Сторінка
2
Бюджетний кодекс України, який набрав чинності у межі 2001 року, закріпив перші результати розпочатої бюджетної реформи та налагодив прямі зв’язки державного бюджету із 686 місцевими бюджетами, включаючи Автономну Республіку Крим. Кодекс не лише визначив, а й закріпив конкретні джерела доходів за місцевими бюджетами. Це дало можливість спрямування зусилля на збільшення надходжень і на посилення ефективності використання бюджетних коштів на місцевому рівні. Іншими словами, органи місцевого самоврядування отримали давно очікувані реальні стимули до нарощування своїх фінансових ресурсів. Водночас Кодекс передбачає одну з важливих і обов’язкових умов – прозорість бюджетного процесу, а саме: застосування нових підходів і методів до аналізу конкретних наявних або перспективних проблем для ухвалення відповідних рішень.
Автономна фінансова політика місцевих органів влади проявляється у тому, що вони можуть на свій розсуд у разі потреби використовувати кошти у двох умовних кошиків доходів (на власні та делеговані повноваження), не прив’язуючи певні видатки до чітко визначеного кошика.
В кошику доходів бюджетів місцевого самоврядування домінують такі податкові надходження, як: прибутковий податок з громадян, єдиний податок із суб’єктів підприємницької діяльності та деякі інші податкові і неподаткові джерела. Разом вони можуть скласти міцне фінансове підґрунтя місцевого самоврядування.
Бюджетний кодекс робить спробу забезпечити реалізацію делегованих і власних повноважень над кошиками доходів місцевого самоврядування. Є два кошики (дод. 3). Кошик номер один, вміст якого спрямовується на фінансування реалізації повноважень, делегованих державою місцевим бюджетам згори. Кошик номер два – це той кошик, який витрачається на виконання власних повноважень. Чітку роль у першому кошику відіграє прибутковий податок з громадян.
Із введенням у дію головного регулятора бюджетної реформи прибутковий податок у громадян на довгі роки стане основним джерелом наповнення місцевих бюджетів.
Кошик номер два привабливий тим, що саме його існування матеріалізує ще одну вимогу представлення органів місцевого самоврядування. Коли держава визначиться з тим, від яких саме доходів вона, власне, відмовляється і які вона визначає доходами місцевих бюджетів, тоді й не братиме до обрахунку ці доходи при визначенні обсягу офіційних трансфертів бюджетам місцевого самоврядування.
Бюджетний кодекс чітко визначає видаткові й дохідні повноваження міст районного значення. За ними закріплюється вищезгаданий кошик доходів бюджетів місцевого самоврядування. Воднораз враховуючи, що більшість соціально-культурної інфраструктури міст районного значення утримується на рівні району, бюджетний регулятор встановлює певну частку кошика доходів, яка передаватиметься до районного бюджету.
Водночас це не стосується тих окремих надходжень, котрі закріплені за місцевими бюджетами – насамперед, прибуткового податку з громадян, місцевих податків і зборів та плати за землю, які повністю спрямовуються до місцевого бюджету.
Перспектива переходу на пряме спілкування Міністерства фінансів із 682 місцевими бюджетами ще більше загострює проблему точного і зваженого розрахунку доходів місцевих бюджетів.
Ця методика має своєю основою формульний розрахунок і вже апробована в державному бюджеті на 2001 рік. Вона спирається на обчислений математиками сталий у часі й просторі показник бюджетного наповнення. Частка кожного бюджету в наповненні всіх місцевих бюджетів України є відносно сталою. Відштовхуючись від такого показника, можна цілком обґрунтовано перевести розрахунок доходів місцевих бюджетів на прозору і зрозумілу схему.
Розрахунок полегшується ще й тим, що Бюджетний кодекс відносять до кошика доходів місцевих бюджетів найсталіші та найпрогнозованіші надходження від прибуткового податку з громадян.
Розрахунок обсягу кошика власних доходів бюджетів району, міста здійснюються на підставі планових обсягів, затверджених місцевими органами влади, крім місцевих податків і зборів, із застосуванням коефіцієнта 0,75.
Формування податків бюджетів районів на 2001 рік здійснено з урахуванням потреби подальшого удосконалення мережі й штатів установ, що фінансуються з місцевих бюджетів, призупинення виконання місцевих програм, не забезпечених реальними джерелами фінансування, посилення контролю з боку місцевих органів державної влади за економним та ефективним витраченням бюджетних коштів, залученням необхідних джерел для фінансування економічного і соціального розвитку відповідних територій та забезпечення своєчасного і повного надходження платежів до бюджетів і державних цільових фондів, зміцнення податкової і платіжної дисципліни платників податків, а також пошуку додаткових джерел наповнення дохідної частини місцевих бюджетів.
Сьогодні склалася досить непроста ситуація у сфері наповнення місцевих бюджетів податковими і зборами. Це пов’язано насамперед із поданням чисельних пільг, що стосуються оподаткування, і як правило, ці пільги недостатньо обгрутовані. Велика кількість пільг з оподаткування у регіоні є причиною ненадходжень до місцевого бюджету значних бюджетних коштів, а це, у свою чергу, позначається на рівні соціального забезпечення населення. Тому потрібно детально регулювати процедури надання цих пільг. Останнім часом значний крок у цьому напрямку зроблено Управлінням місцевих податків і зборів та неподаткових платежів, а також Управлінням справляння платежів за користування природними ресурсами у структурі ДПА України. ДПА постійно проводить роботу з аналізу рішень органів місцевого самоврядування і в разі необхідності вносить радам пропозиції щодо перегляду й удосконалення ухвалених ними рішень, які суперечать чинному законодавству.
Позитивною характеристикою кодексу є чітке розмежування дохідних джерел між ланками бюджетної системи. Статті кодексу визначають склад доходів місцевих бюджетів. Вони представлені закріпленими за бюджетом місцевого самоврядування податками і зборами, що враховуються при визначенні таких трансфертів, інакше кажучи – нормативи відрахувань від прибуткового податку з громадян до бюджетів місцевого самоврядування, а саме:
- до бюджетів міст республіканського (в Автономної Республіки Крим) та обласного значення зараховується 75% від загального обсягу прибуткового податку з громадян, що справляється на території цих міст;
Завантажити реферат