Сторінка
2
Таким чином, в даний час поняття стрес можна вважати критичною подією і розглядати як перманентний життєвий стан, що впливає на адаптацію індивіда і його психічну активність.
У сучасній науці існує безліч визначень стресу. У нашій роботі за основу ми будемо брати наступне, яке відображає, на наш погляд, сутність поняття. Стрес - це стан загальної психофізичної напруги, що виникає в індивіда під впливом екстремальних умов, що порушує механізми адаптації систем організму і психіки.
Сьогодні все частіше використовується як окремий вид стресу поняття «професійний стрес». Це пов'язано з усе зростаючим інтересом до підвищення якості роботи співробітників-професіоналів, за рахунок виключення різних факторів зниження ефективності праці, в тому числі стресу.
Таким чином, професійний стрес визначається як стан емоційного напруження, що виникає в результаті дії несприятливих чинників, що веде до зниження ефективності трудової діяльності і до деформації особистісних і характерологічних якостей індивіда.
Отже, в сучасній науці немає єдиної точки зору на поняття стрес. в даній курсовій роботі за основу ми беремо наступне: стрес - це стан загального психофізіологічного напруження, що виникає в індивіда під впливом екстремальних умов, що порушує механізми адаптації систем організму і психіки.
Характеристика професійної діяльності педагогів та прояв емоційного вигорання у них
Зазначимо, що психологічна структура діяльності педагога включає наступні компоненти: проектувальний; конструктивний; організаторський; комунікативний; гностичний.
Таким чином, педагог повинен бути непересічною особистістю, майстерно володіти мистецтвом спілкування, переконання, діалогу, мати гострий, неординарний розум і солідну ерудицію у всіх сферах життя і знань. Будь-який фахівець, працює в першу чергу з людьми, він зобов'язаний знати всі тонкощі «людської інженерії» і володіти великими гуманітарними, людинознавчими знаннями. Життєвий досвід кожного підкаже приклади дивно тонкого володіння майстерністю спілкування і впливу авторитетної особистості на опонента, на думку групи. Особливо це актуально, якщо в якості групи є діти.
Н.І. Болдирєв виділив пріоритетні якості особистості класного керівника: ідейність, моральну і громадянську зрілість, суспільну активність, захопленість професією педагога, любов до дітей, гуманне, турботливе ставлення до них, високу вимогливість до себе і дітям, комунікативність, дружнє ставлення, ввічливість у спілкуванні, психологічну сумісність з іншими членами педагогічного колективу та інші, необхідні ідеальному фахівцю.
Важливу роль Н.І. Болдирєв відводив якостям особистості, які крім пріоритетних непогано було б мати вчителю: такт, витримка, самовладання, спостережливість, щирість, винахідливість, твердість, послідовність у словах і діях, акуратність, зовнішня охайність.
Педагогу важливо знати основи теорії та методики виховання, вміти працювати з батьками (громадськістю); планувати освітню та виховну роботу; відбирати на основі діагностики колективів (груп), окремих особистостей необхідні види діяльності; правильно враховувати і оцінювати результати виховання; виявляти й організовувати актив; здійснювати контроль і допомогу у виконанні доручень.
Таким чином, узагальнюючи матеріал, можна констатувати, що за даними багатьох авторів, з одного боку, професія педагога, вчителя зокрема, зараховується до «групи ризику» з професійного вигорання. З іншого боку, професія вчителя стоїть у ряду соціальних професій, основний зміст яких становить міжособистісна взаємодія, а найбільш повному розкриттю потенціалу педагога сприяє саме ті комунікативні та професійно важливі якості, які піддаються деформації в результаті емоційного вигорання. При цьому, незважаючи на те, що однією з головних складових синдрому вигоряння, поряд з емоційним виснаженням і незадоволеністю професійною діяльністю, називається знеособлення інтерперсональних відносин, дуже мало робіт, в яких би розглядалися ті особистісні кореляти вигорання, які входять в структуру якостей, що забезпечують ефективність спілкування.
Професія вчителя належить до духовно небезпечних професій. Погляд на вчителя, як на людину, що не має права на помилку, ускладнює професійний і особистісний ріст учителя, веде його до емоційного згорання. Протиставити цьому можна тільки усвідомлення власної недосконалості і готовність до змін.
Професія вчителя може бути віднесена до «розряду стресогенних, що вимагають від нього самовладання і саморегуляції». Прояви стресу в роботі вчителя різноманітні й великі. Так, в першу чергу виділяються фрустрування, тривожність, виснаженість, депресію, емоційну ригідність і емоційне спустошення - це ціна відповідальності, яку платить учитель.
На нашу думку, поняття стресу та емоційного вигорання йдуть пліч-о-пліч, адже емоційне вигорання - це вироблений особистістю механізм психологічного захисту у формі повного або часткового виключення емоцій у відповідь на вибрані психотравмуючі впливи . Являє собою придбаний стереотип емоційного, частіше - професійної поведінки. З одного боку, воно дозволяє людині дозувати і економно використовувати енергетичні ресурси, з іншого - вигоряння негативно позначається на виконанні роботи і відносинах з партнерами.
Л.В. Куликов і О.А. Михайлова описують професійне психічне вигорання як форму професійного стресу, який починає проявлятися в поступовому розвитку негативних установок щодо себе, роботи, тих, з ким доводиться працювати.
Важливий прояв професійного вигорання - поступово наростаюче невдоволення собою, зменшення почуття особистої успішності, що розвивають байдужість і апатія, зменшення відчуття цінності своєї діяльності. Помічаючи за собою негативні почуття і прояви, людина винить себе, у неї знижується як професійна, так і особистісна самооцінка. Вона починає переживати почуття власної неспроможності, байдужість до роботи, іноді і втрату перш значущих для нього життєвих цінностей.
Поглинання роботою робить значний внесок у професійне вигорання. Більшість людей формує основні уявлення про себе на основі тієї роботи, яку вона виконує. Занадто сильне поглинання роботою означає те, що, виконуючи її, людина стає високочутливою до всього, що кидає тінь на її професійну компетентність. Стрес в професійному житті посилюється ще більше, якщо він доповнюється домашніми та соціальними стресами. Не слід забувати і про тиск соціальних зразків і норм поведінки.
Прояв стресу, що отримало назву «вигорання особистості», на думку Л.А Китаєв-Смика являє собою симптомокомплекс, в якому виділяється ряд компонентів:
1) порушення емоційної сфери у вигляді емоцій;
2) тенденція до «конфронтації з клієнтом»;
3) втрата ціннісних орієнтацій та ін.
Щоб уникнути вигорання, необхідно слідувати наступним правилам:
1) намагатися розраховувати і обдумано розподіляти свої навантаження;
2) вчитися переключатися з одного виду діяльності на інший;
3) простіше ставитися до конфліктів на роботі;
4) не намагатися завжди і в усьому бути кращими.