Сторінка
1

Формування дохідної частини бюджету України: наукові підходи

Податки є однією з найстаріших економічних категорій науки про фінанси. Поява цієї категорії була зумовлена виникненням держави. Саме податки повинні були здійснювати фінансове забезпечення виконання державою її функцій, і тому вони стали об’єктивним атрибутом існування держави. https://www.svarbi.ru как научится сварки металла полуавтомат.

Відтоді пройшло багато часу, який вимірюється століттями. Зникали одні держави, з’являлися нові з їхніми неринковими і ринковими економіками, але не зникала потреба держави у фінансових ресурсах для виконання притаманних їй функцій.

Багатовікова історія розвитку суспільства визначає різні типи державних утворень (східні держави, класичні держави Греції і Риму, які поєднали елементи феодалізму, абсолютизму і конституціалізму). Кожному з них відповідали і різні форми правління (абсолютизм або конституційна монархія, республіка та ін.). На історичному шляху розвитку державотворення формувалися і вдосконалювалися економічні відносини, суттєво змінювалися методи та механізми фінансового забезпечення існування і функціонування держави. На цьому фундаменті формується і розвивається фінансова наука взагалі і теорія податків зокрема. З розвитком товарно-грошових відносин, коли грошова форма оподаткування стає домінуючою, а кожна держава вже має свою власну податкову систему, значно поширюються різні податкові теорії.

Основоположником досліджень у галузі оподаткування є представник англійської класичної політекономії Адам Сміт (1723–1790). Після цього в розробку теорії і практики оподаткування значний внесок зробили багато відомих учених, прізвища яких по праву займають належне місце в скарбниці світової фінансової думки.

Ми не ставимо перед собою завдання викласти всі аспекти теоретичного вчення про податки, його розвиток в історичному розрізі і зміст наукових досліджень систем оподаткування окремих видатних представників економічної науки. Ці теоретичні дослідження достатньою мірою висвітлені в нашій економічній літературі.

У цій статті вважаємо за доцільне розглянути тільки ті теоретичні аспекти функціонування податків, що безпосередньо стосуються практики формування бюджетних коштів держави, тих конкретних форм і методів оподаткування, які застосовуються в українському законодавстві у податковій справі. Такий підхід дозволить нам певною мірою визначитись і в тих причинах, що зумовили недосконалість податкової системи України на сучасному етапі ринкового розвитку її економіки.

Основоположник податкової теорії Адам Сміт свого часу дуже вдало зауважив: „Щоб підняти державу з найнижчих щаблів варварства до вершин добробуту, потрібні лише мир, розумні податки і терпимість в управлінні”. Ця теза актуальна і сьогодні. На всіх етапах розвитку ринкової економіки Україна постійно перебуває у пошуках подолання кризових ситуацій. Цьому сприяють як об’єктивні, так і суб’єктивні причини їх виникнення (серед яких, звичайно, є й ті, які А. Сміт відніс до „терпимості управління”) і про причетність до них наших „нерозумних податків”, що повністю підтверджує справедливість висловлювання Адама Сміта, зробленого ще в середині ХVІІІ століття.

Створити науково обґрунтовану податкову систему держави – справа непроста. Ідеально досконалих податкових систем не існувало і не існує сьогодні – це відомо всім, хто займається аналізом податкових систем різних держав, у тому числі і за останнє десятиліття ХХI століття. Але перед кожною державою стоїть завдання створити таку податкову систему, яка б найбільшою мірою відповідала конкретним соціально-економічним умовам даного періоду її існування.

Розробляючи податкову систему та її законодавчо оформлюючи, необхідно визначитися у багатьох питаннях, від яких залежить побудова самого механізму функціонування кожного з податків, які держава вводить до своєї податкової системи. Історія світового розвитку податкової справи свідчить, що ці механізми можуть бути неоднаковими не тільки в розрізі різних державних утворень, але й всередині самої держави відповідно до тих чи інших періодів її соціально-економічного розвитку. Однак є декілька принципово важливих питань, що виникають при створенні податкової системи і від вирішення яких залежить соціально-економічна ефективність податкової системи: чи буде вона стимулювати виробництво і торгівлю, інвестування та ділову активність, чи, навпаки, стане руйнівною для виробничої сфери?

Позбавлення податкової системи її заохочувальної, стимулюючої функції призводить до того, що підприємництво або гине, або тікає у „тінь”. При цьому треба мати на увазі і те положення, що податкова система, крім фіскальної і стимулюючої функцій, покликана виконувати ще й соціальну. Історія розвитку ринкових відносин держав із ринковою економікою з усією очевидністю підтверджує, що ринкове господарство саме по собі не може забезпечити справедливий розподіл доходів і власності так, щоб задовольнити соціальні потреби всього населення. Тому держава повинна більш активно використовувати податкову політику для перерозподілу заново створюваної вартості, щоб податки не сприяли виникненню такої соціально-економічної ситуації, при якій багаті ще б більше багатіли, а бідні – біднішали.

Формуючи податкову політику держави важливо визначитися: що закласти в основу податкової системи – доходи підприємницьких структур чи доходи населення? Якщо, наприклад, у доходах бюджету США податкові надходження від населення становлять майже 90 відсотків, а від корпорацій, фірм і підприємств – приблизно 10 відсотків, то в доходах бюджету України на 1998 рік прибутковий податок із громадян становить 12,5 відсотків.