Сторінка
3

Легка промисловість України

Переважно низовинний рельєф, велика кількість тепла та світла, великі масиви чорноземів, наявність мінеральних ресурсів (залізних руд, флюсових вапняків для чорної металургії, ропи Сиваша, джерел мінералних вод, лікувальних грязей), довга берегова лінія з піщаними пляжами на узбережжі теплих Чорного та Азовського морів, мальовничі ландшафти Кримських гір сприяють різносторонньому комплексному розвитку району. Гальмують його недостатні паливно-енергетичні ресурси, посушливий клімат, екологічна забрудненість.

Природні передумови формування народногосподарсь­кого комплексу. Взагалі інтегральний природно-ресурсний потенціал Причорноморського району не високий — лише 15,6% загальноукраїнського; це пояснюється відносною бідністю корисними копалинами. Але є два фактори, які цілком компенсують дефіцит мінеральних ресурсів: це теплий клімат і море.

Перший — сприяв формуванню потужного агропромис­лового комплексу й унікального для України рекреацій­ного комплексу з південною специфікою. Вихід до моря, крім рекреаційного значення, має велике економічне: зав­дяки цьому в районі сформувалися припортові комплекси, які працюють як на українській сировині (зерно, цукор, риба — переробляються й вивозяться в інші регіони країни й за кордон), так і на девізній з інших країн (аміак, суперфосфорна кислота, чай, значною мірою тютюн, нафта, бавовна, джут). Завдяки морю однією з провідних галузей стало суднобудування.

Корисних копалин небагато, але значення деяких з них набуває загальноукраїнського характеру. Це керченська залізна руда, солі кримських озер і Сиваша, газ, мармур, лікувальні грязі лиманів, мінеральні джерела.

Порівняно з іншими районами, Причорномор'я найгір­ше забезпечене енергетичними ресурсами, що не лише стри­мує енергомісткі виробництва, а й негативно впливає на розвиток господарства. [6]

2.3. Соціально-економічні передумови.

До соціально-економічних передумов відносять:

а) Демографічні передумови. Щільність населення району — 68 чол./км2, що нижче за середньоукраїнський показ­ник. Найнижча вона в Херсонській області (44 чол./км2). Демографічна ситуація в районі складна. Коефіцієнти природного приросту населення скрізь від'ємні, в межах від -5,0 (Херсонська область) до -6,1‰ (Одеська). Част­ка осіб працездатного віку становить 57,1%, що є най­вищим показником серед районів України. Це створює сприятливі умови для розміщення працемістких вироб­ництв.

Характерною рисою розселення населення Причорно­морського району є те, що його найбільші міста — Одеса, Миколаїв, Херсон, Севастополь, Керч — розташовані вздовж морських берегів; у внутрішньому просторі переважають малі й середні міста (за винятком Сімферополя). Це нега­тивно впливає на розвиток гінтерланду, який не має силь­них організуючих центрів.

б) Економічні передумови. До середини XIX ст. Причор­номор'я розвивалося лише як сільськогосподарський ре­гіон. Але з будівництвом залізниць (Одеса — Кремен­чук — Харків, Харків — Сімферополь, Одеса — Київ) структура господарства почала швидко ускладнюватися. Різко виросли обсяги експорту пшениці; згодом у порто­вих містах (Одеса, Миколаїв, Генічеськ) виникло велике борошномельне виробництво з орієнтацією на експорт. На зовнішній ринок працював і Одеський цукрорафінадний завод. На імпортній сировині діяли джутова, тютюнові, чає­розважувальні фабрики й суперфосфатний завод в Одесі. Наприкінці XIX ст. виникло суднобудування в Миколаєві. Потреби сільського господарства сприяли розвитку сіль­ськогосподарського машинобудування, зокрема виробниц­тву плугів в Одесі. Власну сировину використовують чис­ленні овочеконсервні (Одеса, Херсон, Ізмаїл, Сімферополь) заводи.

У першій половині XX ст. в районі виникає верстатобудування; в повоєнні роки — електротехнічне, електрон­не машинобудування, розширюються потужності хімічної промисловості.

Перехід до ринкової економіки відкриває перед районом нові можливості для розвитку, особливо на шляху зміцнен­ня економічних зв'язків з країнами Середземномор'я, Бли­зького Сходу, басейну Індійського океану, Далекого Сходу, Латинської Америки. Через Дунайську транспортну сис­тему район має безпосередній вихід до Східної та Централь­ної Європи. [4]

3.1. Особливості і фактори розміщення галузі.

Багатонепродовольчих товарів виробляє легка промисловість. яка забезпечує населення тканинами, одягом, взуттям тощо, а інші галузі промисловості - кордом, технічними тканинами тощо.

Тут функціонує 1971 виробниче підприємство, в тому числі у швей­ній промисловості - 1218. У 1998 р. 2/3 підприємств були акціонерними, а 9/10 належали до недержавного сектора.

Галузь має значні потенційні можливості, проте використовують­ся вони недостатньо через значні недопоставки сировини за міждержавними угодами, практичне припинення імпортних поставок, які щороку становили $ 500 млн. Нині щорічна закупівля бавовни становить 50-60 тис. т замість необхідних 250 тис. т. Менше за потрібну кількість поставляється хімічних ниток і волокна, шубно-хутрової сировини, кау­чуків, синтетичних латексів, барвників та ін. Підприємства частково працюють на давальницькій сировині, щоб не простоювати, а це призво­дить до збіднення українського ринку товарів. До того ж держави-постачальники основних видів сировини в Україну постійно під­вищують ціни на них, внаслідок чого з початку 1993 р. до 1998 р. вартість продукції легкої промисловості зросла від 26 до 80 разів.