Сторінка
4

Перспективи розвитку місцевого самоврядування в ході адміністративної реформи в Україні

Так просто і разом з тим мало зрозуміло для нашого менталітету у скандинавських країнах розв'яза­на чи не найскладніша для нас проблема — відносин центру і регі­онів.

Звісно, повага не виникає з нічо­го. Приміром, шведське місцеве самоврядування — не бідний родич з простягнутою рукою. Муніципалітетам надане право збирати біль­шість податків. Та разом з тим саме місцева влада і надає більшість послуг населенню. На ній лежать турботи про життєзабезпечення міст і сіл, турбота про дітей, перестарілих.

Основний податок — прибутковий — майже повністю надходить до місцевого бюджету. Лише 20 відсотків громадян, тих, чий доход за рік переви­щує 260 тисяч шведських крон, є платниками державного бюджету. Це най­багатші люди, і вони спра­ведливо діляться заробле­ним з усією країною.

Пан Лангбакк заува­жує, що, крім безпосереднього захисту муніципаль­них інтересів, Асоціація місцевих влад активно зай­мається освітньою діяльністю, пропагує кращі надбання окремих муніципалітетів через спеціальні курси, семінари. При цьо­му додає: жодної копійки державних коштів на ці ці­лі не витрачається, все на партнерських засадах і са­моокупності.

Третій напрямок роботи SALA — це налагодження і розвиток міжнародних відносин. В асоціації для цього працюють спеціаль­ні підрозділи. Один підтримує контакти з Європей­ським Союзом, інший налагоджує побратимські відносини між шведськими муніципалітетами і ко­мунами та органами місце­вого самоврядування країн Східної Європи. Показово, що на ці цілі шведський уряд виді­ляє близько 10 мільйонів марок. З 1997 року Україна також включена до держав, яким Швеція може нада­вати таку допомогу.

Й тут ми переходимо до ще одні­єї теми нашої розмови — участі SALA в українсько-шведському про­екті розвитку місцевого самоврядування в місті Ірпені Київської об­ласті, про який свого часу вже пи­сав «Урядовий кур'єр».

— Це перший такий проект в Україні, — каже пан Лангбакк.

— Подібні ми здійснювали в Польщі, прибалтійських державах, зокрема в Латвії. Нещодавно налагодили роботу в Росії.

Розпочали працювати разом з українськими колегами — Фон­дом сприяння місцевому самов­рядуванню України при Прези­дентові України ще наприкінці 1995 року. Визначили коло проб­лем, які збираємося розв'язати, і нині реалізовуємо намічене.

Ідея проста і зрозуміла: створи­ти у місті нову систему місцевого самоврядування, яка б забезпечи­ла ефективне управління містом і створила умови для збільшення обсягу та покращання якості пос­луг, що надаються міською вла­дою територіальній громаді, ви­ходу поселень Ірпінської зони із соціальної кризи.

І сам Стейнар Лангбакк, і його колеги з SALA неодноразово приїздили в Ірпінь, запрошували укра­їнських учасників проекту до себе на навчання. Вже підготовлено значну кількість нормативних до­кументів, зокрема виданий Указ Президента України про початок ірпінського експерименту. Щоб прискорити його втілення, треба внести ряд відчутних змін до чин­ного законодавства, передусім зе­мельного, податкового, адміністра­тивного.

Та тут у нашій державі відбулися чергові вибори, і законодавчий процес на тривалий час було зупи­нено.

Допоки незатребуваними зали­шилися глибокі аналітичні і практичні матеріали, напрацьовані та­кими провідними фахівцями в галу­зі місцевого самоврядування, як Микола Пухтинський, Василь Кравченко, практиками із команди тепер вже колишнього голови Ір­пінської міськради Гаррі Мартіна та їхніми однодумцями. Шкода, що міська громада міста, де було роз­почато експеримент, та жителі навколишніх селищ певною мірою піддали сумніву справу, від якої бу­ли б у виграші всі, і передусім самі громадяни.

На моє запитання, чи вірить він у щасливу долю ірпінського проекту, Стейнар відповів, що він дуже хоче, аби проект реалізувався. Й додав, що водночас ніякої великої справи не розв'язати, треба рухатися крок за кроком.

Для наочності навів приклад латвійського проекту, який теж втілювався дуже важко, і лише тоді, коли справу було доведено до кінця, місцеві жителі переконалися, що справа заслуговує добрих слів. У місті, де він реалізовувався, повністю змінилася адміністративна система, внесено ряд істотних змін до чинних в Латвії законів — про охорону навколишнього середовища, соціальний захист, про освіту. Колишній великий і незручний бу­динок для перестарілих реорганізовано у кілька менших, затишних і зручніших для літніх, немічних людей. І навіть ті, хто раніше крити­кував той проект, стали його прибічниками.

З такою вірою — у неминучість змін на краще — Стейнар Лангбакк цими днями знову приїздить в Україну, на черговий семінар з реалізації українсько-шведського пілотного проекту. З ним його товариш і колега Олександр Пирогов, надзвичайно відкрита привітна людина, яка і допомагає нам спілкуватися під час зустрічей. Саме так вони розуміють рух «крок за кроком» на шляху до поставленої мети.

Від Ірпеня Київської області, як і від багатьох інших міст, містечок і сіл, до парламенту приїдуть обрані депутати. Хай би і їм став у пригоді досвід шведських колег, котрі зав­жди пам'ятають: той народний обранець, який забуває про проблеми територій, де живуть його виборці, щонайменше буде непопулярним і назавжди втратить надію ще раз отримати високий мандат довіри.

[1] «Урядовий кур’єр». - 1997. - 28 січня.

* "Урядовий кур'єр". - №81.- 28 квітня 1998 року.