Сторінка
7
По установах охорони здоров’я протягом 2000 року скорочено 15 ліжок внаслідок чого скорочено 7 ставок медпрацівників. Економічний ефект від скорочення становить 3,5 тис. грн.
По фельдшерсько-акушерських пунктах скорочено 4,5 ставки середнього медичного персоналу. Економічний ефект від скорочення становить 4,2 тис. грн. Всього по установах охорони здоров’я скорочено видатків на суму 7,7 тис. грн. Крім того, проводиться робота по скороченню енергетичних ресурсів.
Суттєве зменшення питомої ваги видатків у загальній сумі видатків за 2001 рік порівняно з 2000 роком, відбувається за такими статтями: соціальний захист та соціальне забезпечення (від 189,8% до 67,3%), допомога малозабезпеченим громадянам (від 109,0 до 3,3%), автотранспорт (від 100 до 0,8%).
Зменшились видатки 2001 року порівняно з 2000 роком по таких статтях: державне управління, (від 103 до 91,29%), освіта (від 104,6 до 67,3%), охорона здоров’я (від 100,3 до 87,5%), соціальний захист та соціальне забезпечення (від 189,8 до 67,3%), житлово-комунальне господарство (від 106,2 до 94,3%), культуру (від 112,9 до 94,1%), кіномережу (від 100 до 86,7%), будівництво (від 100 до 90,8%), автотранспорт (від 100 до 0,8%).
Структура видаткової частини бюджету Монастириського району наведена в додатку 9.
3. Шляхи ефективного використання бюджетних ресурсів
Програмно цільовий метод складання бюджету успішно використовується у багатьох європейських країнах. Він вимагає зміцнити та підвищити ефективність бюджетного процесу. Програмно- цільовий метод повинен бути особливо корисним для України у наступних роках, тому що дозволить державі зосереджувати увагу на найбільш важливих пріоритетах при розподілі фінансових ресурсів. Повне впровадження цього підходу вимагатиме кілька років, оскільки міністерствам необхідно буде певний час для того, щоб розробити та вдосконалити їхні цілі, завдання та показники ефективності. Крім того, програмно-цільовий метод дозволить перейти від існуючої практики зосередження уваги на економічних категоріях (таких як зарплати) до зосередження на цілях, на які розпорядники коштів вимагають фінансування. Цей підхід також допоможе міністерствам, Уряду, а також Верховній Раді встановити пріоритети та приймати рішення щодо розподілу ресурсів.
Переваги програмно-цільового методу:
1) Дає чітке розуміння державним органам та громадськості, на що витрачаються бюджетні кошти;
2) Забезпечує прозорість бюджету та дає можливість за наслідками виконання бюджету оцінити, чи досягнуті поставлені на етапі планування цілі і чи виконані завдання.
3) Вимагає більшої дисципліни бюджетного процесу, оскільки встановлює конкретні показники результативності та відповідні показники видатків, і тим самим важче використати ці кошти на цілі, які відрізняються від початково визначених цілей.
4) Упорядковує організацію діяльності головного розпорядника щодо формування і виконання своїх “бюджетів” шляхом чіткого розмежування відповідальності між відповідними виконавцями у його системі за реалізацію кожної бюджетної програми, а також підвищує відповідальність головного розпорядника (як ознаку державної влади) в цілому за дотримання відповідності всіх своїх бюджетних програм встановленій межі його діяльності, їх фінансове забезпечення та полегшує управління бюджетними програмами.
5) Сприяє підвищенню ефективності розподілу і використання бюджетних коштів, забезпеченню пріоритетних напрямків і визначенню доцільності окремих видатків бюджету виходячи з більшої обізнаності та інформованості щодо конкретної бюджетної програми;
6) Дає можливість переглянути функціональну класифікацію видатків бюджету для приведення її до міжнародних стандартів та застосування виключно з метою складання зведених бюджетів, порівняння з бюджетом інших країн та для макроекономічного аналізу.
Основним у сфері місцевих бюджетів та міжбюджетних відносин має бути проведення бюджетної політики, спрямованої на забезпечення гармонійного поєднання принципів бюджетного пріоритету з елементами децентралізації, реформування цих відносин з удосконаленням порядку розподілу трансфертів з державного бюджету на основі прозорих та об’єктивних критеріїв, що грунтується на чіткому розмежуванні бюджетних повноважень та стабільній системі закріплення дохідних джерел за бюджетами.
Потребує суттєвого удосконалення розподіл податкових надходжень між центром та регіонами, переведення на власну дохідну базу бюджетів місцевого самоврядування, удосконалення порядку закріплення за ними джерел на постійній основі. Слід забезпечити запровадження державних соціальних стандартів видатків, удосконалення практики надання трансфертів з Державного бюджету України на основі об’єктивних критеріїв, неухильне дотримання принципу збалансованості місцевих бюджетів.
Нові механізми міжбюджетних відносин повинні передбачати поступове вирівнювання забезпеченості адміністративно-територіальних одиниць бюджетними коштами при одночасному створенні стимулів для місцевих органів влади і самоврядування до раціоналізації показників місцевих бюджетів та на нарощування їх дохідної бази.
Важливою складовою бюджетної політики має стати впорядкування взаємовідносин між місцевими бюджетами. Йдеться передусім про чітке розмежування повноважень між місцевими органами виконавчої влади, обласними та районними органами місцевого самоврядування територіальних громад щодо формування бюджетів. Потрібно стимулювати солідарне фінансування спільної власності територіальних громад.
Починаючи з 2002 року у складі державного бюджету повинні окремо затверджуватися обсяги трансфертів для бюджету Автономної Республіки Крим та Севастополя, міст республіканського та обласного значення і бюджетів районів.
При затвердженні бюджету органи законодавчої та виконавчої влади мають виходити з необхідності вирішення трьох головних завдань:
· сформувати проект бюджету на новій податковій основі, як передбачає відчуття зниження податкового навантаження на виробника та розширення податкової бази;
· сформувати бюджет з пріоритетом, що дасть змогу поліпшити ситуацію з обслуговуванням та погашенням державного боргу у середньостроковій перспективі;
· продовжити реалізацію започаткованих у попередні роки соціальних програм з посиленням їх адресних задач.
Висновки
Ключовим елементом фінансів місцевих органів влади є інститут самостійного місцевого бюджету. Наявність системи самостійних місцевих бюджетів є об’єктивною передумовою, закономірністю функціонування місцевих органів. В Україні процес становлення системи самостійних місцевих бюджетів розпочався в кінці 1990 року. Було запроваджено бюджети місцевого самоврядування. У законодавстві держави та в її конституції декларовано принцип самостійності всіх бюджетів і встановлено: самостійність забезпечується власними та закріпленими доходами. Також регламентовано самостійність визначення місцевими органами порядку здійснення видатків. Запроваджено поділ бюджетів на поточні бюджети і бюджети розвитку. Крім того, передбачено поділ видатків і доходів на виконання власних повноважень, делегованих виконавчою владою.
Завантажити реферат