Сторінка
7
Літаючі білки
Літаючі ведмеді
3. З якою твариною асоціює музика? (Фрагменти класичної музики).
4. У тварин кожна людина теж з чимось асоціює. Пригадайте який-небудь свій вчинок і погляньте на себе очима тварини – які асоціації виникали у тварин?»
Вчителю вдається знайти підхід до кожного учня, своєчасно виявити і допомогти перебороти тимчасові труднощі, які виникли в окремих учнів, сприяти подальшому розвитку їх здібностей.
У процесі навчання діти оволодівають такими найважливішими компонентами навчальної діяльності, як уміння розуміти навчальне завдання, планувати свою діяльність, діяти за планом і відповідно до рекомендацій дорослого, здатність до самоконтролю і самооцінки. У них формується довільність психічних процесів, виховується організованість і відповідальність.
Для розвитку у дітей навичок самоконтролю і самооцінки Л.В.Сащенко розробила свою систему. Ось її елементи:
- «Потав плюс». За кожне правильно виконане завдання чи відповідь учень ставить собі в зошиті чи на картці плюс. В кінці роботи чи уроку оцінює себе. Наприклад: «У роботі було 6 завдань. Я заробив 5 плюсів, тому отримую … балів». Така робота допомагає в формуванні самооцінки, стимулює активність на уроці.
- «Веди урок». Учень, що біля дошки, веде урок. При потребі звертається до класу: ”Прошу допомоги”, вибирає того, хто допоможе. Коментує відповіді: «Згоден», «Не згоден». Це залучає клас до роботи, допомагає уникнути стану тривожності. Звичайно, це можливо лише тоді, коли клас повинен підготовлений психологічно.
- «Покажи знак». Самостійні роботи в класі виконуються і перевіряються мовчки, з використанням знаків, підібраних самими дітьми. Наприклад, знак «У мене все правильно», «Потребую допомоги», «Переходь на інше завдання» і т.д.
Робота учителя спрямована на те, щоб створити у дітей внутрішню потребу в пізнавальній, творчій діяльності, інтелектуальному рості, щоб навчання не було рутиною, а несло радість і задоволення.
Принцип доступності є наріжним каменем учительської діяльності Л.В.Гоман. Вона застосовує точну мову, рухи, жести, викликає зачарування в дітей, викладає яскраво, емоційно, щоб учні розуміли її. У своїй роботі вчитель дотримується правил реалізації принципу доступності, розроблених теорією і практикою сучасного навчання.
1. Усе, що підлягає вивченню, повинно бути розподілено відповідно до віку так, щоб пропонувалося для вивчення лише те, що доступне для сприймання.
2. Зміст і способи навчання повинні дещо випереджати розвиток учнів. Вивчайте і враховуйте досвід своїх вихованців, їхні інтереси, запити, опирайтеся на них у своїй роботі.
3. У процесі навчання обов'язково враховуйте індивідуальність учнів, темпи просування кожного вперед, об'єднуйте в диференційовані підгрупи учнів з близькими характеристиками цих якостей, досягайте мети, поступово нарощуючи вимоги.
4. Стежте за тим, щоб усі причини, що гальмують навчально-виховний процес, вчасно виявлялися, усувалися або зводилися до мінімуму.
5. Навчання передбачає певну напруженість. Коли її немає, учні відвикають працювати на повну силу. Темпи навчання, що встановлюються учням, як правило, набагато нижчі за доступні для них. Відповідно до конкретних умов встановлюйте оптимальні темпи, за потреби змінюйте їх.
6. Застосовуйте найновіші досягнення теорії: конкретні завдання розв'язуйте за допомогою "маленьких кроків" навчання, узагальнені прийоми мислення формуйте за допомогою "збільшених кроків".
7. Ширше застосовуйте аналогію, порівняння, зіставлення, протиставлення, давайте поштовх дитячій думці, доведіть, що навіть найскладніші знання доступні для розуміння у шкільному віці.
8. Вивчаючи новий і складний матеріал, залучайте до роботи передусім сильних учнів, а закріплюючи і перевіряючи, — середніх і слабких.
9. Поспішайте повільно! Не форсуйте без потреби навчально-виховний процес, не прагніть швидкого успіху.
10. Не сприймайте миттєвого проблиску думки учня за справжній акт пізнання, використовуйте його як початок навчальної праці.
11. Доступність залежить від мови вчителя: уникайте монотонності, навчайте образно, застосовуйте яскраві факти, приклади з життя, літератури.
12. Розповідайте учням. Не змушуйте їх пристосовуватися до себе, а навпаки, самі максимально пристосовуйтеся до них.
13. Не збільшуйте тривалості монологів: відчувайте, що треба пояснити, а що учні спроможні збагнути самі, не пояснюйте того, що може пояснити будь-який учень у класі.
14. На першому етапі навчання звертайте увагу на головне, щоб учні ґрунтовно засвоїли основні думки і провідні ідеї; під час закріплення домагайтеся засвоєння конкретних фактів, понять, наводьте нові приклади, що доповнюють та уточнюють набуті знання.
15. Реалізуючи принцип доступності, головну увагу приділяйте керуванню пізнавальною діяльністю учнів: пересічний учитель повідомляє істину, хороший — учить її відкривати.
16. Матеріал, який необхідно запам'ятати, формуйте в короткі ряди, виключаючи те, що учні самі можуть легко додати.
Спостереження та аналіз уроків а також вивчення календарного планування вчителів початкової дозволило виявити ряд найбільш поширених в практиці способів забезпезпечення принципу доступності, а такох певних труднощів у роботі на його реалізацією.
Проходячи навчально-виховну практику у Лісківської ЗОШ І-ІІ ст. проводила ще деякі спостереження. Під час спостереження було помічено, що значна частка вчителів на уроках намагаються подати учням якомога більший обсяг інформації. Вони вважають, що чим більше матеріалу сприймуть учні, тим більше вони будуть знати, і тим розумнішим буде виглядати учитель. Для цього педагоги вибирають відповідні методи, широко використовують підручники та наочні засоби навчання. Проте найчастіше внаслідок такої посиленої уваги до змісту навчального матеріалу, його обсягу, уроки стають неефективними, учні швидко втрачають інтерес до нього, стають неуважними.
Причини цього негативного явища, на мою думку, криються в тому, що, хоча педагоги досить правильно розуміють сутність принципу доступності та його значення, на практиці ще недостатньо враховуються індивідуальні особливості учнів, які впливають на результативність сприймання матеріалу та якість його розуміння. Це такі особливості, як рівень (обсяг глибина) знань з певної теми, на яких ґрунтуватиметься новий матеріал, їх актуальність для життєвої практики дітей, наявність пізнавального інтересу до певної теми, особливості мислення (здатність аналізувати, узагальнювати, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки), володіння пізнавальними та навчальними вміннями, мотиви навчання і, навіть, емоційний стан учня в момент засвоєння матеріалу, а також загальні особливості психічних процесів: швидкість перебігу, домінування гальмування над збудженням (тобто тип нервової діяльності, темперамент) та інші індивідуальні характеристики. Вчителі орієнтуються переважно на окремі індивідуальні прояви. Виходячи з цього вони подають інформацію, ставлять навчальні завдання.