Сторінка
12
Для організації групової дозвільної діяльності особливо важливим є створення емоційно привабливих ситуацій тому, що позитивні емоції розширюють цілепокладальну активність особистості і сприяють зародженню нових потреб. Позитивною емоцією, що виникає, найчастіше психологія розглядає інтерес. Як домінуючий мотиваційний стан у повсякденній діяльності людини, інтерес найбільшою мірою визначає відношення до дозвільної діяльності. Відповідно дослідженням основною причиною виходу з гуртка 46 % опитаних учнів назвали втрату інтересу до його діяльності. Однією з основних причин, що викликають втрату інтересу, є одноманітність занять. Тому особливе значення одержує педагогічна ситуація введення нового за змістом виду діяльності. Таке введення може носити як ситуаційний, так й досить тривалий характер. Введення нового за змістом виду діяльності стимулює інтерес до спільної реалізації дозвілля, створює можливості для прояву ініціативи з боку тих учасників групової діяльності, які в реалізованому виді діяльності почувають себе менш упевнено. Даний момент досить істотний, тому що інтерес породжується і підтримується участю, відчуттям активності, почуттям своєї потреби і співпричетності до того, що відбувається.
Розмаїття перерахованих гуртків, секцій, клубів за інтересами свідчить про широкі можливості діяльності соціального педагога в цьому виховному інституті.
Отже, слід визначити основні напрямки діяльності соціального педагога в учнівських гуртках, об’єднаними масовими, колективними, груповими формами дозвільної діяльності, які повинні полягати у:
здійсненні комплексу заходів і різних видів діяльності для виховання, освіти, розвитку особистості в учнівських організаціях;
вивченні психолого-медико-педагогічних особливостей членів об’єднання;
виявленні інтересів і потреб, труднощів і проблем школярів, наданні їм соціальної підтримки, допомоги ;
виступає посередником між особистістю і організацією, її керівництвом;
визначенні завдань, форм, методів соціально-педагогічної роботи в об’єднаннях.;
проведенні соціально-педагогічної роботи для організації спілкування школярів безпосередньо в організаціях, гуртках, об’єднаннях за інтересами;
сприянні участі членів організації у науковій, технічній, художній творчості, спортивній діяльності, виявленні талантів, здібностей, професійному самовизначенню;
вихованні поваги до культурно-національних; духовних цінностей України;
дотриманні педагогічної етики, поваги до гідності школяра.
На нашу думку, позанавчальна діяльність у клубах за інтересами, в гуртках самодіяльності, в інших виждах творчості дають можливість учневі реалізувати себе не уявно, а реально, оскільки передбачає в рамках цієї діяльності певні завдання, вирішуючи, які молоді люди активізують творчий пошук, стимулюють самостійність і взагалі підвищують свою майстерність в тому чи іншому виді дозвільневого заняття.
Важливим напрямом діяльності соціального педагога є участь у розробці й реалізації соціальних проектів і програм, які проводяться безпосередньо в об’єднаннях, гуртках, та підтримка приватних ініціатив членів гуртків, секцій, які сприяють повноцінному розвитку особистості.
Значну частину дозвілля багато школярів проводять самостійно, займаючись улюбленою справою: читають, майструють, малюють, ліплять, вишивають. Вільний час школяра заповнений як колективно, так й індивідуальною діяльністю. І останнє для нього, для його розвитку має не менш важливе значення, ніж перше. Дозвілля учня, очевидно, не повинно бути цілком заповнений груповою діяльністю. Одним з найцікавіших процесів індивідуальної форми організації дозвілля є колекціонування.
Колекціонування як захоплення має давню історію. Виявляється, що люди полюбляли це заняття ще в кам’яному віці. Так, у Франції, в одній з печер, де 25 тисяч років тому жила кроманьйонська людина, знайдено зібрання всіляких черепашок. Вважають, що поняття “колекціонування” виникло понад дві тисячі років тому. Цицерон в одній зі своїх промов словом “колекція” назвав збирання різних предметів. Люди колекціонують різні речі: значки, марки, праски, автографи, платівки та інші. Звичайно, збирати все, що потрапить під руку у наш час неможливо й недоцільно. Рекомендується вибирати для колекціонування один-два типи предметів за бажанням і цього досить, щоб вільний час був змістовним і цікавим. Необхідно визначитись з напрямком пошуку предметів колекціонування, придбати літературу, налагодити контакти з колекціонерами. Відомості про кожний придбаний предмет потрібно занести до свого каталога, в якому зазначити його назву, місце і час придбання, особливості, дати коротку характеристику. Кожний предмет слід вивчити й оформити. Ці поради може дати соціальний педагог починаючим колекціонерам. Колекціонування як форма проведення свого вільного часу морально і естетично не менш захоплююча, ніж пристрасть до читання, подорожування, художнього ремесла. Олександр Твардовський говорив, що колекціонування благородна пристрасть. Але справжнє колекціонування не самоціль, не просто збирання – це вивчення літератури, мистецтва, знайомство з різними галузями науки, участь у виставках, виступи з лекціями тощо.
Для дослідження зазначеної проблеми надзвичайно важливою є мотиваційна і творча діяльність молоді. Щоб мотивувати свою діяльність, особистість повинна визначити предмет своєї потреби або уявити його у вигляді якогось суб’єктивного образу, мети, котрі необхідно задовольнити. Саме таку роль виконує потреба культурної діяльності особистості, яка виступає як збудник культорологічного мотиву.
В основі суспільно значущих мотивів лежать види діяльності, які забезпечують самовдосконалення людини. Слід мати на увазі, що провідним початком кожного конкретного мотиву участі молоді в творчій діяльності є прагнення повніше реалізувати себе. До основних мотивів участі в культурно-дозвільневій діяльності ми віднесли: мотиви, переважно пов’язані з художніми інтересами (інтерес до конкретного виду мистецтва, прагнення стати професіоналом у цій галузі); мотиви, пов’язані з прагненням до самореалізації в конкретній творчій діяльності (прагнення на практиці проявити свої здібності); мотиви, переважно пов’язані з реакційною спрямованістю (прагнення відпочити після напруженої праці, навчання, змістовно і цікаво провести вільний час); мотиви, переважно пов’язані з реалізацією комунікативних інтересів (прагнення духовно збагатитися від спілкування з цікавими людьми); мотиви, переважно пов’язані з предметно-споглядацькою спрямованістю (прагнення спостерігати певні твори мистецтва); престижні мотиви (прагнення досягти визнання, успіху); мотиви, пов’язані з прагненням людини перенести елементи творчості в сфері дозвілля; мотиви, пов’язані з прагненням бути схожими на інших (мода, наслідування).
Отже, реалізація виховних завдань відбувається через широкий спектр форм та засобів виховної роботи, які застосовуються для особистісного, соціального та культурного розвитку суб’єктів виховної системи. Вищезгадані форми дозвільної діяльності позитивно впливають на розвиток та виховання школяра, дозволяють змістовно, активно й цікаво проводити вільний час. Різноманітність форм дає можливість забезпечення дозвілля як засобу розваги і розрядки індивідуального і групового напруження; рекреації як засобу поповнення психофізичних сил, відновлення творчого потенціалу; компенсації як засобу залучення до особистісно-значущих культурних цінностей; соціалізації як засобу залучення до неформальних громадських процесів і структур; самоактуалізації як засобу втілення індивідуальних творчих інтересів, а також саморозвитку і самореалізації особистого зростання в культурно-значущих сферах життєдіяльності суспільства.