Сторінка
3
Аномія – це такий суспільний стан, при якому значна частина людей знає про існування зобов’язальних нормативів, але нехтує ними, ставиться до них негативно або байдуже. Така ситуація виникає за різких змін соціальної структури, різного роду кризових потрясінь.
Девіація є відхилення від норми. Проте слід зауважити, що є творче, конструктивне відхилення – з метою поліпшити існуючі норми, вдосконалити їх у комплексі загальних позитивних перетворень. Але усталене значення девіації пов’язане саме з деструкцією, дезорганізуючими відхиленнями, антисоціальними вчинками.
Слід розрізняти індивідуальні і соціальні відхилення. Перетворення перших у другі відбувається за таких умов:
Однакова спрямованість таких відхилень у схожих груп людей в однакових умовах.
Близькість, або навіть єдність причин, за яких вони виникають.
Наявність певної повторюваності, стійкості названих явищ. Зазначені аспекти детермінують перетворення індивідуальних відхилень у соціальні.
Наступна актуальна проблема – критерії девіації. Вона має комплексний характер. Визначаючи і реалізуючи його, слід урахувати такі фактори:
Релятивну природу девіації.
Невизначеність сподівань.
Розбіжності в питаннях щодо правил і норм.
Релятивна природа девіації означає відносність характеристик людських вчинків. Невизначеність сподівань від людських вчинків свідчить про те, що їх остаточні наслідки можуть спростувати очікувані результати. Розбіжності щодо законності та правильності існуючих норм у різних людей.
Наведені тези свідчать про неприпустимість навішування ярлика
девіантної поведінки без урахування всіх обставин, норм окремих людей, суспільства в цілому, притаманних йому загальноприйнятих типів реакції на реальну дійсність.
Такий підхід поєднує визначення спільних соціальних факторів, як причин девіації:
1. Відсутність норм і розрив між цілями суспільства та засобами досягнення цих цілей.
Культурні цінності, що спонукають людей до девіантної поведінки.
Наявність тих, хто оцінює людину з погляду девіації.
Розробка законів, як джерела суспільного конфлікту.
Принцип вивчення особистості неповнолітніх з відхиленнями у поведінці
При вивченні причин девіантною поведінки неповнолітніх важливим є аналіз особистості у взаємодії з середовищем, оскільки така поведінка породжується не особистістю чи середовищем, а саме їх взаємодією.
У ряді випадків ця взаємодія, якщо вона має місце протягом тривалого періоду, сильно впливає на особистість і породжує не окремі протиправні поступки, а стійку протиправну орієнтацію.
Така особистість здатна здійснювати правопорушення навіть при зміні соціальних умов.
Отже, сформулюємо основні положення підходу до вивчення особистості неповнолітнього з девіантною поведінкою:
Особистість вивчається як складна система, в якій виділяються елементи, що мають безпосередній чи опосередкований зв’язок з девіантною поведінкою.
Особистість пізнається через діяльність, через взаємодію з соціальним середовищем.
Не тільки особистість та її діяльність, але обов’язково соціальне середовище повинні бути в полі зору психолога.
Досліджуючи проблему відхилень, потрібно дотримуватися певних принципів, зокрема принципу об’єктивності вивчення психічних явищ.
Даний принцип передбачає розгляд будь-яких психічних явищ в єдності з тими зовнішніми причинами і внутрішніми умовами, в яких вони виникають і проявляються.
Принцип об’єктивності вимагає вивчати особистість в процесі її діяльності, тому що про психічні особливості людини можна судити тільки по її реальних діях. Психічні явища необхідно вивчати як в найбільш типових учням умови, так і нетипових. Принцип об’єктивності полягає також в тому, що позиція дослідника ні в якій мірі не повинна впливати на результати дослідження, їх інтерпретацію.
Іншим важливим принципом проведення психолого-соціальних досліджень є вивчення психічних явищ в їх розвитку. Це означає, що увага дослідника повинна бути спрямована не тільки на вивчення тих якостей і властивостей особистості учня, які вже сформувалися, але й на ті, які можуть сформуватися в перспективі. Якщо психолог не буде дивитися вперед і передбачати можливий майбутній розвиток кожного учня, то буде неможливо цілеспрямовано планувати всю навчально-виховну роботу.
Суттєвим є і принцип аналітико-синтетичного вивчення особистості учня. Він проявляється в тому, що глибоке і всебічне вивчення особистості передбачає вивчення як окремих сторін пізнавальних, емоційно-вольових процесів, окремих якостей особистості, так і вивчення взаємозв’язку, всіх цих компонентів, в психіці особистості.
Негативні особистісні утворення у дітей молодшого шкільного віку
Соціально-економічні події в Україні, у світі | кардинально впливають на становлення особистості. Якщо для старших поколінь різного роду перетворення в суспільстві залишаються часто або на рівні констатації фактів, або в поєднанні з необхідністю їх осмислення на ґрунті вже сформованих власних особистісних утворень, то для підростаючих поколінь такі зміни тільки розпочинають безпосередньо визначати особистісниий розвиток.
Процес світосприймання у дітей визначається іншими реаліями, ніж у дорослих, часто негативними, безконтрольний вплив яких може похитнути значущість вічних моральних цінностей типу чесності, совісті, почуття обов’язку тощо, перетворивши їх у меркантильні поняття. Кінець XX століття характерний тим, що в школу прийшли діти, які, на відміну від своїх попередників, із дня свого народження зростають у принципово нових соціально-економічних умовах: на них спрямовано масований тиск негативних чинників соціалізації, що є своєрідним відображенням тих позитивних і негативних зрушень, які відбулися в суспільстві з 1991 року. Особи, які мають професійне відношення до навчально-виховного процесу – відзначають появу в школярів нових особистісних утворень, більше акцентуючи увагу на негативних, часто не розуміючи причин їх виникнення та місця в психічному розвитку. Любов, ненависть, заздрість, критичне ставлення до батьків, педагогів, до всіх, хто має відношення до навчально-виховного процесу (ставлення, яке часто переходить у критиканство), до ровесників – ш та інші феномени сучасного людського буття складають психологічний зміст кризового стану сучасного дитинства. Очевидно, що не можна уникнути вивчення психологічної природи негативних явищ в особистісному розвитку та їх динаміки з наступним створенням тактики підходу до вихованців, у яких вони виявляються. Актуальність проблеми посилюється тим, що психологічні особливості дітей 6-річного віку мають власну специфіку серед дітей молодшого шкільного віку. А сприймаються вони в практиці педагогічної діяльності за встановленим стереотипом: як діти 7 років.
Причини виникнення девіантної поведінки у неповнолітніх та їх профілактика
Профілактика та корекція відхилень у поведінці – це майже завжди вирішення питання про їх причини. Причинно-наслідкові зв’язки при цьому можуть бути багатовимірними та неоднозначними. Так, за порушенням учнем дисципліни на уроці можуть cтояти: неуважність, підвищена психомоторна збудливість, відсутність інтересу до предмета, вороже ставлення до вчителя тощо.