Сторінка
6
При проведенні самої гри важливі досвід, такт, майстерність педагога, уміння утягнути усіх дітей, знайти засіб побадьорити недостатньо активних, при необхідності допомогти і підтримати інтерес,інтелектуальну напругу.
Пояснення гри дітям повинно бути емоційним, стислим, логічним «Дай — ми відгадаємо», «Що спочатку, а що потім», «Магазин», «Овочі і фрукти», «Хто де живе», «Знайди дерево за насінням».
Методисти вважають, що необхідно ширше застосовувати, особливо в початкових класах, ігри-заняття та ігри-вправи.
На уроках української і російської мов у процесі розвитку усного мовлення й логічного мислення учнів можна проводити такі ігри: «З якого дерева листя», «Знайди такий самий предмет (колір)», «Що змінилося», «Чарівний мішечок», «Чого тут не вистачає», «Продавець і покупець», «Поштар приніс листівки», «Коли це буває», «Для чого це потрібно», «Хто на чому грає», «Чиї це інструменти».
На уроках навчання грамоти, наприклад, за допомогою гри «Чарівний мішечок» можна закріплювати різноманітні вміння і навички. Набір предметів у мішечку, звичайно, невипадковий. Він щоразу змінюється залежно від мети навчання: це то іграшки, у назвах яких є букви, склади, які зараз вивчаються, то дрібні речі, які треба описати, тощо.
Інший приклад (створення ігрової ситуації для рольової гри): на одному з уроків до першокласників раптом завітав «листоноша». Він роздає кільком дітям «листи» — завдання для складання маленьких оповідань за малюнками (або опорними словами), що лежать у конвертах. Треба бачити, з яким нетерпінням діти очікують цих «листів», як прагнуть скласти якнайкращий твір.
Щоб гра завжди викликала інтерес, набір предметів слід поступово розширювати, а умови гри — ускладнювати.
Особливо захоплено грають молодші учні у такі ігри, які вимагають активної участі дітей всього класу. Наприклад, в ігри-заняття, де передбачаються пересування, рухи за певними правилами.
Ознайомлюючись з навколишньою дійсністю, діти з інтересом беруть участь у сюжетних іграх: «Ми прийшли в театр», «Місто готується до свята», «Я збираюся в гості» та ін. Викликаючи великий інтерес, ці ігри розвивають уяву, спостережливість, спонукають до самоконтролю, адже учні опиняються у ситуаціях, близьких до їхнього життєвого досвіду.
Головними умовами ефективності застосування дидактичних ігор є: органічне включення у навчальний процес; захоплюючі назви; наявність справді ігрових елементів, зокрема зачинів, римування; обов'язковість правил, які не можна порушувати; включення лічилок; емоційне ставлення самого вчителя до ігрових дій (його слова й рухи цікаві, несподівані для дітей). Коли якусь гру використовують дуже часто, а прийоми проведення не урізноманітнюють, виникає небезпека звикання, рутини. Пояснення вчителя під час проведення гри має бути лаконічним і зрозумілим, пробуджувати інтерес. Чим молодші учні, тим більш доцільним є не тільки пояснення вчителя щодо проведення гри, а й її показ. (Зрозуміло, активність класовода має залежати від змісту гри.) Наприклад, гру «Відгадай», мета якої — розвиток зв'язного мовлення, вміння точно й коротко описати предмет, доцільно почати з розповіді-зразка, щоб дітям було зрозуміло, як розповідати про характерні ознаки предмета.
Чимало вчителів вважають за доцільне проводити дидактичні ігри наприкінці уроку, мотивуючи тим, що саме в цей час діти найбільше стомлені. Однак, спостерігаючи, бачимо, як нерідко ігрова ситуація є найкращим початком уроку. В ігровій формі можна ефективно ознайомити дітей з новим способом дії або пожвавити процес тренувальних вправ.
Дуже часто діти на уроках виправляють помилки Незнайка, вчаться в «лісовій школі» або діють разом з казковим героєм. Як засвідчує досвід, в іграх молодші учні із задоволенням знаходять виходи з числових лабіринтів, розв'язують ребуси, складають загадки. Усі ці засоби не тільки пожвавлюють навчальний процес, але і запобігають втомі дітей.
Отже, гра у своїх різних формах виконує різні функції, але домінує мотиваційна; саме із цих позицій слід оцінювати її переваги порівняно з іншими методами. Видами дидактичних ігор є сюжетно-рольові ігри, ігри-вправи, ігри-драматизації, ігри-конструювання. Дидактичні ігри можуть бути різної форми: тільки словесні, поєднувати словесні й практичні дії, поєднувати слово й наочність, поєднувати слово й реальні предмети. З огляду на використання цих ігор на різних предметних уроках та залежно від виучуваного матеріалу вони поділяються на мовні, математичні, літературні тощо.
Особливості використання літературних ігор на уроках читання в початковій школі
Термін «літературна гра» має подвійне значення. По-перше, це — художня творчість, гра мистецькими засобами за законами мистецтва, рівнозначна будь-якій соціальній грі (політичній, виховній, спортивній), однак відмінна за змістом — тут панують естетичні критерії. По-друге, літературні — це як узагальнена назва певних жанрів, які стимулюють інтелектуальну активність та розвивають естетичний смак.
У методичному аспекті літературні ігри — це словесні, рольові, драматичні ігри, побудовані на літературному матеріалі, розваги з використанням літератури, що розвивають пам'ять, уяву, фантазію, дотепність і винахідливість учасників, один із дієвих засобів опрацювання літературного твору.
Гра активізує психічні процеси діяльності учня молодшого шкільного віку (відчуття, сприймання, мислення, уяву, пам'ять, увагу), волю, мовлення. Використання на уроках літератури дидактичних ігор та ігрових моментів робить процес навчання цікавим, створює у дітей бадьорий, творчий настрій, полегшує засвоєння навчального матеріалу.
Звертання до гри як до засобу організації процесу читацького сприймання продиктоване не лише віковими особливостями молодшого школяра, а й, по-перше, специфікою літературного твору, яка є дуже близькою до художніх умовностей гри, і, по-друге, специфікою сприйняття літератури, яка теж співзвучна природі ігрового моменту, потребує відриву від реальності, переживання іншого світогляду, інших почуттів. Дидактична гра на уроці читання сприяє усвідомленню ідейно-тематичного, композиційного задуму письменника, ознайомлює з літературними поняттями, що, у свою чергу, забезпечує адекватне розуміння твору. Деякі літературні ігри наче й не вносять нічого нового до обізнаності дітей, але приносять велику користь тим, що вчать їх творчо застосовувати наявні знання в інших умовах, активізують різноманітні розумові процеси.
Літературна гра містить величезні можливості: це може бути і засіб аналізу художнього твору, його осмислення, і спосіб оцінки прочитаного, і творчий підсумок вивченого, і метод перевірки рівня засвоєння матеріалу.
Специфіка засвоєння молодшими школярами літературознавчих понять зумовила визначення основних груп літературних ігор:
1) за дидактичною метою їх проведення;
2) за змістом навчального матеріалу.
До І групи (ігри за дидактичною метою) належать:
– ігри проблемно-пошукового змісту (на осмислення, одержання нових знань);
– ігри рефлексивно-тренувальні (на закріплення знань);