Сторінка
4

Основні принципи спортивного тренування, етапи, цикли

Тренування в підготовчому періоді забез­печує:

набуття та покращання загальної і спеціаль­ної фізичної підготовленості;

подальший розвиток сили, швидкості та інших фізичних якостей, необхідних для вдосконален­ня в даному виді спорту;

подальше покращення моральних і вольових якостей;

оволодіння спортивною технікою і вдоскона­лення;

ознайомлення з елементами тактики;

підвищення рівня знань у галузі теорії фі­зичних вправ і виду спорту.

За підготовчий період тренування, спортсмени повинні набути таку тренованість, яка дозволи­ла б їм почати змагальний період добре підготовленими, з високим рівнем спортивної техні­ки, фізичних і вольових якостей. Останнім часом змагання плануються і про­вадяться протягом року, в тому числі і в підго­товчому періоді. Так, наприклад, календарні плани спортивних заходів для легкоатлетів вже кілька років передбачають серію змагань як у закритих приміщеннях, так і на повітрі (кро­си, метання тощо) в лютому ії березні.

Змагальниіі період. Основні завдання трену­вань у цьому періоді зводяться до подальшого під­вищення рівня розвитку фізичних і морально-вольових якостей, вдосконалення і закріплення спортивної техніки, оволодіння тактикою і на­буття досвіду змагань.

Цей період прийнято поділяти на два ета­пи. Перший, так званий дозмагальний, триває один місяць, а другий — основних спортивних змагань — 3—5 місяців (залежно від виду спорту).

На пертому етапі спортсмени повинні здій­снювати напружене тренування і брати участь у невеликій кількості змагань для набуття «бо­йового» досвіду. Виступаючи в них, спортсмени призвичаються до нових умов, перевіряють свої можливості, підвищують тренованість. У ці­лому тренування на цьому етапі слід розгляда­ти як підготовку до участі в найбільш відпові­дальних змаганнях, запланованих на наступні місяці сезону.

Тренування на другому етапі основного пе­ріоду трохи відрізняються від тренувань на першому етапі і мають свої особливості. Голов­ну увагу в цей період приділяють вдосконален­ню техніки в обраному виді спорту та підготовці до досягнення найвищих для даного спорт­смена результатів.

Перехідний період має на меті створення таких умов, за яких спортсмени після напру­женої роботи в змагальному періоді будуть готові почати паступтшй цикл тренувань, не знизивши рівня набутих фізичних якостей і технічних навичок.

Перехідний період тренувань може мати різ­ний характер залежно від виду спорту, рівня підготовленості спортсменів, їх віку та кількості змагань, у яких вони взяли участь протягом змагального періоду.

На сучасному етапі для окремих видів спор­ту погляди на завдання перехідного періоду трохи змінились. До цього часу, наприклад, у тренуванні бігунів (особливо на довгі дистанції) в перехідному періоді наставало затишшя. Тим часом бігуни втрачали набуті якості, а з по­чатком підготовчого періоду починали все знову.

Зараз у перехідному періоді бігуни не припи­няють тренувань і навіть беруть участь у зма­ганнях.

Для початківців і юних спортсменів, які не мають великої кількості відповідальних зма­гань, перехідний період не вимагає серйозних змін у процесі тренувань.

Керуючись цими загальними вказівками по плануванню цілорічності тренувань, громад­ський інструктор, тренер складає тижневий цикл тренувань, виходячи із завдань окремих періодів. Тижневі цикли тренувань для різних періодів з окремих видів спорту.

5. ЛІКАРСЬКИЙ КОНТРОЛЬ ПІД ЧАС ТРЕНУВАНЬ

Складовою частиною системи тренування є систематичний лікарський контроль над спортсменами. Інструктор, тренер повинні твердо усвідомити, що перш ніж приступити до занять у спортив­ній секції, команді, спортсмени мають про­йти лікарське обстеження, під час якого визна­чається можливість допуску до тренувань, даю­ться рекомендації у виборі виду спорту, встановлюється характер і ступінь тренувальних навантажень тощо.

Надалі спортсмени проходять медичний ог­ляд мінімум два рази на рік, а в деяких видах спорту — кожні три місяці. Мета цих обсте­жень — визначити вплив регулярних занять спортом на фізичний розвиток і стан здоров'я спортсмена. При цьому виявляється і рівень зростання тренованості організму. Крім цього, обов'язковим є медичний конт­роль напередодні змагань. Лікар вирішує пи­тання і ставить свій підпис на заявці про до­звіл на участь спортсмена в тих чи інших зма­ганнях. Без такого лікарського допуску жоден учас­ник не може брати участі в змаганнях.

За даними систематичних лікарських обсте­жень визначають працездатність та функціо­нальні зміни окремих органів і систем організму спортсмена, на підставі яких громадський інструктор за участю лікаря вносить зміни в режим тренувань.

Важливе значення для досягнення високих спортивних результатів має режим спортсмена ,що складається з правильного розпорядку дня, в якому знаходять своє місце виробнича і громадська робота, ранкова гімнастика, трену­вання і відпочинок, сон, харчування.

Особливе значення має лікарський контроль у роботі з дітьми, підлітками та юнаками. Орга­нізація занять спортом серед цього контингенту вимагає від ін­структорів, тренерів повних знань анатомо-біологічних основ цих вікових груп. І тут у приго­ді стане спіндружпість з лікарем. Разом вони повинні вирішити питання про форми й мето­ди учбово-тренувальних занять у дитячих, під­літкових та юнацьких спортивних секціях і командах. Перш за все треба враховувати, що в роботі з дітьми 10—12 років основну увагу слід при­ділити загальній фізичній та багатоборній під­готовці, опрацюванню якомога більшої кількос­ті рухомих навичок різного характеру. Цього можна домогтись введенням у заняття комплек­су природних рухів (біг, стрибки, метання, лазання), а також різних рухливих ігор, ігор з м'ячем, гімнастичних вправ тощо.