Сторінка
12
Оскільки рішення з'їздів партії мало в СРСР законодавчий характер, то слова Л. І. Брежнєва були сприйняті як законодавчо обґрунтоване керівництво до дії й роль комсомольських організацій у вихованні робочих кадрів у система професійно – технічної освіти істотно зросла.
Подальший розвиток законодавство України в сфері професійно-технічної освіти одержало вже в період незалежності, при цьому треба визнати, що в нормативних документах новітнього періоду проблемам виховання робочих кадрів у системі професійно – технічної освіти приділяється значно менше місця.
У цілому на сьогодні системі виховання учнів ПТНЗ приділяється менше уваги, основний натиск робиться на професійній підготовці робітників - швейників .
Конституція України гарантує кожному право на освіту, утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, задоволення національно-культурних і мовних потреб, вільний розвиток своєї особистості, право на свободу світогляду, право набувати спеціальні знання, що дають можливість вибору професії та роду трудової діяльності.
В Україні прийнято низку законів, що сприяють забезпеченню прав громадян на освіту. Передусім це Закон України «Про освіту», прийнятий у 1991 р., закони України «Про загальну середню освіту» (1999 р.).
Правові, організаційні, фінансово-господарські засади функціонування та розвитку професійно-технічної освіти визначаються безпосередньо Законом України "Про професійно-технічну освіту", що є законодавчим актом прямої дії, прийнятий у лютому 1998 року. Відповідно до цього Закону професійно-технічна освіта є складовою системи освіти України. Професійно-технічна освіта є комплексом педагогічних та організаційно-управлінських заходів, спрямованих на забезпечення оволодіння громадянами знаннями, уміннями і навичками в обраній ними галузі професійної діяльності, розвиток компетентності та професіоналізму, виховання загальної і професійної культури. Професійно-технічна освіта здобувається у професійно-технічних навчальних закладах. Таким чином, нормативно-правова база, що діє в період з 1970 року по 2000 рік, забезпечувала виховання учнів професійно - технічних училищ і сприяла проведенню виховної роботи під час навчально-виховного процесу в професійно - технічних училищах. На нашу думку, накопичений досвід навчання й виховання підростаючого покоління в професійних навчальних закладах швейного профілю містить багато повчального й для сучасності. Зокрема, завдяки вивченню історії професійно-технічного навчання робітників - швейників представляється можливим:
вивчити виникнення прогресивних форм і методів навчання й тенденції їхнього постійного вдосконалювання;
розкрити особливості форм і методів виховної роботи в професійних навчальних закладах швейного профілю ;
розробити науково обґрунтовану концепцію професійного виховання майбутніх робітників швейного виробництва в Україні.
Без вивчення історії професійно-технічної освіти як явища педагогічного не можуть бути глибоко осмислені питання розвитку форм і методів навчання й виховання в сучасній системі професійно - технічної освіти.
Висновки з І частини роботи
Отже,. виховна робота - це педагогічна діяльність, спрямована на організацію виховного середовища й управління різноманітними видами діяльності вихованців з метою рішення завдань професійного розвитку. Логіку виховного процесу не можна визначити заздалегідь. У виховній роботі можна передбачити лише послідовне рішення конкретних завдань, орієнтованих на мету. Виховання й викладання в системі роботи викладача, майстра виробничого навчання в ПТУ невіддільний одне від одного.
Ми визначили, що професійне виховання майбутніх робітників - швейників у професійно-технічних навчальних закладах є найбільш ефективною й що відповідає вимогам науково-технічного прогресу формою освіти. Воно володіє рядом переваг у порівнянні з підготовкою робочих кадрів безпосередньо на виробництві. Професійно-технічні училища (ПТУ) забезпечують освоєння молоддю теоретичних знань і практичних навичок під керівництвом кваліфікованих викладачів і досвідчених майстрів виробничого навчання, що дозволяє не тільки формувати навички професіоналізму, але й виховувати працьовитість, формувати високу мотивацію до професії.
Також, розглядаючи зміст професійного виховання ми дійшли висновку, що основною метою професійного виховання є формування відповідності індивідуальних якостей особистості вимогам професії.
В першій частині роботи ми визначили, що у радянський період важливе місце в діяльності професійно-технічних навчальних закладах займала виховна робота, спрямована на різні сторони розвитку особистості майбутнього працівника, яка здійснювалася у різноманітних формах, при цьому особливе місце в системі виховної роботи приділялося ідеологічному вихованню учнів На сьогодні системі виховання учнів ПТУ приділяється менше уваги, основний натиск робиться на професійній підготовці робітників - швейників
Разом з тем, важливість питань професійного виховання учнів ПТУ, у тому числі й ПТУ швейного профілю, визначає той факт, що законодавче забезпечення професійного виховання в ПТУ еволюціонувало протягом усього досліджуваного періоду (з 1970 року по 2000 рік).
В цілому на нашу думку, без вивчення історії професійно-технічної освіти як явища педагогічного не можуть бути глибоко осмислені питання розвитку форм і методів навчання й виховання в сучасній системі професійно технічної освіти.
Визначення етапів та особливостей організації професійного виховання в професійно-технічних навчальних закладах швейного профілю в Україні (1970-2000 рр)
Необхідність наукового осмислення питань теорії й практики профтехосвіти спричиняються дослідження теоретико-методологічних проблем - загальної концепції розвитку професійно-технічної освіти в її діалектичних зв'язках із соціально-економічним і політичним розвитком суспільства в цілому, з розвитком народної освіти, культури, виробництва, техніки.
Виходячи з такого підходу можна сказати, що основні етапи розвитку професійно-технічної освіти працівників швейного виробництво тісно пов'язане з розвитком швейної промисловості в Україні.
Саме розвиток швейної промисловості визначає специфіку розвитку професійно - технічної освіти швейників.
Необхідно відзначити, що традиції швейної промисловості безпосередньо пов'язані з кравецьким ремеслом і сягають часів Руси. За середньовіччя, як і пізніше, кравецтво було широко розвинене на українських землях (цехи), і ще до 1918 основною формою виробництва були дрібні кустарні підприємства що нерідко працювали для більших торгових фірм. Кравецтво було найбільше розвинене по більших містах України, і. осередками швейної промисловості були Київ, Харків, Одеса, Львів, Чернівці та інші.
З приходом радянської влади поступово збільшено виробничі форми швейної промисловості, зокрема за доби п'ятирічок. До другої світової війни збудовано на Україні близько 20 більших підприємств, у тому числі швейну фабрику імені Ф. Смирнова-Лавочкіна в Києві, імені В. Воровського в Одесі, імені Ю. Д. Тинякова в Харкові та інші. У 30-их pp. майже ліквідовано дрібні форми виробництва: 1940 85,2% виробництва припадало на великі підприємства, і до початку другої світової війни на Україні їх було близько 50. У загальному виробництві легкої промисловості ця галузь становила: 2,4% 1913, 24,8% 1927 — 28 і 37,8% 1940