Сторінка
2

Теорія Бора

де rB – борівський радіус – радіус орбіти електрона в нормальному стані атома водню, Е – напруженість поля ядра на першій борівській орбіті атома водню, її порядок є характерним для напруженостей внутрішьонатомних електричних полей.

Критика теорії Бора

Теорія Бора не знайшла свого практичного застосування, оскільки виявилась неспроможною визначити частоти спектральних ліній навіть для атома гелію[6], не кажучи вже про складніші експерименти. Втім, значення її не слід недооцінювати, адже вона стала поштовхом до подальших експериментів і теоретичних досліджень і кінець кінцем призвела до створення Гайзенберґом і Шредінґером квантової механіки. Незважаючи на те, що теорія Бора як цілісна система була нездалою, постулати Бора окремо було підтверджено у чисельних експериментах, і якщо “забити” на обертання електронів по орбітах (тобто вважати, що траекторій немає), то можна сказати, що постулати Бора є чинними дотепер. Усі інші вади і вигоди даної теорії було зазначено вище, тож можна вже завершувати цю роботу.

Мої зауваги і враження

Оскільки теорія Бора є інваріантною щодо книги, в якій вона описана, то я не обтяжував себе прочитанням численних книжок, у яких написано про одне і теж, тільки різними буквами, іноді навіть словами. Саме тому у списку літератури можна віднайти лише одну-єдину книжку старенького доктора Сивухіна, і (о так!) ця робота є рефератом з однієї книжки. Чи це збіднило реферат? Певно, що ні, адже дана робота відображає також і мій погляд на теорію Бор, і моє її розуміння. Математичні ж викладки я взяв із Сивухіна, трошки їх розширивши, бо я не такий розумний, як пан Сивухін, і не можу дозволити собі пропускати проміжні обчислення. Саме через те, що думки Сивухіна іноді буває важко відрізнити від думок Натанзона, я не ставив посилань на літературу в самому тексті реферату, бо вважаю це безглуздям.

Я дуже щасливий, що тепера знаю, що таке теорія Бора, але шкодую, що ще не знаю квантової механіки, яка б мені зараз не завадила.

Література

1. Д. В. Сивухин. Общий курс физики. Т5. Атомная и ядерная физика. Ч1. Атомная физика. М.:Наука, 1986.

[1] Енергетичні переходи можуть відбуватися як наслідок випромінювання (поглинання) атомом кванта енергії, так і внаслідок зіткнення його з іншими частинками, внаслідок чого випромінюватиметься/поглинатиметься енергія теплова. Також можливі багатофотонні процеси, що супроводжуються випроміненням/поглинанням одночасно декількох фотонів.

[2] Тоді, здається, ще не було створено моделі атома Резерфоржа, але ми будемо нею надалі користуватися, щоб наші міркування не суперечили сучасним уявленням.

[3] Тобто, насправді можуть, але даний акт автоматично “викидає” електрон на інший енергетичний рівень. Це значить, що два електрона, що знаходяться в однакових стаціонарних станах, мають однакову енергію.

[4] За комбінаційним принципом Рітца, уся сукупність спектральних ліній атома отримується внаслідок попарної комбінації базових ліній - термів. Тобто будь-яка довжина хвилі є функцією від величин, що характеризуують терми: 1/l = Tn2 - Tn1. Із формули (1) 1/l = En2/ch - En1/ch, з чого випливає,що

Tn = -En/ch,

тобто терми визначаються енергетичними рівнями атома.

[5] Оскільки в класичній теорії частота випромінювання дорівнює частоті обертання електрона по коловій орбіті.

6 Бо атом гелію є системою трьох частинок - ядра і двох електронів, а в класичній механіці не знайдено точного аналітичного розв’язку для задачі трьох тіл.