Сторінка
3
Одним словом, тріумфують нормальні, здорові принципи людського гуртожитку. Але, об жах! Саме це несе розруху і загибель суспільству , що Мандевіль зобразив у віршованій формі:
Порівняєте вулик з тим, що було:
Торгівлю чесність погубила.
Зникла розкіш, пиха пішла,
Зовсім не так йдуть справи.
Не стало адже не тільки марнотрата,
Що витрачав грошика без ліку:
Куди всі бідняки підуть,
Хто продавав йому свою працю ?
Скрізь тепер одна відповідь:
Немає збуту і роботи немає!
Усі будівництва припинилися разом,
У кустарів - кінець замовленням.
Художник, тесля, каменеріз -
Усі без роботи і без засобів .
Коротше кажучи, починається економічна криза: росте безробіття, товари збираються на складах, падають ціни і доходи , припиняється будівництво. Добре ж суспільство , у якому для процвітання потрібні нероби, мілітаристи, марнотрати і шахраї, а такі безумовні чесноти, як миролюбство, чесність, ощадливість, помірність, ведуть до економічної катастрофи!
Ідеї Мандевіля, розвинуті їм у гротескній, парадоксальній формі (більш строго вони викладені в пізнішій прозаїчній частині "Байки"), виглядають особливо цікаво у світлі розвитку політичної економіки в наступні сторіччя.
Думка про продуктивність і економічну необхідність усіх класів і шарів (землевласників, попів, чиновників і т.д. ) була підхоплена Мальтусом і його послідовниками. У невеликому памфлеті, що утримується в "Теоріях прибавочної вартості", Маркс використовував для викриття цього погляду думки і навіть стиль Мандевіля. Він пише: "Уже Мандевіль доводив продуктивність усіх можливих професій . Тільки Мандевиль був, зрозуміло, нескінченно сміливіших і честнішим пройнятих філістерським духом апологетів буржуазного суспільства " .
Ідея про шкоду надмірної ощадливості, про корисність і навіть необхідність непродуктивних витрат, будь-якого марнотратства, аби це створювало попит і зайнятість, була відроджена і зведена в канон у наш час Кейнсом. Він вважав Мандевіля (як і Мальтуса) своїм попередником.
Буржуазна політична економіка, що не бажала бачити в капіталістичній системі ніяких пороків, вважала Мандевіля шарлатаном і спритним казуїстом. Нікому й у голову не приходило засуджувати ощадливість, зведену Адамом Смітом у ранг першої приватної і цивільної чесноти. Лише світова економічна криза 1929-1933 р. направила думку найбільших буржуазних економістів по шляху Мандевіля: якщо люди будуть прагнути зберігати, виходить, вони не будуть купувати товари, виходить, упаде "ефективний попит"; треба змусити людей витрачати гроші - будь-яким способом і на будь-які потреби.
Парадоксам доктора Мандевіля вже більш 250 років. Але вони живуть , тому що існує суспільство , що він розглядав своїм гострим поглядом.
• Хвилювання,викликане страхом,пропорційне до небезпеки ,а нашому передчуттю лиха, якого ми побоюємося,будь вона реальна або уявлювана.
• Якщо ми добре виховані,то не страждаємо ні від яких обмежень у наших почуттєвих задоволеннях.
• Милосердям називається така чеснота,завдяки якій любов, що харчується нами до самих себе, переноситься на інших, не зв'язаних з нами узами дружби або споріднення, і навіть на зовсім невідомих нам людей, перед якими в нас немає ніяких зобов'язань і від яких ми не сподіваємося нічого одержати і нічого не чекаємо.
• Ми часто випробуємо сором і червоніємо за інших тільки тому, що іноді приймаємо занадто близько до серця справи інших .
• Тільки доброчесні люди здатні насолоджуватися щирими задоволеннями.
• Соромом можна назвати сумне міркування про нашу власну негідність, щовипливає з побоювання,що інші або заслужено нехтують нами ,або могли б нехтувати, якби усі знали.
• Добре вихована людина може бажати, і навіть жагуче бажати похвал і поваги від інших, але хвала, висловлена йому прямо в особу, ображає його скромність.
Завантажити реферат