Сторінка
2

Соціально-економічні умови місцевого та регіонального розвитку: реальні диспропорції

Соціальний механізм відтворення нації руйнується, а вся структура суспільного життя втрачає системну властивість – зберігати міру відтворення конкретно-історичного населення як єдності досягнутої якості життя і кількості населення.

Тому сьогодні необхідно врахувати комплексні індикатори, які відбивають, по-перше, рівень добробуту населення (якість і тривалість життя, освіта, житло, транспорт, екологія середовища, якісна вода, харчування тощо), по-друге, якість бізнесового середовища (податкова система, доступу до кредитів, адекватність монетарної політики, різні параметри інвестиційного клімату, ступінь корумпованості державного апарату, захист прав власності, судова система) та, по-третє, рівень технологічного розвитку країни. Відповідно мають бути змінені пріоритети діяльності уряду та органів місцевого самоврядування, які повинні адаптувати свою політику до цих показників і параметрів. Необхідною складовою цієї політики є також інноваційно-інвестиційна політика, яка набуває все більшого значення.

Розвиток самоврядування в Україні, реалізація нової державної регіональної політики сприятиме удосконаленню системи управління, чіткому розмежуванню повноважень між різними рівнями публічної влади, забезпеченню гармонійного розвитку регіонів, а також здійсненню інших важливих кроків, необхідних для набуття Україною членства в ЄС.

[1] Індекс регіонального людського розвитку – інтегральний показник, який відображає якість життя людини в кожному регіоні в порівнянні з іншими регіонами України за оцінками їх демографічного розвитку, розвитку ринку праці, матеріального добробуту населення, умов його проживання, рівня освіти, стану та охорони здоров’я, соціального середовища, екологічної ситуації, фінансування людського розвитку.