Сторінка
1

Валютна політика як основа валютного регулювання і контролю

Валютна політика кожної країни визначається політикою держав­ного регулювання економіки загалом, ступенем втручання орга­нів державної влади у валютно-кредитні та фінансові відносини. Валютна політика — це сукупність заходів, які здійснюються державою у сфері міжнародних валютних відносин відповідно до по­точних (тактичних) та довгострокових (стратегічних) цілей країни. Уряд і Національний банк України здійснюють валютну політи­ку відповідно до принципів загальної економічної політики України. Основною метою валютної політики Національного банку України як складової монетарної політики є стабілізація курсу національної грошової одиниці та збалансованість платіжного балансу країни.

Довгострокова валютна політика передбачає заходи, спрямова­ні на забезпечення макроекономічної стабільності та створення умов довіри внутрішньої економіки й іноземного бізнесу до націо­нальної валюти, стимулювання розвитку експорту, повернення в країну заробленої іноземної валюти тощо.

Завданням короткострокової валютної політики є забезпечення стабільного функціонування національної валютної системи, спри­яння збалансованості платіжного балансу, гармонізації інтересів ек­спортерів та імпортерів. Вона також передбачає:

поточне регулювання системи валютних обмежень та системи економічних нормативів (зокрема, допуск нерезидентів на ринок державних цінних паперів (ОВДП);

створення сприятливих умов для вкладів інвесторів (як націо­нальних, так і іноземних) у національну економіку;

оперативне регулювання валютно-ринкової кон'юнктури за допомогою валютних інтервенцій для зменшення спекулятивного тиску на валютний ринок;

удосконалення правової та організаційної структури валют­ного ринку;

здійснення жорсткого контролю за капітальними операціями резидентів та нерезидентів на валютному ринку України;

удосконалення контролю за експортно-імпортними операція­ ми через налагодження тіснішої взаємодії всіх органів валютного контролю;

удосконалення міждержавних розрахунків та опрацювання можливостей різноманітних форм інтеграції (зокрема створення платіжних та валютних союзів);

проведення курсової політики, яка базується на цільових по­казниках грошово-кредитної сфери;

удосконалення механізму курсоутворення відповідно до струк­турних змін в економіці.

Складовими валютної політики в узагальненому вигляді є:

валютне регулювання;

валютний контроль;

міжнародне валютне співробітництво та участь у міжнарод­них валютно-фінансових організаціях.

Валютне регулювання — це регламентація державою міжна­родних розрахунків і порядку проведення валютних операцій.

Валютне регулювання з боку держави є об'єктивною еконо­мічною необхідністю, яка зумовлена міжнародною економічною ін­теграцією України до світового співтовариства та пов'язана з між­народною кооперацією виробництва і розширенням міжнародної торгівлі, що спричинило вихід процесу концентрації і централізації капіталу за межі національних кордонів.

Згідно з чинним законодавством України (стаття 11 Декрету Ка­бінету Міністрів «Про систему валютного регулювання і валютного контролю») Національний банк та Кабінет Міністрів наділені пев­ними повноваженнями у сфері валютного регулювання.

Національний банк України у сфері валютної політики та валют­ного регулювання має такі повноваження:

установлює правила проведення в Україні резидентами і не­ резидентами валютних операцій;

визначає структуру валютного ринку України, а також поря­док та умови торгівлі валютними цінностями на ньому;

установлює порядок переведення, ввезення, пересилання в Україну та з неї валютних цінностей;

визначає порядок відкриття резидентами рахунків у банках за межами України та нерезидентами рахунків в уповноважених бан­ках України;

установлює загальні правила видачі резидентам та нерезиден­там ліцензій та індивідуальних ліцензій на здійснення валютних операцій, видає ці ліцензії і приймає рішення про їх скасування;

установлює єдиний порядок визначення і використання курсу грошової одиниці України відносно іноземних валют та розрахун­кових (клірингових) одиниць;

установлює спільно з Кабінетом Міністрів України порядок використання надходжень у міжнародних розрахункових (кліринго­вих) одиницях та неконвертованій валюті, які використовуються у торговельному й неторговельному обороті з іноземними державами на підставі положень міжнародних договорів України;

нагромаджує, зберігає і використовує золотовалютні резерви з метою забезпечення стабільності грошової одиниці України;

складає за участю Кабінету Міністрів України платіжний баланс України;

бере участь у визначенні ліміту валового зовнішнього боргу України та контролює дотримання цього ліміту після його затвер­дження Верховною Радою України тощо.

У сфері валютного регулювання Кабінет Міністрів України має такі повноваження:

визначає і подає на затвердження до Верховної Ради України ліміт зовнішнього державного боргу України;

бере участь у складанні платіжного балансу України;

забезпечує виконання бюджетної та податкової політики в ча­стині, що стосується руху валютних цінностей;

забезпечує формування і виступає розпорядником Державного валютного фонду України;

визначає порядок використання надходжень у міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, які використовуються у торговельному обороті з іноземними державами, а також у неконвертованих іноземних валютах, що використовуються у неторго­вельному обороті з іноземними державами на підставі положень міжнародних договорів України.

Важливою складовою валютної політики є також валютний конт­роль. Згідно з чинним законодавством України Національний банк є го­ловним органом валютного контролю, який забезпечує виконання упов­новаженими банками та уповноваженими фінансово-кредитними уста­новами функцій щодо здійснення валютного контролю та регламентує відповідальність за порушення валютного законодавства України.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3 


Інші реферати на тему «Банківська справа»: