Сторінка
2
Мандрування по країні, як і за її кордонами, може триватися від 24 годин до 6 місяців (за українським законодавством) чи 1 року (за міжнародним). Тривалість поїздки – важливий статистичний фактор для визначання межі, після якої мандрівництво не можна вважати туристичним. Можуть бути довгострокові, короткострокові та тури вихідного дня.
5. Сезонність.
Активний туристичний сезон, характеризується багатим потоком туристів. В Україні від розподіляється на 2 основних періоду, двосезонний:
· літній (з кінця травня по середину вересня);
· зимовий (з середини грудня по кінець лютого).
Інший час є міжсезоння (або полусезон). В Україні це осінь і весна, коли кількість туристів значно зменшується. Існує також поняття несезон чи мертвий сезон, коли туристів немає зовсім, коли робота в туристичної галузі нерентабельна.
6. За рівнем організації.
· Приватний тур – незалежне мандрування одного чи декількох осіб, яке носить персональний характер, як правило за більшими цінами.
· Груповий тур – поїздка декількох осіб (згідно закону України „Про туризм” не менш десяти) за єдиним маршрутом на однакових умовах, ціни, як правило, менші за порівнянням з приватними турами за наявністю групових знижок.
За характером – організований (за програмою, розробленою фірмою раніш) та самодіяльний чи альтернативний (організатор є сам турист).
7. За демографічним і соціальним составом учасників поїздки.
У залежності від місця проживання туриста (житель міста чи селянин), від соціального становища у суспільстві (дитячий, шкільний, молодіжний, сімейний, професійний). Роль має сьогодні вік мандрівника.
8. За напрямком туристичних потоків.
· В’їздний – мандрівництво осіб по країні, що постійно мешкають в інших країнах.
· Виїзний – мандрівництво осіб, що постійно мешкають в Україні, в іншу країну.
· Внутрішній – мандрівництво осіб в країні, де вони мешкають.
9. За принципом сплати.
· Комерційний – це стандартний варіант, коли туристична фірма реалізує свій тур продукт покупцю та отримує прибуток.
· Соціальний – мандрівництва, які субсидуються державою з коштів на соціальні потреби, при цьому окремим категоріям туристів передбачаються кошти певного соціального характеру.
· Інтенсив-туризм – уявляє з себе заохочену поїздку за рахунок підприємства для своїх робітників за досягнення у праці.
Класифікація в туризмі має важне значення для його практиці. Вона позволяє рішати проблеми його територіальної організації, планувати розвиток матеріальної бази, виявляти попит та формувати ринок туризму, виробляти і реалізовувати туристичний продукт.
Структура і розміщення природно-заповідного фонду України
Україна належить до країн з високою інтенсивністю використання природних ресурсів, що обумовлені їхнім багатством і приступністю разом із постійно зростаючою потребою населення в рекреації. Важливу роль у розвитку туристичної й рекреаційної діяльності грають об'єкти природно-заповідного фонду – місця організації масового відпочинку й екскурсій. Згідно Закону України „Про природно-заповідний фонд України” (ст. 3), до природно-заповідного фонду України належать: · природні території та об'єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища;· штучно створені об'єкти - ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва.Заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва залежно від їх екологічної і наукової, історико-культурної цінності можуть бути загальнодержавного або місцевого значення. Залежно від походження, інших особливостей природних комплексів та об'єктів, що оголошуються заказниками чи пам'ятками природи, мети і необхідного режиму охорони заказники поділяються на:· ландшафтні, лісові, ботанічні, загальнозоологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхтіологічні, гідрологічні, загальногеологічні, палеонтологічні та карстово-спелеологічні;пам'ятки природи поділяються на:· комплексні, ботанічні, зоологічні, гідрологічні та геологічні.
В Україні створено 11 національних природних парків, 4 біосферних заповідники, 16 природних заповідників, численні дендропарки, пам'ятники садово-паркового мистецтва. Найбільш відомими є Асканія-Нова (Херсонська область, кінець ХІХ в.), Шацький національний природний парк (Волинська область), дендрологічні парки – “Софієвка” (Черкаська область), “Олександрія” (Київська область), Тростянецький дендропарк (Чернігівська область), а також пам'ятники природи – Скелі Довбуша на Івано-Франковщині і Львівщині, Кам'яні Могили в Донецькій і Запорізькій областях, Великий каньйон у Криму.
Асканія-Нова
Асканія-Нова – всесвітньо відомий заповідник, єдиний у Європі куточок типчако-ковильного степу, який ніколи не стосувався плуг. Тут створений зоопарк, де зібрані звірі і птахи майже з усіх країн світу. Дикі тварини утримуються на волі або в напівневолі. Велику частину території займає мальовничий ботанічний парк із численними штучними озерами і ставками, у якому виростають дерева і чагарники всіх кліматичних зон землі. Унікальний острівець природи на землі древньої Таврії!
Завантажити реферат