Сторінка
1

Фінансово-кредитний механізм

Фінанси, як розподільники категорії мають тісний взаємозв’язок з економікою. При цьому фінансовий вплив на соціально-економічний розвиток здійснюється на соціально-економічний розвиток здійснюється не автоматично сам по собі, а через фінансово-кредитний механізм, який відображає напрями, характер і сутність функціонування фінансів у суспільстві.

Фінансово-кредитний механізм – сукупність фінансових методів і форм інструментів і важелів впливу на соціально-економічний розвиток суспільства.

Державне регулювання економіки може здійснюватися двома способами.

Перший – створення системи планового керівництва, в основі якої лежить адміністративно-командні методи. Завдання збалансування економічного і соціального розвитку вирішуються на основі єдиного директивного централізованого планування.

Другий спосіб державного регулювання економіки полягає у застосуванні економічних методів управління. Вони в свою чергу, поділяються на два напрями.

Перший – політика ціноутворення і регламентування цін.

Другий напрям – застосування фінансових інструментів. Дві сторони функціонування фінансово-кредитного механізму на основі руху фінансових ресурсів характеризують два методи фінансового впливу на соціально-економічний розвиток: фінансове забезпечення і фінансове регулювання.

Оскільки ці два методи є узагальнюючими і включають у себе окремі часткові методи, то їх можна виділити як структурні підсистеми фінансово-кредитного механізму, що характеризують зміст фінансового впливу на різні сторони розвитку суспільства.

Фінансове забезпечення реалізується на основі встановленої системи фінансування, яке може здійснюватись у трьох формах: самофінансування, кредитування. Бюджетне фінансування.

Самофінансування являє собою забезпечення потреб простого і розширеного відтворення виробництва за рахунок власних коштів юридичних і фізичних осіб. Принцип фінансової забезпеченості здійснюється за рахунок кредитів.

Кредитування як форма фінансового забезпечення полягає у тимчасовому використанні позичених ресурсів. Якщо самофінансування – це вихідна форма фінансового забезпечення, то кредитування, особливо в умовах ринкової економіки є головною, ведучою формою. Воно застосовується на принципах поворотності, терміновості, платності й матеріального забезпечення кредитів.

Акціонерний капітал виступає формою колективного фінансового забезпечення. Це форми забезпечення суспільний контроль за ефективністю використання коштів через вторинний ринок цінних паперів.

Четверта форма фінансового забезпечення – бюджетні асигнування. В умовах ринкової економіки це форма є підпорядкованою відносно до самофінансування і кредитування. Фінансове регулювання як підсистема фінансово-кредитного механізму заслуховується на правовому регламентуванні розподільних відносин у суспільстві й на окремих підприємствах. Відомі два методи розподільних відносин: сальдовий і нормативний.

Сальдовий метод передбачає виділення підсумкового елемента в розподілі доходу. Як правило, саме цей сальдовий елемент несе в собі основне стимулююче навантаження.

Нормативний метод розподілу полягає в тому, що всі елементи розподілу визначаються за нормативами, які встановлюються по відношенню до об’єкту розподілу.

Нормативним є розподіл прибуття при його оподаткуванні.

У будь-якому механізмі управління засновується на використанні відповідних важелів. Самі пособі вони нічого не визначають і не вирішують. Вплив на дію фінансово-кредитного механізму, а через нього на різні сторони соціально-економічного розвитку, досягається встановленням і зміною положення. Того чи іншого важеля. Сукупність важелів становить систему управління фінансово-кредитним механізмом.

За напрямами вони підрозділяються на дві групи: стимул і санкції.

Стимули матеріалізують фінансове заохочення, а санкції – покарання.

Функціонування фінансово-кредитного механізму забезпечується через організаційні структури, які характеризують надбудову суспільства. Це правове регламентування, планування та організація. Правове регламентування полягає в розробці й прийнятті законодавчих актів з фінансів: кредиту. Ця функція накладається на органи державної влади. Фінансове планування полягає в розробці фінансових планів, на основі яких ведеться оперативне управління. Основний фінансовий план – бюджет держави – затверджується законодавчо. Функції організації фінансової діяльності в країні покладаються на органи державного управління і безпосереднього на Міністерство фінансів та Національний банк. Ефективність управління фінансово-кредитним механізмом залежить від чітких і злагоджених дій цих органів.

Фінансово-кредитний механізм має реагувати на існуючі проблеми і сприяти її вирішенню. Та все ж головна його мета полягає в тому, щоб не допускати залагодження, а головне, загострення проблеми.

Використана література

1. Фінанси підприємств.- К.: ЦУЛ, 2002.- 268с.

2. Міжнародні фінанси.- К.: Либідь, 2003.- 784с.

3. Фінанси сільськогосподарських підприємств.- К.: ІАЕ, 2000.- 604с.

4. Дробишева Олена Олегівна Фінанси.- Запоріжжя: ЗДУ, 2003.- 74с.

5. Міжнародні фінанси в питаннях та відповідях.- К.: ЦУЛ, 2003.- 294с.

6. Навчальний посібник з курсу " Фінанси підприємств".- Запоріжжя: ЗДУ, 2000.- 82с.

7. Слав'юк Ростислав Анатолійович Фінанси підприємств.- К.: ЦУЛ, 2002.- 460с.

8. Опарін Валерій Михайлович Фінанси (загальна теорія).- К.: КНЕУ, 2005.-

9. Філімоненков Олександр Сергійович Фінанси підприємств.- К.: МАУП, 2003.- 288с.

10. Кириленко Ольга Павлівна Місцеві фінанси.- Тернопіль: Астон, 2004.- 192с.

11. Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни "Фінанси" - Запоріжжя: ЗДУ, 2001.- 43с.

12. Кравченко Василь Іванович Місцеві фінанси України.- К.: Знання, 1999.- 487с.

- 102с.