Сторінка
5
Змінюється і вектор зовнішнього боргу. Так, якщо на початок 1994 року заборгованість країнам СНД становила 75,4% усього зовнішнього боргу, то вже на початок 1997 року – 34,9%, на початок 1998 року – 27,2%, на початок 1999 року – 20%, а на початок 2000 року – 18,9%. Це свідчить про зменшення росту боргу, зокрема за поставки енергоносіїв із Росії і Туркменистану. Одночасно така зміна вказує на ріст державного боргу в основному за рахунок кредитів, які надають міжнародні фінансові організації.
Динаміка зовнішнього боргу України характеризується наступним: упродовж 1993 року щодо попереднього року він зріс більше, ніж у 9 разів, у 1997 році приріст зовнішнього боргу становив 8,1%, у 1998 році – 13,4%, а у 1999 році - 11,8%.
Накопичення державного боргу шляхом збільшення бюджетного дефіциту означає, що за певні видатки, які уряд здійснює сьогодні, доведеться платити у майбутньому. Такі видатки є обгрунтованими, якщо майбутні доходи покривають як основну суму боргу (тобто ті витрати, які сьогодні викликають дефіцит), так і відсотки. На сьогодні в Україні не вдовольняються ні перша, ні друга з цих умов. Значною мірою дефіцит використовується для того, щоб фінансувати державне споживання. При цьому реальні відсоткові ставки державного боргу сягнули таких рівнів, що їх неможливо компенсувати за рахунок будь-яких реально очікуваних доходів. Окрім того, через високі відсоткові ставки державний борг по відношенню до ВВП зростає значно швидше, аніж про це свідчать показники первинного дефіциту (тобто дефіциту без врахування відсоткових виплат).
За характером утворення й управління державний зовнішній борг України пройшов три етапи. Перший етап охоплює період 1992-1994 років. У 1992 році на підставі постанови Президії Верховної Ради України від 15 липня, уряд почав залучати кредити під державні гарантії. Було залучено 1 млрд. доларів, з яких 104,9 млн. було погашено в першому періоді. Протягом 1993 року державний зовнішній борг становив 3,624 млрд. доларів США, у тому числі борг зріс на 2,7 млрд. доларів за рахунок урегулювання заборгованості перед Російською Федерацією.
Другий етап, розпочався з 1995 року і тривав до початку 1997 року. У 1995 році відбулося значне зростання державного зовнішнього боргу. Порівняно з 1994 роком він зріс на 70%, із яких 46% пов’язано із початком освоєння ресурсів міжнародних фінансових організацій, а 24% припадає на зростання боргу перед країнами СНД.
З метою врегулювання прострочених боргових зобов’язань України перед Російською Федерацією 20 березня 1995 року було укладено міжурядову угоду про реструктуризацію заборгованості України за державними кредитами, наданими Росією в 1993 році. Згідно з цієї угодою було реструктуризовано платежів на загальну суму 1,130 млн. доларів, протягом 1995–1996 років відбувалася сплата лише відсотків за кредит. Термін погашення цього кредиту почався з 1997 року. Планові платежі з погашення основного боргу становили 68 млн. доларів. Сума сплати повинна становити 106,8 млн. доларів щорічно, починаючи з 1998 до 2007 року. Така реструктуризація дала змогу поліпшити структуру заборгованості за кредитами, одержаними від Російської Федерації, за рахунок пролонгації термінів їх повернення і встановлення більш тривалого пільгового періоду.
Протягом другого етапу під державні гарантії в Україну було залучено іноземних кредитів на суму 950 млн. доларів.
Третій етап державного зовнішнього боргу розпочався в 1997 році і триває й досі. Відповідно до Закону України “Про державний бюджет на 1997 рік” за рахунок надходжень із зовнішніх джерел дефіцит державного бюджету в 1997 році профінансовано на суму 1,260 млрд. доларів. Залучення коштів від міжнародних фінансових організацій для фінансування дефіциту бюджету становило лише 311 млн. доларів США. Баланс державного бюджету 1999 року був зведений із дефіцитом у 1934 млн. гривень, що на 8,5% менше від рівня дефіциту 1998 року. Разом із цим було досягнуто скорочення рівня дефіциту державного бюджету у ВВП із 2,1% за 1998 рік до 1,5% ВВП у 1999 році.
Внаслідок змін, що відбулися на зовнішньому та внутрішньому ринках запозичень, а також усвідомлення урядом наслідків, до яких ведуть значні обсяги зовнішніх залучень через значні курсові ризики, докорінно змінилася структура фінансування дефіциту бюджету. Якщо дефіцит 1998 року на 40% був профінансований за рахунок зовнішніх джерел, то у 1999 році зовнішнє залучення становило – 81 млн. гривень (тобто виплати за зовнішнім боргом на 81 млн. гривень перевищили фактичні запозичення), а чисте залучення із внутрішніх джерел становило 2014,5 млн. гривень. В результаті, зростання державного боргу за 1999 рік становило 1934 млн. гривень, або 156% від обсягу затвердженого Законом про державний бюджет на 1999 рік.
Відносною поміркованістю обсягів зовнішніх платежів до виконання у 2000 році державного бюджету України борг трансформувався завдяки проведеній урядом у січні-квітні цього року реструктуризації державних комерційних боргів. Станом на початок року загальний рівень державної заборгованості перед приватними кредиторами становив близько 2,7 млрд. доларів США, з яких понад 1,5 млрд. доларів мало бути погашено протягом 2000 року. В результаті проведеної конверсії боргових зобов’язань, обсяг повернення основної суми зовнішнього боргу у 2000 році було знижено до рівня 185 млн. доларів США і таким чином проблема кризи зовнішніх платежів знову набула латентного характеру.
Сучасний стан економіки України вимагає залучення кредитних ресурсів у настільки значних розмірах, які практично можуть надати лише потужні міжнародні фінансові установи, такі як Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, Міжнародний банк реконструкції та розвитку, Європейський банк реконструкції та розвитку й інші.
Від Світового банку Україна отримала кредитів на загальну суму біля 2 млрд. доларів США, і вони надавалися та надаються на пільгових умовах, на термін до 17 років, з відстрочкою сплати та ставкою проценту за кредит близько 7. Водночас, різкого зростання ВВП не прогнозується. За умови проведення ринкових реформ, реструктуризації економіки України, розвитку сільського господарства, вугільної промисловості, металургії Європейське співтовариство та Європейський банк реконструкції та розвитку надали Україні кредитів на суму біля 400 млн. доларів США. Однак, проблема зростання заборгованості за рахунок отримання кредитів полягає не стільки в їх рості, скільки в ефективності використання отриманих коштів. Так, тільки в 1998 році валютні резерви Національного банку зменшилися майже вдвічі, відбулась глибока девальвація гривні, її курс упав від 1,9 гривні за 1 долар США до 3,427. Ця тенденція продовжувалась в 1999-2000 роках, продовжується і в 2001 році. За 1 долар США – 5,43 гривні. Від’ємне сальдо платіжного балансу досягає 4,5 млрд. доларів США. Кошти, отримані від Світового банку і ЄБРР, фактично використовувалися для сплати за енергоносії, покриття дефіциту державного бюджету, погашення зовнішнього державного боргу, покриття дефіциту торгового балансу.
Завантажити реферат