Сторінка
2

Теорія функціональних систем. К.Анохін (1898—1974)

Якщо поведінковий акт виконаний неправильно або тільки частково, мо­зок отримує цю інформацію. Від виконавчих органів до нього надходить зворотна афферентація у вигляді розрядів афферентних імпульсів, і цей зворотний зв'язок є необхідним компонентом будь-якої функціональної сис­теми.

Якщо параметри результату дії не відрізняються від намічених, то зразок зворотної афферентації збігається зі зразком акцептора результату дії, і дія завершується. Коли такого збігу немає, виникає розузгодження акцептора результату дії зі зворотною афферентацією, що приводить до посилення орієнтуючої реакції тварини або людини, внаслідок чого знову запускається вся функціональна система і цикл повторюється до отримання очікуваних за програмою результатів.

Теорія випереджаючого відображення дійсності — науковий підсумок, здійснений Анохіним з метою розкриття характеру життєвої ак­тивності організму. Зовнішні впливи на організм (А,Б,В,Г,Д і т. д.), систе­матично повторюючись протягом певного часу, викликають у протоплазмі живої істоти певний ряд хімічних реакцій (а, б, в, г, д). Протоплазма набу­ває можливості відображати в мікроінтервалах часу своїх хімічних реакцій послідовність подій зовнішнього світу, які за самою своєю природою роз­гортаються в макроінтервалах часу. Досить появи першого фактора (А), щоб привести в активний стан усю послідовність ланцюга хімічних реакцій. Швидкість хімічних реакцій протоплазми забезпечує випередження ор­ганізмом розгортання послідовних, що багато разів повторюються, зовнішніх впливів. Цю властивість Анохін розцінював як живий універсальний і єдино можливий шлях пристосування організму до зовнішнього світу. Вся історія тваринного світу показує вдосконалення цієї найдавнішої закономірності, яку Анохін називає випереджаючим відображенням дійсності. Ряд впливів середовища набувають при цьому сигнального значення, а ланцюги послідовних хімічних реакцій, що утвори­лися на цій основі, постають як тимчасові зв'язки.

Центральна нервова система розглядається як субстрат високої спеціалізації, який розвивався у вигляді апарату максимального і най-скорішого випередження послідовних і повторюваних явиш зовнішнього світу. Беззаперечно те, що умовний рефлекс в його сигнальній функції тлу­мачиться як окремий випадок високоспеціалізованих форм випереджаючого відображення дійсності.

Загалом теорія функціональних систем є досить ефективною спробою різнобічне й цілісно представити поведінковий акт у сукупності фізіологічних механізмів, що забезпечують поетапне його розгортання від початкового до кінцевого моменту.

Література.

1. Абаньяно Н. Введение в экзистенциализм. Санкт-Петербург, 1998.

2. Абаньяно Н. Мудрость философии и проблемы нашей жизни. Санкт-Петербург, 1998.

3. Вебер М. Избранное. Образ общества. Москва, 1994.

4. Вгтдепъбанд В. О Сократе // Лики культуры: Альманах. Москва, 1995. Т.1.

5. Гуссерль Э. Картезианские размышления. Москва, 1998.

6. Гуссерль Э. Философия как строгая наука. Новочеркасск, 1994.

7. Зиммель Г. Истина и личность // Лики культуры: Альманах. Москва, 1995. Т. 1.

8. Ортега-и-Гассет X. Дегуманизация искусства. Москва. 1990.

9. Ортега-и-Гассет X. Избранные труды. Москва. 1997.

10. Риккерт Г. Введение в трансцендентальную философию. Киев, 1904.

11. Риккерт Г. Философия истории. Санкт-Петербург, 1908.

12. Риккерт Г. О системе ценностей//Логос. 1914. Вып.1. Т.1.

13. Самосознание европейской культуры XX века: Мыслители и писатели Запада о месте культуры в современном обществе. Москва, 1991.