Сторінка
2

Бюджетний дефіцит, його причин і наслідки, методи управління

Структурний дефіцит — це обчислена різниця між федеральними дохода­ми і витратами за певної фіскальної політики (чинний рівень оподатковуван­ня і поточних витрат) і базового рівня безробіття (6%). Коли економічна сис­тема входить у період спаду, а рівень безробіття підвищується понад базовий, реально спостережуваний дефіцит бюджету перевищує рівень структурного дефіциту. що відбувається частково через зростання виплат допомоги по безробіттю й інших соціальних програмах, а також частково через падіння доходів населення. Різницю між реально спостережуваним дефіцитом бюджету і структурним дефіцитом прийнято називати циклічним дефіцитом бюджету.

Варто зазначити, що дефіцит бюджету не таке вже й "безневинне" явище. Бюджетні дефіцити значно посилюють напруження на ринку позичкових капіталів, спричиняють зростання позичкового відсотка, перешкоджають зни­женню високих процентних ставок. Резонанс від таких дій урядів багатьох країн виходить за межі національної політики. Наприклад, високий позичковий відсоток, встановлений у США в середині 80-х років, викликав значний відплив капіталів із Західної Європи. За оцінками західних економістів, нині США поглинає до 15% усіх нагромаджень капіталістичного світу.

Намагаючись перешкодити відпливу капіталу, західноєвропейські країни та­кож змушені підвищувати процентні ставки, що призводить до зменшення фінансової можливості національної промисловості щодо розширення виробни­цтва. Так, за даними Конференції британської промисловості, збільшення процен­тних ставок на 1% обходиться промисловості в 250 млн. фунтів стерлінгів на рік.

Високі процентні ставки, в свою чергу, негативно позначаються на валютній сфері, призводять до подорожчання товарів за кордоном, отже, ведуть до скоро­чення виробництва на експорт, збільшення пасивного торгового балансу, викли­кають негативні наслідки на ринку праці. За даними американських економістів. кожний мільярд доларів дефіциту зовнішньої торгівлі призводить до втрати 52 тис. робочих місць. Економічні збитки в експортних галузях негативно познача­ються на банківській системі, внаслідок чого деякі банки зазнають банкрутства.

Отже, бюджетний дефіцит перешкоджає розв'язанню економічних і соці­альних проблем не тільки в конкретній країні, але й впливає на економічну ситуацію в інших країнах.

Що ж до особливостей бюджетної політики в Україні, то слід звернути увагу на важливу особливість останніх років: скорочення обсягів бюджету, здійснюваного двома шляхами — скороченням дохідної частини бюджету у відсотковому відношенні до ВВП (частина відрахувань у бюджет від виробле­ного ВВП скоротилася від 43,5% у 1994 році до 27.8% за планом 1999 року) і скороченням дефіциту бюджету. Якщо в 1997 році дефіцит бюджету становив 6,7% ВВП, то в 1999 році (за планом) він мав становити 1% ВВП.

У разі фінансування дефіциту бюджету за рахунок внутрішніх позик і ви­пуску урядових цінних паперів кількість товарів і послуг у народному госпо­дарстві залишається незмінною; наслідки такої заборгованості залежать від економічної кон'юнктури, а також стану ринку праці і ринку капіталу.

За на­явності у населення вільних коштів і низького попиту на капітал з боку при­ватного сектора та високого рівня прихованого безробіття збільшення держав' них витрат, яке фінансується за рахунок внутрішніх позик, є чинником, що сприяє економічному розвитку країни. Якщо ж уряд України має можливість поширити серед населення і підприємств урядові цінні папери в розмірам достатніх для покриття бюджетного дефіциту, це означає, що збільшення державних витрат відбувається за рахунок скорочення особистого споживання населення.

Такий перерозподіл напрямків використання валового продукту є кращим і не становить небезпеки для економіки країни.

Проте результати емпіричних досліджень учених свідчать, що в Україні триває низька еластичність заощаджень за відсотковими ставками, а отже, іс­нує низька можливість збільшення добровільних заощаджень населення за бюджетного дефіциту. Наприклад, у 1997 році випущені облігації внутрішньої державної позики (ОВДП) номінальною вартістю 10,5 млрд. гри., що в 2,8 ра­зу перевищує їхній випуск у 1996 році. У результаті розміщення ОВДП у бюджет надійшло 8,3 млрд. грн., із яких на погашення і виплату прибутку по облігаціях минулих років витрачено 4,8 млрд. грн. На покриття дефіциту бюд­жету за рахунок операцій з ОВДП спрямовано 4,4 млрд. грн.

Фінансування бюджетного дефіциту за рахунок зовнішніх позик означає ви­никнення можливості здійснення додаткових державних витрат без обмеження поточного споживання і реальної інвестиційної діяльності приватного сектора. Водночас повернення боргу і його обслуговування будуть здійснюватися за раху­нок майбутнього виробництва, а це потребує в подальшому відповідного збіль­шення імпортних товарів і послуг. Важливо при цьому мати на увазі, що за кре­дитного фінансування державних витрат відбувається перерозподіл у часі фінан­сових витрат, частину з яких доведеться відшкодовувати наступним поколінням.

У сучасних умовах фінансування дефіциту бюджету характеризується та­кими даними (див. Табл 1.1.)