовніше. Яйце, помережане воском, тримають над вогнем свічки і протирають ганчіркою. Тоді на ньому перед вашими очима відкриваються візерунки — і народжується красуня-писанка.
Мама: - У нашому кошичку є не тільки писанки.
Хлопчик: - Знаю, знаю! Ось ці яєчка — крашанки: вони вкриті одним суцільним кольором. А це — мальованки, розмальовані довільно, від руки, пензлем. Ці яєчка — дряпанки, я їх сам робив. Брав пофарбовані яйця і за допомогою металевого вістря робив найрізноманітніші орнаменти.
Дівчинка: - А ось це яєчко називається крапанкокх Його робила я. На яєчко скрапувала свічкою крапочки. Тоді опускала в іншу фарбу. І так декілька разів. Віск із готової крапанки протерла ганчіркою.
Хлопчик: - Матусю, а чому фарбують яєчка на Великдень?
Мама: - Краще послухайте про це легенду.
(Зачитуємо легенду В. Мацьківа "Сльози-писанки").
Сльози-писанки
Була п'ятниця. Ранішнє сонце зачервонило все небо й усі будинки в Єрусалимі. В повітрі відчувалась якась дивна тривога, щось таке, що словами не переказати.
У кутку на камені сидів Ісус Христос. Оточений вартовими, він очікував на свою подальшу долю. Ще вчора, пізно ввечері, суд засудив його до смерті на хресті. Щоб вирок суду був виконаний, його мусив підтвердити намісник римського цісаря Пілат. Але він урядує тільки вдень, тож треба було чекати цілу ніч.
Юрба вартових, що переповнювала подвір'я, насміхалася з Ісуса: вони штовхали його і били. Апостоли розбіглися, а наляканий Петро заявив, що Ісуса не знає.
Сонце поволі підіймалося вгору. На подвір'ї з'явилися члени жидівської ради й наказали провести Ісуса до Пілата. їм було дуже спішно — адже ввечері починалося свято Пасхи. До того часу Ісус мав бути страчений.
Пілат умив руки на знак, що не бере на себе відповідальності за смерть невинного, і віддав Ісуса на страту.
По дорозі на Голгофу Ісуса зустрічали побожні люди. Оплакували його долю та допомагали Йому нести хрест.
Божа Мати, довідавшись, що сталося, також прибула до Єрусалима. З великим болем зустріла вона Сина, що ніс хрест на гору. Нічим не могла допомогти, бо вояки, що Його стерегли, не допускали її до Ісуса.
Розіп'яли Сина Божого між двома розбійниками. Страждальна Мати плакала під хрестом. По трьох годинах важких мук Ісус помер. Його поховали у новому гробі під горою. Біля входу поставили сторожу. Люди розійшлися. Божа Мати, не в силі відійти від гробу свого улюбленого Сина, ще довго стояла там, аж поки землю не вкрила темна ніч. Тоді й вона з великим болем у серці поволі пішла до міста, скроплюючи дорогу гіркими сльозами. Чим далі відходила від гробу, тим гарячішими були її сльози, тим болючішою була її втрата.
В суботу біля гробу, крім сторожі, не було нікого. А в неділю рано-вранці зібралися декілька побожних жінок і пішли до гробу Ісуса, щоб, згідно з тодішнім звичаєм, намазати тіло померлого оліями.
У гробі вже не застали Господнього тіла. Ангел сповістив їм, що Христос воскрес. Не було вже й військової сторожі: вона розбіглася. Жінки, врадувані цією новиною, повернулися до міста. На дорозі вони побачили гарні писанки і почали їх збирати. Мироносиці одразу зрозуміли, що це сльози Божої Матері, які перетворилися на писанки.
Зустрічаючи по дорозі людей, вони сповіщали усім радісну новину: "Христос воскрес!" — і обдаровували їх гарними писанками. Відтоді писанка означає радість, яку приносить нам Христове воскресіння. Дівчинка: - (Декламує вірш М. Хоросницької "Два кошички".)
Два кошички
Зарум'янилися щічки
в донечки і в мами.
Два кошички, мов дві щічки,