Сторінка
1
Одвічні завдання педагогіки - виховання розумної, доброї, чесної і сильної людини, сьогодні як ніколи гостро постає перед школою. Сучасні школярі повинні навчатися в дусі миру, терпимості, рівності, поваги до людських прав і свобод.
Найважливіше завдання виховання - формування у школярів громадянської відповідальності, правової самосвідомості, духовності і культури. При цьому формування моральних позицій є її центральним змістовним компонентом.
Моральність - це та основа, без якої неможливе формування повноцінної особи громадянина. Саме в молодшому шкільному віці діти охоче вступають в систему різноманітних моральних відносин, а в процесі спілкування з однолітками і дорослими набувають досвіду поведінки, моральні звички. У початкових класах закладається основа моральної культури особистості.
Саме в родині закладаються основи моральності, формуються норми поведінки.
Сімейне виховання - це спільні походи та екскурсії по рідному краю, в музеї, на виставки в театри, в ході яких обговорюється побачене, формується власна думка.
Громадянське виховання стає невід'ємною частиною освітнього процесу в Україні.
Вирішуючи проблему виховання маленького громадянина, головна мета роботи - формування у дитини активної соціальної позиції, виховання гуманної, самостійної, інтелектуально-розвиненої творчої особистості.
Предметом нашого дослідження є громадянське виховання молодших школярів.
Об’єктом дослідження: учні молодшого шкільного віку У процесі роботи, спрямованої на розвиток громадянського виховання та правової культури школярів, повинні вирішуватися наступні завдання:
Формування громадянських почуттів до своєї Батьківщини, основних прав і обов'язків громадянина.
Виховання дбайливого та відповідального ставлення до природи.
Виховання особистості, яка усвідомлює гідності людини.
Формування міжетнічної толерантності.
Організація учнів у шкільному самоврядуванні та участь у шкільних та позашкільних заходах.
Розвиток лідерських якостей особистості - відповідальність за доручену справу, за якість, уміння підкорятися більш компетентному в цьому питанні лідеру.
Громадянське виховання молодших школярів має здійснюватися на кожному навчальному уроці.
Особливе місце в громадянському вихованні займає курс «Навколишній світ». На уроках музики потрібно долучати учнів до духовних цінностей, формувати їх духовну культуру засобами музики. Уроки образотворчого мистецтва допомагають дітям з перших кроків навчання в школі пізнавати світ, бачити красу, розвивати художні здібності. Зміст уроків математики дозволяє здійснювати громадянське виховання школярів. Велике виховне значення має складання і рішення текстових завдань. Рішення задач зміцнює зв'язок з життям, пробуджує в учнів інтерес до знань. При правильному підборі завдань розширюється кругозір дітей. Вирішуючи завдання на екологічну тему, діти вчаться дбайливо ставитися до природи.
Історичний огляд проблеми вивчення громадянського виховання молодших школярів
Громадянське виховання ґрунтується на ідейному багатстві народу, його морально - етичних цінностях, виховній мудрості. Щоб діти стали народом, творцями своєї держави, необхідно, аби вони за час навчання, виховання в сім'ї, школі міцно засвоїли духовність, культуру рідного народу, глибоко пройнялися його національним духом, способом мислення і буття. Ці якості потрібно виховувати у дітей тими засобами, методами, способами, традиціями, мораллю, що вироблені народом упродовж усього історико - культурного розвитку, при цьому органічно поєднуючи ці засоби та методи з новітніми надбаннями європейського та світового культурно - педагогічного досвіду.
У період становлення України як суверенної держави, відродження духовності суспільства проблема громадянського виховання підростаючого покоління набуває особливої актуальності. Пріоритетність виховання громадянина зумовлюється водночас процесом відродження нації. Для України як поліетнічної держави громадянське виховання покликане сприяти формуванню її соборності, яка є серцевиною української національної ідеї. Саме на ґрунті демократичних цінностей, що мають лежати в основі громадянського виховання, можливе об’єднання різних етносів і регіонів України з метою розбудови й удосконалення суверенної, демократичної держави, громадянського суспільства.
Першооснови громадянського виховання були закладені в народній педагогіці. Українська народна педагогіка сягає корінням у сиву давнину – ще до часів заснування Київської держави. Відомий сучасний вчений М.Стельмахович зазначав, що «народна педагогіка – це написаний багатотомний усний підручник про навчання і виховання підростаючих поколінь, який твориться народом, зберігається у його пам’яті й постійно ним використовується, систематично збагачується і вдосконалюється».
Народна педагогічна мудрість віддзеркалилася в усній народній - піснях, билинах, притчах, казках, міфах, легендах, прислів’ях.приказках тощо.
Патріотичний пафос творів українського фольклору – це любов до Батьківщини, бажання стати на її захист («Де рідний край, там і рай, а де чужина – там домовина»,»Людина без Вітчизни що соловей без пісні», «Рідна земля і в жмені мила», «За рідний край – життя віддай» та інші). У казках, легендах,міфах билинах завжди оспівувалися подвиги народних героїв во славу рідної землі, народу (билини про Іллю Муромця,Олексія Поповича, Дуная Івановича). Ці твори виховують у дітей любов до Батьківщини,відданість їй, гордість за її силу, могутність і славу; любов до свого народу, повагу до його звичаїв, силу волі й духу, милосердя, працьовитість, чесність тощо.
Головними рисами народної педагогіки є:
- всезагальний характер ідей народної педагогіки,її універсальність для всіх представників певної нації;
- висока духовність і моральність;
- гуманізм, ставлення до життя людини як до найвищої цінності;
- демократизм;
- ідеал духовної свободи, незалежності та самостійності.
Другим етапом патріотичних ідей необхідно визначити період виникнення та становлення держави – Київської Русі (ІХ-ХІІІ ст.)
Особливості та зміст громадянського виховання в цей період ґрунтовно розкриваються в історичних пам’ятках: літописах, повістях, та билинах, повчаннях та молитвах, житіях святих тощо. Епоха Київської України-Русі мала багату й високодуховну спадщину, якою могла б пишатися будь-яка цивілізована держава світу. Аналіз історичних пам яток Київської Русі доводить, що всі роздуми давніх авторів (літописця Нестора, Іларіона Київського, Володимира Мономаха, Климента Смолятича, Данила Заточника та інших) мають на меті звеличення рідної землі, виховання любові до неї, пробудження гордості за її велич, піклування про єдність народів тощо.
Автор «Повісті минулих літ» (1110-1118рр.), літописець Нестор, пропагуючи християнську мораль, у той же час заклав основи патріотичного виховання. У повісті відображені народні уявлення про сім’ю та родинне виховання, особливості навчання та освіти підростаючого покоління того часу.